Вели́кий Пес () — сузір'я південної небесної півкулі. У II столітті його було включено до каталогу 48 сузір'їв Птолемея, а нині належить до 88 сузір'їв сучасної астрономії. Назва латинською означає «більший пес» — на противагу сузір'ю Малий Пес («менший пес»). Обидва сузір'я традиційно зображують як собак, що супроводжують мисливця Оріона на небі. Через сузір'я Великого Пса проходить Чумацький Шлях, а в його межах розташовано кілька розсіяних зоряних скупчень, найвідомішим серед яких є M41.
У сузір'ї Великого Пса розташований Сіріус — найяскравіша зоря нічного неба, відома також як «Собача зоря». Його висока яскравість зумовлена як близькістю до Сонячної системи, так і його великою власною світністю. На відміну від Сіріуса, інші яскраві зорі сузір'я розташовані значно далі від Сонця, але також мають дуже високу власну світність. До інших яскравих зір сузір'я належать Епсилон Великого Пса (Адара), Дельта Великого Пса (Везен), блакитно-білий гігант , блакитно-білі надгіганти Ета Великого Пса (Алудра) та Омікрон² Великого Пса, а також біла спектрально-подвійна зоря .
Назва та етимологія Українська назва «Великий Пес» є перекладом з , що дослівно означає «більший пес». Латинське canis означає «пес, собака», а major — «більший», «старший» (порівняльний ступінь прикметника magnus — «великий»). Назву було введено, щоб розрізняти його із сусіднім сузір'ям Малий Пес (Canis Minor). Аналогічні перекладні назви використовуються в багатьох європейських мовах, зокрема, в польській (Wielki Pies), чеській (Velký pes), словацькій (Veľký pes), болгарській (Голямо куче), французькій (Grand Chien), іспанській (Can Mayor) та німецькій (Großer Hund). Іменник canis походить від праіндоєвропейського кореня ḱwṓn / kwon- («собака»), від якого також походять, зокрема, давньогрецьке κύων (kýōn — «собака»), санскритське śván-, давньоанглійське hund та низка інших індоєвропейських назв собаки. У давньогрецькій астрономії це сузір'я було відоме просто як Κύων («Пес»), оскільки сузір'я Малого Пса ще не виокремлювали; уточнення Major з'явилося в римській традиції після появи назви Canis Minor.
Історія та міфологія
Месопотамія У давній Месопотамії Сіріус називали KAK.SI.SA₂. Його вавилоняни зображували як стрілу, спрямовану в бік Оріона, тоді як південні зорі Великого Пса і частину сузір'я Корми уявляли у вигляді лука, що мав назву BAN. Ці образи згадуються в табличках «Три зорі кожна», датованих приблизно 1100 роком до н. е. У пізнішому вавилонському компендіумі MUL.APIN стрілу також пов'язували з воїном Нінуртою, а лук — з Іштар, дочкою Енліля. Нінурта був пов'язаний із пізнішим божеством Мардуком, якого вважали тим, хто вбив богиню океану Тіамат: за міфом, він убив її за допомогою великого лука. Мардук став верховним божеством Вавилона.
Давні Греція і Рим У давньогрецькій традиції замість образу лука та стріли це сузір'я стали зображувати як собаку. У давньогрецькій міфології Великий Пес уособлював Лелапа — собаку, подарованого Зевсом Європі. За іншою версією, це був мисливський пес Прокріди, супутниці Артеміди, або собака, подарований Еос Кефалу, відомий своєю надзвичайною швидкістю, через що Зевс підніс його на небо. Також вважалося, що сузір'я зображує одного з мисливських собак Оріона, який переслідує Зайця або допомагає Оріону в боротьбі з Тельцем; саме в такому значенні його згадують Арат, Гомер і Гесіод. Давні греки говорили лише про одного собаку Оріона, однак у римський період Великого Пса почали зображати разом із Малим Псом як двох собак мисливця. Серед інших назв сузір'я були Canis Sequens («собака, що слідує») та Canis Alter («інший пес»). Назву Canis Syrius використано в Альфонсових таблицях 1521 року.
У римській міфології Великий Пес згадується як Custos Europae («охоронець Європи») — пес, який охороняв Європу, але не зміг запобігти її викраденню Юпітером, що набув образу бика, а також як Janitor Lethaeus («сторож Лети», буквально — «сторожовий пес»).
Арабський світ У середньовічній арабській астрономії сузір'я називали аль-Кальб аль-Акбар (al-Kalb al-Akbar, «Великий Пес»). Англійський письменник XVII століття Едмунд Чилмід передавав цю назву у формі Alcheleb Alachbar. Ісламський учений Аль-Біруні називав сузір'я Кальб аль-Джаббар (Kalb al-Jabbār, «Собака Велетня»).
Китай У китайській астрономії сучасне сузір'я Великого Пса розташоване в області Червоного Птаха Півдня (南方朱雀, Nán Fāng Zhū Què), де його зорі входили до складу кількох окремих астеризмів. Астеризм Військовий ринок (軍市, Jūnshì) являв собою кільцеподібну групу зір, до складу якої входили ν³, β, ξ¹ і ξ² Великого Пса, а також кілька зір сузір'я Зайця. У центрі Військового ринку розташовувався астеризм Дикий півень (野雞, Yějī), хоча достеменно невідомо, які саме зорі його утворювали. Шлегель припускав, що це могли бути ο і π Великого Пса, тоді як інші дослідники вважають імовірнішими β або ν² Великого Пса. Сіріус був відомий під назвою Тяньлан (天狼, Tiānláng, «Небесний Вовк»), що символізувала війну та грабіж. На південний схід від Небесного Вовка розташовувався астеризм Хуші (弧矢, Húshǐ, «Лук і стріла»), який зазвичай вважають утвореним зорями δ, ε, η і κ Великого Пса, а також δ Вітрил. За іншою реконструкцією стрілу утворювали зорі ο² і η Великого Пса, спрямовані на Сіріус (Небесного Вовка), тоді як лук складався зі зір κ, ε, σ, δ і 164 Великого Пса, а також π і ο Корми.
Полінезія (Маорі та Туамоту) У традиційній астрономії маорі та жителів архіпелагу Туамоту Великого Пса розглядали як окреме сузір'я, хоча іноді його зорі включали до складу інших сузір'їв. Те Хуїнга-о-Рехуа (Te Huinga-o-Rehua), також відоме як Те Путахі-нуї-о-Рехуа (Te Putahi-nui-o-Rehua) або Те Кахуї-Такуруа (Te Kahui-Takurua; «Зібрання Рехуа» або «Зібрання Сіріуса»), було сузір'ям у традиції маорі, до складу якого входили зорі Великого Пса, Малого Пса, а також деякі сусідні зорі. З ним був пов'язаний астеризм Таумата-о-Рехуа (Taumata-o-Rehua), також відомий як Пукавануї (Pukawanui, «Дзеркало Рехуа»), який утворювала невизначена група зір у межах Великого Пса. Сіріус маорі називали Рехуа (Rehua) і Такуруа (Takurua) — обидві назви також використовувалися для позначення відповідного сузір'я. Водночас ім'я Рехуа в різних групах маорі та інших полінезійських астрономічних традиціях застосовували й до інших зір. Жителі архіпелагу Туамоту називали сузір'я Великого Пса Muihanga-hetika-o-Takurua («Постійне зібрання Такуруа»).
Австралійські аборигени Для народу тарамба, який проживав у долині річки Шолгейвен, три зорі сузір'я Великого Пса уособлювали Вунбулу (кажана) та його двох дружин — Муррумбул (пані Бура Змія) і Мудту (пані Чорна Змія). За переказом, дружинам набридло всюди супроводжувати чоловіка, і вони спробували поховати його, коли той полював на вомбата, що сховався у своїй норі. Вунбула вразив їх списом, після чого всі троє були перенесені на небо й утворили сузір'я Муновра.
Для народу бурунг зі штату Вікторія зоря Сігма Великого Пса уособлювала Унургуніте (ця назва згодом стала офіційною власною назвою зорі), а розташовані поруч зорі Дельта та Епсилон Великого Пса — його двох дружин. Місяць, якого називали Мітьян («місцевий кіт»), намагався спокусити дальшу з них — Епсилон Великого Пса, проте Унургуніте напав на нього, і відтоді Місяць безупинно мандрує небом.
Північна Африка (Меразіги) Серед народу меразіг, що проживає в Тунісі, пастухи виділяють шість сузір'їв, які позначають перебіг сухого й спекотного сезону. Одне з них, що має назву Мерзем, охоплює зорі Великого Пса та Малого Пса й вважається провісником двох тижнів спекотної погоди.
Морфологічні особливості Астеризм сузір'я Великого Пса включає близько 18 зір, які Птолемей виділяв у складі фігури сузір'я. Найяскравішою серед них є Сіріус (α Великого Пса) — найяскравіша зоря нічного неба. Основні зорі сузір'я утворюють характерний силует собаки: Сіріус позначає груди, Везен і Адара — тулуб і задню частину тіла, а Мірзам, Муліфен, Алудра та Фуруд — голову, лапи й хвіст. У традиційних зображеннях Великий Пес супроводжує мисливця Оріона, ніби переслідуючи здобич.
Великий Пес розташований поруч із сузір'ям Оріона й легко впізнається завдяки надзвичайно яскравому Сіріусу. Для його пошуку зазвичай використовують три зорі Пояса Оріона: якщо продовжити лінію через них у південно-східному напрямку, вона приведе до Сіріуса. Через сузір'я проходить Чумацький Шлях, тому в його межах розташовано кілька розсіяних зоряних скупчень та туманностей.
Зорі Німецький картограф Йоганн Баєр позначив найяскравіші зорі сузір'я літерами грецької абетки від α до ο. Водночас трьом сусіднім зорям він надав позначення ν, а ще двом парам — ξ та ο. Пізніше інші астрономи позначили додаткові зорі в південній частині сузір'я, які було важко спостерігати з Центральної Європи. Земляк Баєра Йоганн Елерт Боде згодом додав позначення σ, τ та ω, а французький астроном Ніколя-Луї де Лакайль запровадив літерні позначення від a до k, хоча нині жодне з них не використовується. Джон Флемстид пронумерував 31 зорю сузір'я, однак одну із цих зір Лакайль згодом відніс до сузір'я Голуба, де вона отримала позначення δ Голуба (сам Флемстид не визнавав Голуб окремим сузір'ям). Він також позначив дві зорі як 10 і 13 Великого Пса, надавши їм відповідно позначення κ¹ і κ² Великого Пса. Проте пізніші картографи, зокрема Френсіс Бейлі та Джон Бевіс, вилучили тьмянішу зорю κ¹, залишивши κ² єдиною зорею з позначенням κ. Флемстид розділив кілька позначень Баєра, додавши до них верхні індекси. Унаслідок цього з'явилися позначення ν¹, ν², ν³, ξ¹, ξ², ο¹ та ο² Великого Пса, які збереглися й використовуються донині.
Найяскравіші зорі Сіріус (α Великого Пса, також відома як «Собача зірка») — найяскравіша зоря нічного неба з видимою зоряною величиною −1,46. Вона розташована на відстані близько 8,6 світлового року від Сонця і є однією з найближчих до нас зір. Сіріус є подвійною зоряною системою, що складається із зорі головної послідовності спектрального класу A1V (Сіріус A) та білого карлика (Сіріус B), які обертаються навколо спільного центра мас із періодом близько 50,1 року. Сіріус B став першим білим карликом, масу якого вдалося визначити з високою точністю, і є одним із найкраще вивчених об'єктів цього класу. Завдяки великій власній швидкості приблизно через 60 тисяч років Сіріус досягне максимальної яскравості близько −1,68 зоряної величини, після чого поступово почне віддалятися від Сонця. Назва зорі походить від давньогрецького Σείριος (Seírios) — «палаючий», «сяючий».
Адара (ε Великого Пса) — друга за яскравістю зоря сузір'я Великого Пса та одна з найяскравіших зір нічного неба (24-та за видимою яскравістю). Це подвійна зоряна система, розташована приблизно за 430 світлових років від Сонця. Головний компонент, Адара A, є синьо-білим яскравим гігантом спектрального класу B2 II. Його світність приблизно у 38 000 разів перевищує світність Сонця, що робить Адару однією з найяскравіших відомих зір у найближчій околиці Галактики. Близько 4,7 млн років тому Адара була однією з найближчих до Сонця яскравих зір і, ймовірно, відіграла важливу роль у формуванні Місцевої бульбашки — області розрідженого міжзоряного газу, в якій нині перебуває Сонячна система.
Везен (δ Великого Пса) — третя за яскравістю зоря сузір'я Великого Пса. Це жовто-білий надгігант спектрального класу F8 Ia, розташований на відстані близько 1 800 світлових років від Сонця. Його видима зоряна величина становить 1,83, а світність приблизно у 50–60 тисяч разів перевищує світність Сонця, що робить Везен одним із найяскравіших надгігантів у Галактиці. Попри значну відстань, зоря залишається добре видимою неозброєним оком завдяки своїй надзвичайно високій світності.
— блакитно-білий яскравий гігант спектрального класу B1 II—III. Він розташований на відстані близько 500 світлових років від Сонця і має видиму зоряну величину, що змінюється від 1,95 до 2,00. Мірзам належить до класу змінних типу β Цефея, яскравість яких періодично змінюється внаслідок пульсацій зовнішніх шарів зорі.