Жили собі дід та баба. Вони були дуже вбогі. От баба і каже:
Ти б, старий, пішов у ліс та вирубав липку, щоб було чим протопити.
Добре,каже дід. Узяв сокиру та й пішов у ліс.
Приходе дід до лісу, вибрав липку. Тільки що замахнувся сокирою, щоб рубати, коли чуєлипка каже людською мовою:
Ой, не рубай мене, чоловіче добрий, я тобі в пригоді стану!Дід з переляку і сокиру опустив. Постояв, подумав та й пішов додому.
Приходе додому та й розповідає про свою пригоду. А баба й каже:
От який же ти дурень. Піди зараз до липки та попроси конячку з возом. Хіба ми ще не находились з тобою?
Та чи так, то й так,каже дід. Надів шапку та й пішов. Приходе до липки та й каже:
Липко, липко, казала баба, щоб ти дала конячку з возом.
Добре,каже липка,іди додому.
Приходе він додому, а біля хати стоїть віз, і конячка біля його прив'язана.
Бач, старий,каже баба,тепер і ми люди. От тільки хата наша от-от завалиться. Піди, старенький, попроси ще й хату. Може, дасть.
Пішов дід до липки, попрохав і хату.
Добре,каже липка,іди додому.
Приходе дід до двору і не пізнає. Замість старої хати стоїть нова, гарна хата. Радіють обоє, як діти.
А що, старий, якби ти попрохав ще й худобу та птиці. Тоді, здається, вже й нічого нам не треба.
Пішов дід до липки, попросив худоби.
Добре,каже липка,іди додому.
Приходе дід і не нарадується. Повен двір худоби і птиці.
Ну, тепер уже нам більш нічого не треба,каже дід.
Ні, старенький, ще піди попроси й грошей. Пішов дід до липки і попросив гроші.
Добре,каже липка,іди додому.
Приходе дід, а баба сидить за столом і золоті гроші в купки складає.
От, старенький, які ми тепер багаті,каже баба,але того мало, треба ще, щоб усі люди боялися, бо ми ж багачі. Піди, старий, до липки, попроси, нехай поробе так, щоб нас усі люди боялись.
Пішов дід до липки, попрохав дід липку, щоб так зробила.
Добре,каже липка,іди додому.
Прийшов дід додому, а там у них повно війська та поліції, і все їх охороняють. Але старій і цього мало.
Що ж,каже вона,старий, треба ще, щоб усі люди в селі були нашими батраками, бо чого ж нам більше хотітивсе вже у нас є.
Пішов дід до липки та й просить, щоб зробила вона так. Довго мовчала липка. А потім каже:
Іди додому, зроблю ще вам останнє. Приходе дід додому, аж глядь: нічого нема, стоїть та сама стара хата і баба коло неї. Так їх наказала липка за те, що ненажерлива баба хотіла всіх людей батраками поробити.