Пота́пенко В'ячесла́в Опана́сович (*, село Веселий Кут (Березань) поблизу Миколаєва — †8 серпня 1937, Краснодар, тюрма НКВД СССР) — український письменник і актор.

Жертва сталінського терору.

Біографія

Народився у шляхетній українській родині козацького походження.

Навчався в юнкерській школі в Петербурзі. В 1883–1900 був актором у трупах Марка Кропивницького та Миколи Садовського. З 1904 жив у Катеринодарі (тепер Краснодар), видавав газету «Нова зоря» (), один з керівників правління Кубанської "Просвіти".

Пережив Голодомор 1932-1933 на Кубані. Але 1937 заарештований групою НКВД та розстріляний ними у краснодарській катівні.

Радянська історіографія, як це часто робилося у випадках з репресованими, датою його смерті подавала вигадану дату — 20 жовтня 1942 року.Ю. В. П'ядик. Потапенко Вячеслав Опанасович. // — Т. 9. — 1983. Родина письменника довгий час підтримувала вигадку спецслужб, згідно з якою Потапенко був в'язнем до 1942 року і нібито самі комуністи звільнили його перед приходом німецьких військ і той навіть став сталінським диверсантом «в тилу ворога».

Творчість

Друкуватися почав з 1885. Писав українською та московською мовами. Автор ліричних віршів, байок, оперних лібретто, а також кількох п'єс, при чому деякі з них ставились на сцені. Майстерні оповідання Потапенка, зокрема про еміграцію українців через безземелля, позитивно оцінював Іван Франко:

Іван Франко. Зібрання творів у 50-ти томах. Том 41, С. 519

Також критика високо оцінювала його оповідання «Чабан», «Чубатий», «Чарівниця», «Злодій», «Перша карна справа».

Оповідання «На нові гнізда» — це драма переселення українців на Амур, куди у ХІХ столітті діставалися морем, через Одесу, тож і розлучалися із батьками назавжди. Оповідання — пластичне тло для розуміння феномену створення нової України на Далекому Сході — Зеленого клину. Але цим оповідання не вичерпується: у ньому червоною ниткою проходить теза «пропащої української сили», яка калічиться на війнах за інтереси Російської імперії, а її рід змушений шукати собі шматка землі по далекосхідних пустелях цієї імперії. Тим, що залишалися злиднями вдома, утіхою були імперські медалі та поїздки на обіди до Петербурга «щороку на Георгія Побідоносця»:

В'ячеслав Потапенко. На нові гнізда. Українська новелістика кінця ХІХ - початку ХХ століття. Київ, 1989, С. 245

Твори В. Потапенко. На нові гнізда. ЛНВ, 1899, т. 5, кн. 1-3, С. 262-271. В. Потапенко. Оповідання у книзі: Антологія українського оповідання, т. 2. К., 1960. В. Потапенко. На нові гнізда. Українська новелістика кінця ХІХ — початку XX століття. Київ, 1989, С. 245-253. ISBN 5-12-000460-1

Джерела

Посилання

Примітки