Дональд Артур Глазер — американський фізик і нейробіолог, лауреат Нобелівської премії з фізики 1960 року «за винахід бульбашкової камери».
Коротка біографія Народився в єврейській родині бізнесмена Вільяма Глазера і його дружини Олени в місті Клівленд, штат Огайо. Після закінчення загальної школи в Клівленді, вступив до Технологічного Інституту Кейза. Після здобуття в1946 році ступеня бакалавра, викладав один семестр в тому ж інституті. Восени 1946 року вступив до Калтеху, в якому 1950 року захистив дисертацію. Вже 1949-го отримав місце доцента в Університеті Мічигану, а 1957 року став там професором. В 1959 перейшов до Каліфорнійського університету в Берклі як професор фізики. В 1964 став також професором молекулярної біології. З 1989 — професор фізики і нейробіології. Підписав «Попередження людству» (1992)Попередження науковців людству.
1960 року Глазер одружився з Рут Бонні Томсон. Двоє дітей — донька і син. Дочка Луїза Ферріс Андерсон стала дитячим лікарем. Син Вільям Томсон Глазер — управлінець в комп'ютерній фірмі.
Наукова діяльність У ранні роки кар'єри дослідження Глазера лежали в області елементарних частинок, з акцентом в експериментальну техніку. Він сконструював чимало поліпшених камер Вільсона та іскрових лічильників. Крім того Глазер розвивав ідеї, які привели 1952 року до винаходу бульбашкової камери. У наступні роки він розробив кілька типів бульбашкових камер для експериментів в області високих енергій і сам експериментував на космотроні в Брукгейвенській національній лабораторії в Нью-Йорку і беватроні в радіаційній лабораторії їм. Лоуренса в Каліфорнії. 1960 року отримав Нобелівську премію з фізики.
В 1962 Глазер звернувся до молекулярної біології, яка цікавила його з часу навчання в Калтеху. Усвідомлення того факту, що ДНК і РНК мікроорганізмів побудовані таким же чином, як і у високорозвинених істот, заклало основи сучасних біотехнологій. Глазер, разом зі своїми студентами, зайнявся дослідженням механізмів контролю синтезу ДНК в бактеріях. За допомогою мутованої яйцеклітини китайського хом'яка він зміг показати відповідальність певних генів за підвищену чутливість до ультрафіолетового випромінюванню, що могло привести до переродження клітин у ракові. Сім генів, відповідальних за процес, є також у людини і призводять до форми раку Xeroderma pigmentosum.
1970 року Глазер вирішив, що хоча молекулярна біологія і надає дуже докладні знання, ці знання навряд чи знаходять застосування в медицині або яких-небудь інших областях. Тому Глазер, разом з двома друзями, заснував першу фірму з біотехнологій і, тим самим, цілий напрямок промисловості, яке мав великий вплив на медицину і сільське господарство.
Незабаром після цього він знову звернувся до іншої області — нейробіології, особливо до зорової системи людини.
Нагороди Премія Генрі Рассела від університету Мічигану, 1953 Премія Чарлза Вернона Бойза від Лондонського фізичного товариства (Physical Society), 1958 Премія Американського фізичного товариства, 1959 Нобелівська премія з фізики, 1960
Примітки
Посилання Інформація з сайту Нобелівського комітету Сторінка Дональда Глазера на сайті Каліфорнійського університету в Берклі (збережена версія з archive.org) Глазер (Glaser), Доналд А.Біографія на сайті електронної бібліотеки «Наука і техніка»