Оге Нільс Бор (; 19 червня 1922, Копенгаген, Данія — 8 вересня 2009, там само) — данський фізик. Член Данської королівської академії наук (1955), низки інших академій світу. Лауреат Нобелівської премії з фізики (1975).
Біографія Оге Бор народився в Копенгагені в сім'ї Маргарет і Нільса Бора, був їх четвертою дитиною. Вирісши серед таких фізиків, як Вольфганг Паулі і Вернер Гейзенберг, він також став захоплюватися фізикою. У 1940 році, через кілька місяців після окупації Данії, Оге Бор вступив в Копенгагенський університет і незабаром став асистувати батькові при написанні статей та листів. У жовтні 1943 року силами Опору був переправлений разом з батьком на човні до Швеції, а звідти на бомбардувальнику в Англію. Як асистент Нільса Бора брав участь у роботі над атомним проектом, в 1944—1945 був співробітником Лос-Аламоської національної лабораторії.
У серпні 1945 року Оге Бор повернувся в Данію і продовжив навчання, через рік отримавши ступінь магістра. 1946 року він став співробітником Інституту теоретичної фізики (Інститут Нільса Бора), проходив стажування в Принстонському і Колумбійському університетах (з січня 1949 року до серпня 1950-го, під керівництвом Ісидора Рабі). Там він познайомився з Джеймсом Рейнуотером і Беном Моттельсоном, з яким продовжив співпрацю після повернення до Копенгагена. Їх спільна робота дозволила розвинути на початку 1950-х років так звану колективну (узагальнену) модель ядра. У 1958 році разом Д. Пайнс вони запропонували так звану надтекучої модель ядра, розглянувши можливість існування надтекучості адронів у ядрах. Надалі Бор і Моттельсоном працювали над узагальненням знань про структуру ядра у вигляді монографії, перший том якої «одночастковий рух» вийшов у 1969 році, другий том — «Деформації ядра» — в 1975-му. Робота Оге Бора в області теорії ядра послужила приводом для вручення Нобелівської премії з фізики за 1975 рік «За відкриття взаємозв'язку між колективним рухом і рухом окремої частинки в атомному ядрі і розвиток теорії будови атомного ядра, що базується на цієї взаємозв'язку» (Спільно з Моттельсоном і Рейнуотером).
Одночасно з роботою в Інституті Оге Бор викладав у Копенгагенському університеті, з 1956 року — у званні професора. Після смерті Нільса Бора 1962 року очолив Інститут і був його директором до 1970 року. З 1957 року Оге Бор входив до керівництва Інституту теоретичної атомної фізики (Nordisk Institut for Teoretisk Atomfysik, НОРДІТА), в 1975—1981 роках був його директором. В останні роки життя він сконцентрувався на викладацькій діяльності.
1950 року Оге Бор одружився з Марієттою Соффер, з якою мав чотирьох дітей. Після її смерті він одружився вдруге (1981) на Бенте Мейер Шарфф.
Нагороди Медаль папи Пія XI (1963) Премія «Атоми для миру» (1969) Медаль імені X. Ерстеда (1970) Медаль імені Е. Резерфорда Лондонського фізичного товариства (1972) Нобелівська премія з фізики (1975) Медаль імені О. Ремер (1976)
Публікації
— переклад статті в журналі «Fys. Tidsskr.», V. 54, p. 1 (1956). — переклад Нобелівської лекції, прочитаної в Стокгольмі 11 грудня 1975.
Примітки
Література
О. Бор // Ю. А. Храмов. Фізики: Біографічний довідник. — М.: Наука, 1983. — С. 40-41.
Посилання