Ло́шинь ( ; ; , раніше Osero; ; ; ) — острів в Адріатичному морі, в північній частині Хорватії, в затоці Кварнер.
Загальні відомості
Площа острова — 74,68 км², довжина — 33 км, ширина — від 200 метрів до 5 кілометрів. Довжина берегової лінії — 112,2 км. Острів сильно витягнутий з півночі на південь. Найвища вершина — г. Телеврін (589 м).
Населення острова — 7537 осіб (2021). Найбільші населені пункти — Малі-Лошинь, Велі-Лошинь, Нерезіне, Светі-Яков, Чунскі і Артатурі.
Лошинь розташований в південній частині затоки Кварнер. На південь від нього розташовані острови середньої Далмації, від яких він відділений протокою Кварнерска врата, на схід — острів Паг, на захід острови Уніє і Сусак. На півночі знаходиться острів Црес, від якого Лошинь відділений вузькою (11 метрів), штучно поглибленою протокою. Через протоку автомобільний міст веде в м. Осор на Цресі.
Місто Малі-Лошинь зв'язане поромними переправами з Пулою і Рієкою. В південній частині Лошиня знаходиться аеропорт.
Природа
Північна частина острова гориста і вкрита досить бідною рослинністю, південна частина більш рівнинна і родюча, з великою кількістю соснових лісів . Розповсюджені також мірти, дуби, в'язи, лаври.
Історія
Як і інші адріатичні острови, Лошинь населений з древніх часів. Римляни називали його Апсоррус, залишки римських поселень були відкриті неподалік від Светі Якова і Чунскі.
Назва Лошинь вперше згадана в 1384 р. В цей час землі на Лошині належали знаті із м. Осор на Цресі. Протягом XV—XVI ст. , одночасно із занепадом Осора росло значення міст Велі-Лошинь і Малі-Лошинь.
В XVIII і XIX ст. торгівля і суднобудування на острові переживали розквіт. Після наполеонівських воєн Лошинь був у складі Австрійської імперії, а в проміжку між двома світовими війнами належав Італії разом із Істрією і Цресом.
В 1945 р. ввійшов в склад Югославії, що викликало масовий виїзд із острова італійського населення, з 1991 острів Лошинь — частина незалежної Хорватії.
Населення
За даними перепису 2021 року, на острові Лошинь мешкає 7537 осіб. Найбільшим містом є Малий Лошинь, який вважається адміністративним і туристичним серцем острова. Завдяки розбудованій інфраструктурі та оздоровчим курортам острів зберігає високу щільність населення. Основна частина мешканців працює в сфері рекреаційного туризму, торгівлі та морського транспорту. Рівень депопуляції тут помітно нижчий за середній.Popis stanovništva, kućanstava i stanova 2021. godine — Rezultati po naseljima: (Državni zavod za statistiku)
Примітки
Література Атлас світу / Гол. ред. І. С. Руденко; зав. ред. В. В. Радченко; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 966-631-546-7 Географічний атлас світу / гол. ред. І. Л. Дрогушевська; відп. ред. В. В. Радченко; худож.-оформ. М. Гутман. — К. : ДНВП «Картографія», 2018. — 184 с. — ISBN 978-966-946-053-0 Литвин В. М., Лымарев В. И. Природа мира. Острова. — М. : Мысль, 2003. — 287 с. — ISBN 5-244-00977-X
Посилання Сайт про острів Центральне бюро статистики Хорватії