Цигани (роми) в Україні — національна меншина (спільнота), стала група громадян України, які не є етнічними українцями, але проживають на території України в межах її міжнародно визнаних кордонівЗакон України «Про національні меншини (спільноти) України» (із змінами і доповненнями). Загальна чисельність діаспори (згідно з даними перепису 2001 року) становила 47 587 осіб, більшість яких проживали у Закарпатській (14 004 особи), Донецькій (4 106 осіб), Дніпропетровській (4 067 осіб) та Одеській (4 035 осіб) областях. В Україні, за деякими даними, проживає 15 етнічних груп циган, серед яких: серви, , ловарі, крими, сінті, , словацькі цигани, руські цигани, гімпени, , , волохи та інші.
Етноніми Етнонім «цигани» з'явився в українській мові наприкінці XVI ст., та вважається запозичення з давньогрецької мови. Назва циганин (мн. цигани) в староукраїнській мові зафіксовано у документах XV ст. (1429‑1488 роках).Володимир Пономаренко. Назви циганського етносу в сучасній українській та інших мовах Європи: історичні й соціолінгвістичні виміри. Київ, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України
У словнику Міклошича старослов'янське циганинъ перекладається латинською zingarus від грецького ἀθίγγανος, спотворене τσιγγάνος = «недоторканий»Franz Miklosich. Lexicon palaeoslovenico-graeco-latinum: emendatum auctum. — Vidobonae: Guilelmus Braumueller, 1862. — p. 9., подібне трактування у словнику старонімецької мови Оскара Шаде з детальним поясненням походження і розселення циганOskar Schade. Altdeutsches Wörterbuch. Band 2. — Halle a. d. S.: Verlag der Buchhandlung des Waisenhauses, 1882. — S. 1257—1258., також назване як імовірне в ЕСУМі — Т.6. — С. 244..
Є також теорія, що цигани — це катойконім «єгиптян», адже чимало представників цього народу називали себе християнськими біженцями з ЄгиптуЛексикон. Християнський світ Сходу: Ромея (Ῥωμανία).
Назва «роми», що є неологізмомЕтимологічний словник української мови: У 7 т. / Редкол. О. С. Мельничук (голов. ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1983 —. — ISBN 966-00-0816-3. Т. 5: Р — Т / Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін. — 2006. — 704 с. ISBN 966-00-0785-X., широко використовується як в українській мові, так і самими циганами, зокрема у назві "Київський академічний музично-драматичний Циганський театр «Романс». Представники самого етносу вживають самоназву, автонім більшості східно-європейських груп — ромá, ро́ми, що перекладається з циганської як «людина», і можуть вважати слово циган некоректним чи образливимЦигани в шоці від серіалу «Кармеліта» і фанатіють від індійського кіно. Про засвоєння слова ро́ми українською мовою можуть свідчити наявні зареєстровані мовниками похідні від нього словоформи, зокрема прикметник «антиромський» (Протилежне до ромський; ознака того, хто/що проти ромів)Нелюба А., Редько Є. Лексико-словотвірні інновації. 2012—2013: Словник/ Загальна редакція А.Нелюби. — Харків: Харківське історико-філологічне товариство, 2014. — 172с. — С. 14..
У 2018 стався інцидент на круглому столі у Верховній раді, коли учасники-цигани запротестували проти називання їх «циганами»: — сказав президент Всеукраїнської спілки громадських організацій «Конґрес Ромен України» Петро Григориченко«Не вважаю це образою»: депутат Луценко не бачить різниці між словами «ром» та «циган».//zmina.info, 19 липня 2018. Сам депутат Ігор Луценко пізніше виправдовувався, що свідомий рекомендації Ради Європи офіційно вживати самоназву народу «роми», і Україна її дотримується, і він навіть сам особисто свідомо користувався терміном «роми», але щодо «циган» нехай висловляться спеціалісти-мовники, а не громадські активістиІгор Луценко. Як нас нацьковують одне на одного. (про інцидент на круглому столі, присвяченому інтеграції ромів в українське суспільство)//НВ, 23 липня 2018.
Обговорюючи факти словесних та фізичних нападів, експерти Української Гельсінської спілки з прав людини вважають використання таких етнонімів, як «цигани», «жиди», у негативному контексті, проявами «мови ненависті» та повідомляють про звернення представників циганської меншини до Європейського суду з прав людини через напади на них і приниження гідностіВ яких випадках ромів можна називати «циганами», а євреїв «жидами»?//Українська Гельсінська спілка з прав людини/Громадське Радіо, 29.05.2018.
Історія
Перша згадка про появу циган на території сучасної України датується початком XV століття (в охоронній грамоті, виданій великим литовським князем Олександром циганському ватажкові Василю), а їхні перші поселення були в місті Ужгороді, в Бессарабії та в Криму. Згадуються вони і у саноцьких актових книгах за 1428 і 1436 роки та у львівських за 1428 і 1455. На територію України цигани потрапляють з Валахії та Молдови і до XVI століття вони кочували вже по всій Україні.
У часи Речі Посполитої Згодом у Центральну Україну переміщуються польські цигани, які були змушені переїжджати через запровадження Сеймом Речі Посполитої законів, про виселення циган у віддалені областіЦигани. Вони розселяються в районах, де за часів Богдана Хмельницького спостерігався великий попит на ковальський та зброярський промисли.
Розселившись на різних територіях цигани утворили кілька етнічних груп: цигани, розселені на Волині, Поліссі й частково на Полтавщині, належать до балтійської групи; влахи, близькі до бессарабських і румунських циган, заселили територію Поділля; серви (колишні вихідці із Сербії), найбільша група циган, розселилися по всій Україні. Згодом в Україні оселилися й угорські цигани.
Польські королі після 1624 року підпорядковують циган управлінню й суду «циганських королів», які обиралися із середовища циган і отримували при призначенні королівську грамоту. Їх резиденція знаходилася у місті Мір Мінської губернії. Останніми циганськими королями були Ігнатій Марцинкевич (1780 рік) та Ян МарцинкевичJan Marcinkiewicz King of Gypsies of 1767 (1788 рік).
Оподаткування циган здійснювалося пошатрово, визначений оброк сплачувався до Військової малоросійської скарбниці.
Існує припущення про участь циган у визвольній боротьбі українського народу — У «Реєстрах усього війська Запорізького» були зазначені такі прізвища козаків: Валько Циган, Федір Циганський, Степан Циганчук, Дмитро Циганчик.
У 1765 році кочових циган вперше було проголошено поза законом — кожний з циган повинен був обрати собі постійне місце проживання.
Під владою Російської Імперії Влада Російської імперії також намагалася «осадити» циган, змусити їх оселитися на постійні місця проживання. Щоб примусити циган до осілого способу життя, Київська військова комісія (XVII століття) надавала їм річний термін для обрання постійного місця проживання, а по його закінченню їх вважали бродячими і переслідували. Постанови проти бродяжництва виходили у 1809, 1811 та 1818 роках.
Згідно з указом про «Правила для поселення циган» 1800 року осілі цигани-землероби протягом 4 років звільнялися від рекрутської повинності та усіх податей. Їм дозволялося, за указом 1818 року, вступати до міщанських міських товариств.
Поява сіл Циганівка, Цигани, Каменецького повіту та Червоногородського повіту, відповідно, Подільської губернії було спричинене переходом циган на осілий спосіб життя. У 1836 році було затверджене положення про «оселення корінних циган у Бессарабії на колишній основі», а у 1839 році вийшов закон «О поселении цыган на вольных казенных землях». Згідно з останнім законом у Бессарабії 782 родини отримали 9902 десятин землі, заснувавши села Каїр і ФараонівкуЗіневич Н. О. Традиційне житло циган України// Пам'ять століть- 2001. — № 3.. Проте особливих успіхів ці заходи не дали. В українській частині Російської Імперії в 1897 році жило приблизно 8,8 тисяч циган, більшість (5,6 тис., 64 %) — у степових південно-східних губерніях.
Одна з найбільших хвиль кочівлі припадає на початку першого і другого десятиліть XX століття: найбільше таборів проходило з півдня Поділля в Росію та на Слобожанщину:
Друга світова війна
Під час Другої світової війни було знищено 80 % усього циганського населення країн Європи. На території Росії, України та Криму, за даними директора Варшавського музею борців гетто Міріам Нович, жертвами геноциду стали 300 тис. циган. Виявлені циркуляри верховного керівництва Райхскомісаріату Україна від 8 травня 1942 р. щодо поводження з «циганами» свідчать, що окупаційна влада трактувала їх подібно до євреївКарл Беркгоф. Голокост євреїв та циган//Жнива розпачу: Життя і смерть в Україні під нацистською владою/ Український науковий інститут Гарвардського університету; Інститут Критики. — К.: Вид-во Часопис «Критика», 2011. — 556 с. ISBN 978-966-8978-37-1. В ніч на 24 грудня 1941 року у місті Сімферополі було розстріляно 800 чоловіків, жінок і дітей. Багато кримських циган, які здавна проживали в Криму, зазнали репресій з боку радянської влади після здобуття нею контролю за півостровом. Вони, разом із кримськими татарами, були депортовані до республік Центральної Азії.
Антиромську політику проводили не лише німці. Так, на Закарпатті протягом 1942—1944 р. відбувалася активна ізоляція циган у таборах за місцем проживання. Усіх мешканців таких таборів переписували та забороняли їм залишати свої поселення. В умовах всеохоплюючої війни та потреб ресурсів для її ведення угорська влада перш за все була зацікавлена в експлуатації праці циган. Беззаперечними є факти жорсткого поводження із циганським населенням. У серпні 1944 міністерство оборони обнародувало наказ про створення циганських трудових батальйонів, кожен із яких укомплектовувався 213 ромами, одним лікарем-євреєм та одним інженером-євреєм. Планувалося створити від 20-ти до 30-ти таких батальйонів, але виконати це цілком не вдалося. Є відомості про угорських ромів, які були депортована до німецького табору Аушвіц протягом 1943—1944 рр. Так, зокрема, протягом цього періоду до Аушвіцу прибуло бл. 23 тис. циган із 15-ти країн Європи, із яких бл. 0,2 % складали угорські ромиСЛАВІК Ю. В. Геноцид євреїв та ромів у межах Закарпаття//РЕПРЕСИВНА ПОЛІТИКА УГОРЩИНИ НА ЗАКАРПАТТІ (1938—1944 рр.). — Ужгород, 2016. — С. 170—186.
8 жовтня 2004 року Верховною Радою України прийнято Постанову «Про відзначення Міжнародного дня голокосту ромів»Про відзначення Міжнародного дня голокосту ромів. Верховна Рада України; Постанова від 08.10.2004 № 2085-IV, яким передбачене щорічне відзначення в Україні 2 серпня Міжнародного дня пам'яті Голокосту ромів, що також передбачає проведення центральними та обласними державними установами відповідних дослідних, освітніх та комемораційних заходів для увічнення пам'яті загиблих. Однак ці рішення в більшості залишилися на папері: практика свідчить, що представники державних установ лише беруть пасивну участь у таких заходах і лише у тих випадках, коли їх ініціюють і беруть на себе відповідальність за їхню організацію та проведення місцеві неурядові установи або об'єднання громадян. Але й це відбувається далеко не скрізь: у 2013 р. заходи, присвячені увічненню пам'яті циганських жертв війни, відбулися лише в Одеській, Черкаській та Закарпатській областях.
Колона циганських кибиток, що рухається у напрямку до Львова (20 серпня 1941 року)Пам'ятник загиблим євреям і циганам на місці масового розстрілу 20 вересня 1942 року (Деражня)
Радянська влада