Дисти́нкція ( ‘розділення, розрізнення, відмітна ознака’) — у загальному значенні: розрізнення, напр. дистинкція між поняттями «розрізнення понять».
Дистинкція (логіка) — пізнавальний акт, у процесі якого фіксується різниця між предметами дійсності або елементами свідомості (відчуттями, уявленнями тощо), у сучасній формальній логіці — один із логічних прийомів, що замінює визначення. Дистинкція (мовознавство) — стилістична фігура, те саме, що антанаклаза: повторення того самого слова в різних значеннях.
Джерела Словник іншомовних слів / Уклад.: С. М. Морозов, Л. М. Шкарапута. — К.: Наукова думка, 2000. — 680 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0439-7 Бибик С. П., Сюта Г. М. Словник іншомовних слів: тлумачення, словотворення та слововживання. — Харків: Фоліо, 2006. — 623 с — (Б-ка держ. мови). — ISBN 966-03-3173-8 Философский энциклопедический словарь. — М.: Советская энциклопедия, 1983.