Марі Ндіа́й (, 4 червня 1967, Пітів'є, деп. Луаре) — французька письменниця.

Біографія Батько — сенегалець, мати — француженка, викладач природничих наук. Марі виховувалася без батька, який після її народження повернувся в Африку. Почала писати прозу з 12 років, свій перший твір опублікувала у вісімнадцятирічному віці. Виступає як прозаїк та драматург, написала декілька книг для дітей.

Твори перекладено кількома мовами, п'єси йдуть у театрах різних країн світу. Останнім часом живе в Берліні. Одна з її останніх робіт — сценарій фільму Клер Дені «Білий матеріал» (2009). Роман «Три сильні жінки» (2009), у якому вона вперше звернулася до сенегальських реалій, отримав Гонкурівську премію, здобув величезну читацьку популярність й був виданий небаченим для серйозної літератури тиражем.

Мати трьох дітей. Старший брат — історик Пап Ндіайє (нар. 1965). Чоловік — письменник Жан-Ів Сандрі (нар. 1957).

Твори

Романи та новели Quant au riche avenir (1985) Comédie classique (1988) La femme changée en bûche (1989) En famille (1991) Un temps de saison (1994) La Sorcière (1996) La naufragée (1999) Rosie Carpe (2001, премія «Феміна») Tous mes amis (2004, новели) Autoportrait en vert (2005) Mon cœur à l'étroit (2007) Trois femmes puissantes (2009, Гонкурівська премія 2009 року) Y penser sans cesse (2011) Ladivine (2013, Велика , )

П'єси Hilda (1999) Providence (2001, у співавторстві з Жаном-Івом Сандрі) Papa doit manger (2003) Rien d'humain (2004) Les serpents (2004) Toute vérité (2007, у співавторстві з Жаном-Івом Сандрі) Les grandes personnes (2011)

Література Sarrey-Strack C. Fictions contemporaines au féminin: Marie Darrieussecq, Marie Ndiaye, Marie Nimier, Marie Redonnet. Paris: L'Harmattan, 2002 Roussos K. Décoloniser l'imaginaire: du réalisme magique chez Maryse Condé, Sylvie Germain et Marie Ndiaye. Paris: Harmattan, 2007 Rabaté D. Marie Ndiaye. Paris: Textuel; Paris: Culturesfrance, 2008 Asibong A., Jordan Sh. Marie NDiaye: l'étrangeté à l'oeuvre. Villeneuve d'Ascq: Université Charles-de-Gaulle, 2009

Нагороди і відзнаки 2001 — Премія «Феміна» за Rosie Carpe 2003 — Премія Товариства драматургійних літераторів і композиторів у категорії «Новий талант театру» 2009 — Ґонкурівська премія за Trois femmes puissantes 2010 — Драматургійна премія Юрґена Банземера і Ути Ніссен (Німеччина) 2011 — Премія «Spycher Literaturpreis Leuk» (Швейцарія) 2015 — Премія Неллі Закс (Німеччина)

Примітки

Посилання Стаття про творчість, 2002 Інтерв'ю, 2004 Бібліографія