У Радянському Союзі областю називалася адміністративно-територіальна одиниця, частина територіального ряду радянських республік; виділялася з урахуванням природних і економічних особливостей території, кількості населення, транспортних шляхів, а також тяжіння населених пунктів до крупних промислових центрів.

За Конституцією СРСР 1936 року питання утворення областей і внесення змін в обласний поділ знаходилися у компетенції Союзу РСР, законом від 11 лютого 1957 року віднесенні до відання союзних республік. Органами державної влади в областях Союзу були обласна Рада депутатів трудящих, яка обиралася населенням на 2 роки, виконавчим і розпорядчим органом — Виконком, який утворювався обласною Радою. Області в СРСР введені адміністративно-територіальною реформою 1923–1930 років замість раніше існуючих губерній. Ця реформа, в основі якої лежали принципи економічного районування, була підготовлена реорганізацією у перші роки радянської влади (1917–1922) дореволюційного адміністративно-територіального поділу (створення національних автономій, дроблення колишніх губерній і утворення нових адміністративно-територіальних одиниць, переважно навколо великих промислових центрів).

Історія Процес утворення областей у РРФСР і СРСР можна умовно розділити на два періоди: до 1930 року і після 1930 року. У перший період утворювалися великі області, які об'єднували у собі кілька скасованих губерній. У другий період створені раніше великі області та краї ділилися на більш дрібні області, при цьому деякі області скасовувалися. У РРФСР цей процес йшов практично безперервно до 1957 року, а в союзних республіках — практично до 1990 року.

На момент утворення СРСР у РРФСР існували три самостійні області — Далекосхідна, Донська і Кубано-Чорноморська, а також шість областей у складі Туркестанської АРСР, але незабаром ці області були ліквідовані. 1924 року Донська та Кубано-Чорноморська області увійшли до складу Південно-Східної області, яка до кінця того ж року була перетворена у Північно-Кавказький край; у тому ж році внаслідок національно-територіального розмежування у Середній Азії ліквідована Туркестанська АРСР разом з її територіальним устроєм. Далекосхідна область була перетворена у Далекосхідний край 1926-о року.

Українська РСР

Обласний поділ на території УРСР було введено 27 лютого 1932. До червня 1959 він стабілізувався і не змінювалося до 1992.

Спочатку у республіці було утворено п'ять великих областей: Вінницька, Дніпропетровська, Київська, Одеська і Харківська. У той же рік було утворено ще дві області: спочатку Донецька (з частин Харківської та Дніпропетровської областей), а пізніше — Чернігівська (з частини Київської).

У вересні 1937 з'являються ще чотири області: з частини Київської — Житомирська і Полтавська (спільно з Харківською областю), з частини Вінницької — Кам'янець-Подільська, а з частини Одеської — Миколаївська. Роком пізніше з частини Донецької області утворена Ворошиловградська область (нині Луганська).

1939 року також утворено кілька нових областей. На початку року — Запорізька, Кіровоградська і Сумська, виділені відповідно з Дніпропетровської, Миколаївської та Харківської (разом з Чернігівською) областей, а наприкінці року на приєднаних польських територіях Західної України утворені Волинська, Дрогобицька, Львівська, Рівненська, Станіславська і Тарнопольска області.

1940 року Українській РСР відходить частина території Румунії, на якій утворюються дві області: Аккерманська (Ізмаїльська) і Чернівецька.

1946 року Українській РСР знову відходить частина території Чехословаччини; на цих землях утворена Закарпатська область.

1954 року в УРСР утворені останні дві області — Черкаська (з частин вже існуючих областей) і Кримська, яка була передана з РРФСР.

З усіх утворених в Українській РСР областей було ліквідовано лише дві: Дрогобицька та Ізмаїльська. Перша у 1940-х роках була частково передана Польщі, частина, що залишилася 1959-о була приєднана до Львівської області. Ізмаїльська область 1954 року повністю була передана до складу Одеської області.

Як і в РРФСР, деякі області змінювали свої назви. Донецька область з 1938 по 1961 рік називалася Сталінською, Тарнопольська область з 1944 року стала називатися Тернопільською, Кам'янець-Подільська з 1954 року — Хмельницької, а Станіславська з 1962 року —Івано-Франківською. Ворошиловградська область 1958 року була перейменована на Луганську, в 1970 — знову на Ворошиловградську, а 1990 року — знову на Луганську.

Після оголошення незалежності України, в 1992 Кримська область перетворена на Автономну Республіку Крим, в іншому обласний поділ залишився без змін.

РРФСР Крім згаданої вище Південно-Східної області, до 1930 року також були утворені (у хронологічному порядку): Уральська область (1923) з Єкатеринбурзької, Пермської, Тюменської та Челябінської губерній. Ленінградська область (1927) з Ленінградської, Мурманської, Новгородської, Псковської та Череповецької губерній. Нижньоволзька область (1928) з Астраханської, частини Самарської, Саратовської та Сталінградської губерній; у тому ж році перетворена на Нижньо-Волзький край. Середньоволзька область (1928) з Оренбурзької, Пензенської, частини Саратовської, Самарської та Ульяновської губерній; 1929 року перетворена на Середньоволзький край. Центрально-Чорноземна область (1928) з Воронезької, Курської, Орловської та Тамбовської губерній. Нижньогородська область (1929) з Нижньогородської, Вятської та малих частин Володимирської та Костромської губерній; у тому ж році перетворена у Горьківський край. Івановська промислова область (1929) з Володимирської, Івано-Вознесенської, Костромської та Ярославської губерній. Центрально-Промислова (Московська) область (1929) з Московської, Рязанської, Тульської, частин Володимирській, Калузької та Тверської губерній. Західна область (1929) з Брянської, Смоленської, частин Калузької, Тверської губерній та Великолуцького округу Ленінградської області. Таким чином до 1930 року на території РРФСР, та й усього СРСР, були ліквідовані всі губернії.

Після 1930 шість великих областей почали розділяти на більш дрібні; до 1957 року остаточно сформувалося обласний розподіл РРФСР, що не змынювався до 1990 року, а фактично — до 2005 року. Уральська область 1934 року була розділена на Обсько-Іртишську, Свердловську і Челябінську області, у тому ж році Обсько-Іртишська область ліквідована, і на її основі утворена Омська область. Надалі з частини Свердловської області була утворена Пермська область, з частини Челябінської — Курганська область, а з частини Омської — Тюменська область. З Ленінградської області послідовно утворилися Мурманська, Новгородська і Псковська області, а ще до утворення Мурманської області, частина Ленінградської області відійшла до новоствореної Вологодської області. Центрально-Чорноземна область спочатку була розділена на Воронезьку і Курську області, згодом з їх територій та територій сусідніх Західної та Рязанської областей також були утворені Білгородська, Брянська, Липецька, Орловська, Пензенська і Тамбовська області. 1954 року на стику Воронезької, Саратовської та Сталінградської областей була утворена Балашовська область, але через 3 роки вона була ліквідована. Іванівська промислова область розділилася на Іванівську і Ярославську області, пізніше з частини Івановської області утворилася Володимирська, а з частини Ярославської — Костромська області. З Московської області спочатку утворилася Калінінська область (разом з частиною Західної області), Потім — Рязанська і Тульська області. Пізніше з частини Тульської та сусідньої Смоленської областей утворилася Калузька область. 1943 року з частини Калінінської області та територій сусідніх областей була утворена Великолукська область, але у 1957 вона була скасована та розділена між Калінінською та Псковської областями. Частина Західної області спочатку відійшла новоствореній Калінінської області, а 27 вересня 1937 частина області відійшла новоствореній Орловській області, частина, що залишилася стала Смоленською областю.

Деякі великі краї також мали у своєму складі області. Так, у складі Північно-Кавказького краю була утворена Північна область, але через 2 місяці вона перейшла до складу Азово-Чорноморського краю, а ще через півроку була ліквідована. Далекосхідний край з 1932 також мав обласний поділ: спочатку були утворені Амурська, Камчатська, Приморська і Сахалінська області, пізніше до них додалися Зейська, Нижньо-Амурська, Уссурійська і Хабаровська області. Після поділу краю, Приморська та Уссурійська області відійшли Приморському краю, а Амурська, Камчатська, Нижньо-Амурська, Сахалінська та Хабаровська — до Хабаровському; Зейська область за рік до цього була передана Читинській області. Надалі, восени 1943 було ліквідовано обласний поділ Приморського краю, а пізніше зі складу Хабаровського краю у самостійні області послідовно виведені Сахалінська, Амурська, Магаданська (створена з частини районів колишньої Хабаровської області) і Камчатська області. Нижньо-Амурська область була ліквідована 23 січня 1956 одночасно з виведенням Камчатської області, її територія залишена у складі Хабаровського краю, тим самим було припинено обласний розподіл країв.

10 березня 1932 року територія Казакської АРСР була розділена на 6 областей: Актюбінську, Алматинську, Східноказахстанську, Західноказахстанську, Карагандинську і Південно-Казахстанську. Пізніше, у липні 1936 з частини Актюбінської області була утворена Костанайська область, а з частини Карагандинської — Північноказахстанська, але вже 5 грудня 1936 Казакська АРСР була перетворена у союзну Казахську РСР із збереженням обласного поділу.

5 грудня 1936, після виведення новоутворених АРСР зі складу країв у самостійні суб'єкти, у РРФСР утворилися 7 нових областей, однойменних колишнім краях: Східно-Сибірська, Горьківська, Кіровська, Куйбишевська, Саратовська, Північна і Сталінградська; за два роки до цього з частини Середньоволзького (Куйбишевського) краю була утворена Оренбурзька область. Надалі Східно-Сибірська область була розділена на Іркутську і Читинську області, Північна — на Архангельську і Вологодську, з частини Сталінградської області утворена Астраханська, а з частини Куйбишевської — Ульянівська області. На початку 1954 з частини Горьківської області була створена Арзамаська область, але через три роки її ліквідували та повернули до складу Горьківської області.

1937 року були утворені ще дві області — Ростовська і Новосибірська, утворені з частин Азово-Чорноморського та Західно-Сибірського країв відповідно, при цьому ці території зберегли статус краю, але отримали інші назви. З частин Новосибірської області згодом були утворені Кемеровська і Томська області. 1954-о з частини Ростовської області була утворена Каменська область, але через три роки вона була скасована.

Під час Німецько-радянської війни, після звільнення територій деякі «неблагонадійні» народи депортували зі своїх споконвічних місць проживання, у тому числі чеченці, інгуші та кримські татари. У цьому зв'язку Кримська АРСР 1945-о року була перетворена у Кримську область, а Чечено-Інгушська АРСР 1944-о була ліквідована і на частини її території утворена Грозненська область. Надалі народи були реабілітовані та повернуті на свої землі, Кримська область була передана Української РСР, де залишалася областю до 1992, а Чечено-Інгушська АРСР у 1957 була відновлена, відповідно Грозненська область — ліквідована.

1946 року на землях, що відійшли СРСР внаслідок II Світової війни від Німеччина та Японії, утворені відповідно Кенігсбергська і Південно-Сахалінська області. Перша через 3 місяці Кенігсбергська область була перейменована у Калінінградську, а через рік Південно-Сахалінська була ліквідована та об'єднана з Сахалінською областю.