Daimler (Даймлер) — з 1896 року британська автомобільна марка, що спеціалізується на випуску ексклюзивних і представницьких автомобілів. Штаб-квартира знаходиться в Ковентрі. У 1960 увійшла до складу компанії Jaguar, а потім Ford Motor Company. 2 червня 2008 корпорація Форд, що володіє брендами Daimler, Jaguar і Land Rover, оголосила про їх продаж компанії Tata Motors.
Готтліб Даймлер та Фредерік Сіммс Кожній людині, яка хоч щось знає про автомобілі, знайоме ім'я Даймлера. Готтліб Даймлер був одним із батьків автомобіля, в 1889 році він побудував перший 4-колісний автомобіль.
Конструктор Даймлер був обдарованим винахідником, але мав славу дивака, так, наприклад, він роздавав свої патенти направо і наліво, його ім'я носили фірми Daimler Motoren Gesellschaft, Austro—Daimler AG, Luca Daimler і Daimler Motor Company Limited.
У 1899 році Фредерік Сіммс, уродженець Гамбурга, але етнічний англієць, який отримав освіту і в Англії, і в Німеччині, знайомиться на виставці в Бремені з Готтлібом Даймлером, який демонструє на виставці свої 4-тактні двигуни, сам Сіммс займається канатними дорогами і приїхав на виставку представляти канатну дорогу власної конструкції. Не дивлячись на те, що у них була різниця в 30 років, чоловіки потоваришували (Сіммс навчався на інженера в Берліні), а Даймлер був англофілом, який вважав Англію колискою технічного прогресу, і сам провів два роки працюючи в Манчестері, де працював у локомотивній фірмі Beyer, Peacock and Company. До того ж, у обох друзів дружини були австрійками. Через два роки Сіммс дозріває до ДВЗ, і пише своєму адвокату Альфреду Хендріксу до Англії, що збирається продавати ці самі ДВЗ в Британії, і що нехай той готує права на патенти Даймлера у Великій Британії і належні їй колонії (крім Канади) на ім'я Сіммса.
Заснування компанії У травні 1891 р. Сіммс відправляє до Англії свого механіка Ігона фон Толля, щоб той обслуговував його човен, на якому був встановлений 2-сильний мотор, до речі, сам моторний човен носив ім'я «Канштадт» (місто, де була заснована фірма Daimler Motoren Gesellschaftaimler), сам Сіммс прибуває до Англії через місяць і засновує фірму Simms and Co, його партнером по бізнесу став його ж адвокат, проте в 1893 році Сіммс з'ясовує, що Хендрікс крав, причому по крупному, він розриває з ним стосунки, і, заснувавши нову фірму Daimler Motor Syndicate, передає їй право представляти інтереси Даймлера в Британській Імперії. Цього разу його партнерами стали його кузен Роберт Грей, який до того ж був виноробом, і Тео Васмер, а всього у фірмі, яка насамперед ставила перед собою мету моторизовані човни, працювало сім чоловік разом з перерахованими вище панами.
У травні 1895 р. Сіммс допомагає своєму приятелеві і відомому мандрівникові Евеліну Елліоту придбати у Франції автомобіль марки Panhard et Levassor, який оснащений мотором Даймлера, таким чином ця машина стає однією з перших імпортованих до Англії. Однак Англія, яка була колискою технічного прогресу, на ділі сильно відстала у сфері автомобільної промисловості. Справа в тому, що в Британії діяли закони першої половини століття, за якими самохідний екіпаж не міг рухатися по дорогах загального користування швидше 3.2 км/год у місті, і 6.4 км на годину за містом, при цьому спереду повинна була йти людина з червоним прапором і всіх попереджати про «небезпеку».
Так що «відсталі» закони ні скільки не сприяють розвитку автомобілізму Імперії. Проте Гаррі Джон Лоусон, велосипедний інженер (який вирішив встановити зірку на заднє колесо, і за допомогою педалей і ланцюга приводити в рух заднє колесо велосипеда), за плечима якого була фірма British Motor Syndicate, вирішує в листопаді 1895 року викупити всі права на ліцензії Даймлера у фірми Сіммса, купивши разом з тим і Daimler Motor Syndicate, а в лютому 1896 року Лоусон засновує фірму Daimler Motor Company, де технічним консультантом значився сам Сіммс. Ще в жовтні 1895 р. Сіммс з сером Девідом Селомонсом організовує першу в Англії виставку самохідних екіпажів, а в січні 1896 року разом з Лоусоном засновують Автомобільний Клуб, який починає боротися за скасування «закону про червоний прапор», і нарешті в листопаді 1896 року архаїчний закон скасовують. Тим часом ще в квітні 1896 Daimler Motor Company купує в лізинг на 62 роки щойно відреставровану фабрику Coventry Cotton Spinning and Weaving Co (завод сильно постраждав в 1891 році від пожежі), але на території фабрики обґрунтовується фірма Great Horseless Carriage Co, яка так само належить Лоусону. Great Horseless Carriage Co є компанією, яка володіє ліцензіями на виробництво автомобілів марок Daimler, De Dion, Bollee, Kane-Pennington, Garrard & Blumfield і Serpollet, а фірма Daimler Motor Company тісниться в сараї за головною будівлею, до початку 1897 виробництво автомобілів не починалося, а в каталогах за 1896 рік були намальовані автомобілі марок Daimler (Канштадт), Panhard et Levassor і Peugeot, які мали двигуни конструкції Даймлера, їх, до речі, і продавали, встановлюючи англійські бирки і відраховуючи комісійні фірмам постачальникам .
Daimler Motor Company (1896—1910) На початку 1897 з'являється перший автомобіль марки Daimler Motor, оснащений 2-циліндровим мотором об'ємом 1.5 літра. Мотор був розташований спереду, він був з'єднаний з 4-ступінчастою коробкою, і привід був на задню вісь ланцюговим, а взагалі машина була побудована за типом Panhard et Levassor і, аналогічно французькій машині, мала дерев'яну раму.
Технічну частину будували в сараї, а кузов вже доробляли на потужностях фірми Great Horseless Carriage Co. Щоб привернути увагу до своєї продукції було вирішено влаштувати показовий заїзд на 1500 км, Генрі Стурм, який був головним редактором The Autocar вирушає з шотландського села Джон О'Гроат до мису Ленд-Ендс, по шляху зупиняючись і роздаючи рекламні проспекти народу, який збігався подивитися на дивину, всього на цю поїзду пішло 93 з половиною години, тобто середня швидкість склала близько 16 км/год. Однак і без цієї показухи справи у фірми йшли відмінно, так, наприклад, п'ятдесят шасі було замовлено фірмою Stirling's Motor Carriages, і ще сто London Motor Van and Wagon Co, яка, до речі, ставила на шасі «Даймлера» кузова типу Wagonette, тобто щось типу сучасного мінівена, так само з'являється 6-сильна модель.
Наприкінці 1897 р. Сіммс покидає місце технічного консультанта, а Лоусон залишає місце голови компанії, обидва зосереджуються на нових проєктах. 1898 року замість V2 з'являються нові рядні 2-циліндрові мотори (Phöenix), а незабаром і чотирьох циліндрові, таким чином Daimler 8НР стає першим 4-циліндровим британським автомобілем, через рік з'являється 3-літрова версія потужністю в 11.5 к/с, яка називається 12НР. Крім цього, в 1899 році відбувається перша аварія в Британії, яка, до речі, закінчується загибеллю водія і пасажира, заднє колесо автомобіля зламалося і, втративши керування, він в'їхав в стіну будинку, водій загинув відразу на місці, а пасажир — пізніше в лікарні .
У 1900 році збанкрутіле дітище Лоусона — British Motor Syndicate, купує австралійський гонщик Селвін Френсіс Ейдж, і реорганізовує її в British Motor Traction Co, під крилом фірми створюється компанія Daimler Wagon Co, в цей час Daimler Motor Company подає до суду за використання імені, однак програє справу, тому що фірма є держателем патентів на винаходи Даймлера, але саме прізвище «Daimler» не запатентоване, і тому ім'я німця може використовувати будь-яка компанія, на щастя, новий «однофамілець» прожив всього до 1908 року. Тим часом Сіммс, який на той момент вже був директором німецької фірми Daimler Motoren Gesellschaft, пропонує об'єднати німецьку фірму з англійською, але акціонери англійського підприємства вважають, що справи у них йдуть дуже добре, тому не варто зв'язуватися з фірмою, яка дихає на ладан. А через два роки Елінек, який, фактично, керував фірмою Daimler Motoren Gesellschaft, вирішує називати автомобілі торговою маркою Mercedes, на честь своєї дочки, і тут причина була не стільки в безмірній любові до дочки, скільки в тому, що в Європі було дуже багато різних підприємств, які несли ім'я Даймлера, тому відбувалася плутанина, хто яку машину пропонує, плюс на той момент найбільш швидко розвивається ринок автомобілів у Франції, в якій історично недолюблювали німців, а ім'я Мерседес не має тевтонського відтінку (і взагалі воно іспанське).
У 1898 році Принцу Уельському (у майбутньому Король Англії і всієї Великої Британії Едвард VII) вдалося прокотитися на Daimler Лорда Монтег'ю, і йому сподобалося, він був першим, хто в'їхав на площу перед будівлею Парламенту на моторизованому транспортному засобі, а в 1900 році він купує собі Daimler 6HP Hooper Phaeton, і відтоді Daimler вважається постачальником Британського Королівського Двору, незабаром фірма стає постачальником королівських дворів Пруссії та Іспанії, а потім британці постачають автомобілі монаршим особам Росії, Німеччини, Японії, Швеції та Греції, а також князям в Індії, Маньчжурії та Кореї.
У 1900 лорд Джон-Скотт Монтег'ю бере участь в гонках «1000 Миль» і, не дивлячись на те, що він не отримує штрафних очок, займає він лише 13 місце, тому що Daimler 12HP поступається в максимальній швидкості близьким по конструкції Panhard et Levassor, на якому виступав Чарльз Ройс, перший розвиває 42 км/год, в той час як французька машина розганяється аж до 60 км/год.
До 1902 року широкий модельний ряд, який складався з моделей: 4 ½ НР, 6НР, 7НР, 8,9НР і 11НР (оснащені 2-циліндровими моторами), а так само 12НР, 14НР, 18НР, 22НР і 24НР (4-циліндрові) був неабияк переглянутий, залишилося всього кілька моделей, як наприклад ТА 8НР, ТА 12НР (2.2 л), ТВ 16НР або ТВ 22НР (4.5 л), нові автомобілі розробив Едмунд Льюїс (який перейде потім у Rover і створить для цієї фірми перші мотоцикли і автомобілі). З цього моменту англійські і німецькі машини не мали нічого спільного окрім назви фірм.
До речі, одним з перших покупців нового Daimler TB 22HP був король Едвард VII (який якраз до того часу перетворився з принца в короля), але не тільки це послужило черговою рекламою марки, в цьому ж році Daimler TB 22HP з кузовом Wagonette виграє перегони «1000 Миль» (не плутати з італійськими Мілле Мілья).
У 1904 році модельний ряд був знову переглянутий, в каталогах значиться всього чотири моделі: 7НР, 16/20НР, 18/22НР (5.7 л) і 28/36НР (6.9 л), в цей же час деякі машини отримують знаменитий ребристий радіатор, який став характерним елементом декору автомобіля надалі, але тоді це потрібно було для поліпшення охолодження. До речі, ребра з'явилися ще на автомобілях 1903 р., щоправда, тоді вони розташовувалися збоку корпусу радіатора. У червні 1904 р. фірма викуповує завод Motor Manufacturing Co, тобто колишній Great Horseless Carriage Co, який оголошує про свою неспроможність, з цього моменту виробничі потужності збільшуються. 1905 року від дрібних моделей було вирішено відмовитися і покупці можуть замовити тільки моделі TJ 28/36HP (6.9 л), TK 30/40HP (7.3 л) і TK 35/45HP (8.5 л).