Терористичний акт у Беслані — захоплення заручників у школі № 1 міста Беслан (Північна Осетія, Росія) групою терористів уранці 1 вересня 2004 року під час урочистої лінійки, присвяченої початку навчального року. Упродовж майже трьох днів терористи утримували в замінованому приміщенні школи понад 1100 заручників (переважно дітей, їхніх батьків і працівників школи).

Після провалу переговорів було розпочато штурм із застосуванням вогнеметів, гранатометів і важкої військової техніки, унаслідок чого за офіційною версією російського уряду 334 заручники (переважно діти) загинули. Достеменна кількість жертв невідома, оскільки спочатку справжню кількість заручників приховувала російська влада, а згодом не підтверджувала через складність або відсутність ідентифікації решток. Впродовж днів і навіть місяців після теракту родичі деяких жертв не знали, чи живі їх діти, оскільки лікарні було повністю ізольовано від зовнішнього світу. Через два місяці після теракту, коли уламки пошкодженої школи були вивезені на звалище на околицях Беслана, місцевий водій Муран Кацанов знайшов там людські рештки та документи, що посвідчують особу. Ця знахідка надалі викликала ще більше обурення, а також поставила під сумнів точну кількість жертвVictims of Beslan siege found in a rubbish dump , The Times, 26 February 2005.New remains discovered in Beslan: Incompetence or crime?, The Jamestown Foundation, 4 March 2005..

Бойовики були членами угруповання «Ріядус Саліхін», посланого чеченським ватажком Шамілем Басаєвим, який вимагав виведення російських військ з Чечні та визнання незалежності республіки. На третій день протистояння російські силовики взяли будівлю штурмом, використовуючи важку зброю і техніку, що призвело до пожежі і обвалу даху спортивного залу, де утримувалися заручники, і, як наслідок, великої кількості жертв.

Ця подія мала безпекові та політичні наслідки в Росії, що призвело до низки реформ федерального уряду, які консолідували владу в Кремлі та посилили повноваження президента Росії. Від самого початку теракту російська влада зазнала критики з боку низки спостерігачів і громадських організацій, зокрема «Матері Беслана» і «Голос Беслана». Висувалися звинувачення в використанні надмірної сили при проведенні штурму, що призвело до численних жертв, звинувачення в дезінформації та цензурі в засобах масової інформації.

Передумови

Після фактичної поразки у Першій російсько-чеченській війні численні російські політичні кола, зокрема військові, висловлювали невдоволення результатами Хасав'юртівських угод, вважаючи, що «чеченську проблему» не розв'язано, а тільки відкладено. Висловлювали побоювання, що приклад Чечні наслідують і інші національні автономії та народи, які були історично приєднані до Росії силоміць. Водночас незалежність молодої незалежної держави Ічкерія не отримала міжнародної підтримки у вигляді визнання її суверенітету провідними світовими державами та ООН.

У період 1996—1999 років Чечня була фактично незалежна від Росії. Проте в країні наростали економічні та політичні негаразди, пов'язані з наслідками війни та післявоєнної кризи. В республіці діяло багато непідконтрольних уряду воєнізованих формувань. Одне з них в серпні 1999 розпочало бойові дії на території Дагестану. Виступ придушили і російське командування, використавши це, як привід для вторгнення, 7 серпня 1999 року розпочало другу військову кампанію проти Ічкерії, яка була не менш кривавою ніж перша.

20 березня 2000 року федеральні війська Росії взяли під контроль всю територію Чеченської республіки, а чеченські загони перейшли до тактики партизанської війни. Чеченці провели кілька рейдів, включаючи напад на друге за величиною місто Чечні Гудермес у вересні 2001 року і атаку загону Гелаєва на Інгушетію в вересні 2002 року. За перший рік після закінчення так званої контртерористичної операції сталося п'ять підривів на залізниці і шість терактів, зокрема атака на школу в Беслані.

Школа № 1 була однією з семи шкіл у Беслані, місті з населенням близько 35 000 осіб у Республіці Північна Осетія-Аланія на Кавказі. У школі, розташованій поруч з районним відділенням міліції, працювало близько 60 вчителів і навчалося понад 800 учнів. Її спортивний зал, де протягом 52 годин утримували більшість заручників, був нещодавно добудований і мав 10 метрів завширшки і 25 метрів завдовжки. Були повідомлення про те, що в липні 2004 року чоловіки під виглядом ремонтників пронесли до школи зброю і вибухівку, що згодом заперечувала російська влада. Однак кілька свідків згодом дали свідчення, що їх змушували допомагати викрадачам діставати зброю зі схованок, захованих у школі. Також стверджувалося, що «снайперське гніздо» на даху спортзалу було облаштоване заздалегідь.

Хід подій

Перший день

Напад Напад стався вранці 1 вересня, коли в школі № 1 міста Беслану проходила урочиста лінійка з приводу святкування Дня знань. О 09:11 за місцевим часом терористи прибули до школи на міліцейському мікроавтобусі «ГАЗель» і військовій вантажівці ГАЗ-66. Багато свідків і незалежних експертів стверджують, що нападників було дві групи, і що перша група вже перебувала в школі, коли друга прибула на вантажівці . Спочатку деякі учні школи прийняли бойовиків за російських спецпризначенців, які відпрацьовували навчання з безпеки. Однак незабаром нападники почали стріляти в повітря і змусили всіх, хто перебував на території школи, зайти в будівлю. Під час початкового хаосу до 50 осіб змогли втекти і повідомити владу про ситуацію, що склалася. Деяким людям також вдалося сховатися в котельні. Після перестрілки з міліцією і озброєним місцевим жителем, в результаті якої, за повідомленнями, один нападник був убитий і двоє отримали поранення, бойовики захопили будівлю школи . За повідомленнями, кількість загиблих у цій перестрілці становила від двох до восьми осіб, а понад десяток людей були поранені.

Нападники захопили близько 1100 заручників. Спочатку російський уряд применшував кількість заручників до 200—400 осіб, а потім з невідомої причини оголосив, що їх було рівно 354. 2005 року російська влада назвав цифру в 1128 осіб. Бойовики зігнали своїх бранців до спортзалу школи і конфіскували всі мобільні телефони. Вони наказали заручникам розмовляти російською мовою і тільки тоді, коли до них зверталися. Коли батько одного з дітей на ім'я Руслан Бетрозов встав, щоб заспокоїти людей і повторити правила місцевою осетинською мовою, до нього підійшов озброєний чоловік, запитав Бетрозова, чи він закінчив, а потім вистрілив йому в голову. Інший батько на ім'я Вадим Боллоєв, який відмовився стати на коліна, також був застрелений загарбником і стік кров'юRussians are Coming , Kommersant, 9 September 2004.. Їхні тіла витягли зі спортивного залу, залишивши кривавий слід, який пізніше було видно на відео, знятому терористами.

Зібравши заручників у спортзалі, нападники вибрали 15—20 дорослих, які, на їхню думку, були найсильнішими серед чоловіків-вчителів, працівників школи та батьків, і відвели їх у коридор поруч з їдальнею на другому поверсі, де незабаром стався вибух. Здетонував вибуховий пояс на одній з терористок, внаслідок чого загинула ще одна нападниця (також стверджувалося, що друга жінка померла від кульового поранення) і кілька вибраних заручників, а також був смертельно поранений один терорист-чоловік. Після цього вцілілим заручникам з цієї групи було наказано лягти на землю, а інший бойовик розстріляв їх з автоматичної гвинтівки. Всі вони, за винятком одного, загинулиNew Video Of Beslan School Terror , CBS, 21 January 2005.School Is Symbol of Death for Haunted Children of Beslan, The Washington Post, 28 August 2005.Hostages murder detailed report , Caucasus Times, 2 September 2004.. Карен Мдінарадзе, оператор команди ФК «Аланія», пережив вибух і стрілянину. Коли виявилося, що він ще живий, йому дозволили повернутися до спортивної зали, де він втратив свідомість . Терористи змусили інших заручників викинути тіла з будівлі та змити кров з підлогиDefenseless Targets, Time, 5 September 2004.. Один з цих заручників, Аслан Кудзаєв, втік, вистрибнувши з вікна. Влада ненадовго затримала його як підозрюваного в тероризмі.

Початок облоги Незабаром навколо школи було встановлено кордон, що складався з міліції, внутрішніх військ, російської армії, спецназу (включаючи елітні підрозділи «Альфа» і «Вимпел» ФСБ Росії) і спецпідрозділів ОМОН МВС Росії. Лінія з трьох багатоквартирних будинків, що виходять на шкільний спортзал, була евакуйована і зайнята спецназом. Периметр, який вони створили, знаходився в межах 225 метрів від школи, в межах досяжності гранатометів бойовиківFor Russians, Wounds Linger in School Siege, The New York Times, 26 серпня 2005.. На місці не було жодного протипожежного обладнання, і, попри попередній досвід теракту із захопленням заручників на Дубровці в 2002 році, було мало готових машин швидкої допомоги. Хаос гіршав присутністю осетинських добровольців-міліціонерів (ополченців) та озброєних цивільних осіб у натовпі, що зібрався на місці подій, загальна кількість яких сягала до 5000 чоловік.

Нападники замінували спортзал і решту будівлі саморобними вибуховими пристроями та оточили її розтяжками. Намагаючись запобігти спробам порятунку, вони погрожували вбивати 50 заручників за кожного вбитого міліцією свого члена і 20 заручників за кожного пораненого бойовика. Вони також погрожували підірвати школу, якщо урядові війська підуть в атаку. Щоб уникнути газової атаки, як це сталося з їхніми товаришами під час захоплення заручників у Москві у 2002 році, терористи швидко розбили вікна школи. Загарбники не давали заручникам їсти і пити (називаючи це «голодуванням»), поки президент Північної Осетії Олександр Дзасохов не прибуде на переговори з ними. Однак ФСБ створила власний штаб, з якого Дзасохов був виключений, і погрожувала заарештувати його, якщо він спробує потрапити до школи«Communication Breakdown», Time, 12 вересня 2004..

Російський уряд оголосив, що не буде застосовувати силу для звільнення заручників, і переговори щодо мирного врегулювання відбувалися в перший і другий дні, спочатку під керівництвом Леоніда Рошаля, педіатра, присутність якого, за повідомленнями, вимагали заручники. Рошаль допомагав вести переговори про звільнення дітей під час облоги у Москві у 2002 році, а також давав поради російським спецслужбам, коли вони готувалися до штурму театру, за що отримав звання Героя Росії. Однак свідчення свідків вказують на те, що російські переговірники переплутали Рошаля з Володимиром Рушайло, співробітником російської служби безпеки. Згідно з доповіддю депутата Державної Думи Юрія Савельєва, офіційний штаб шукав мирного врегулювання, в той час як таємний штаб, створений ФСБ, готував штурм. Савельєв писав, що таємний штаб багато в чому обмежував дії офіційного, зокрема в їхніх спробах вести переговори з бойовиками.

На вимогу Росії ввечері 1 вересня 2004 року було скликано спеціальне засідання Ради Безпеки ООН, на якому члени Ради вимагали «негайного і безумовного звільнення всіх заручників терористичної атаки». Президент США Джордж Буш виступив із заявою, в якій запропонував Росії «підтримку в будь-якій формі»Talks begin in school siege drama, BBC News, 2 вересня 2004..

Другий день На другий день облоги переговори між Рошалем і бойовиками виявилися безуспішними і вони відмовилися дозволити взяти їжу, воду і медикаменти для заручників, а також прибрати тіла загиблих з фасаду школи.