Іван Полейовський (; після 1734 — ?) — львівський різьбяр доби рококо. Брат Петра та Матвія Полейовських.
Життєпис Походив з львівської міщанської родини, члени якої часто згадані в метричних книгах костелу Марії Сніжної Краківського передмістя.Hornung Z. Polejowski Piotr (zm. przed r. 1780) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1982. — T. XXVII/2. — Zeszyt 113. — S. 291. Був українцем за походженням, мабуть, римо-католиком.Крвавич Д. П. Українська скульптура періоду рококо … — С. 149. На думку Анджея Бетлея, правдоподібно, середній з братів Петра та Матвія Полейовських.Betlej A. Polejowski Jan… — S. 373.
Був більш талановитим сницарем, ніж брат Матвій.Hornung Z. Polejowski Maciej (2 poł. XVIII w.) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1982. — T. XXVII/2. — Zeszyt 113. — S. 290. Роботи розпочав під керівництвом брата Петра, який працював головно для львівського латинського архиєпископа Вацлава Сераковського.
18 січня 1756 року як «statuarius» — спеціаліст фігурної пластики — брав шлюб в костелі Марії Сніжної. Свідки: Антон Осінський, Мацей Міллер, Ян Рачковський. 3 вересня 1756 року міська влада Львова «закликала» його вступити до міського цеху, повторно — 1757 року. Державив «ґрунт» на терені юридики «Всіх Святих» Краківського передмістя. 21 червня 1760 року отримав 15 дукатів завдатку за виконання фігур святих Бонавентури, Людвіка, Андреа де Комітібус, Йозефа де Цупертіно, решту 20 — в листопаді 1760 року.
Дружина — Маріанна Тужанська (1743—1791). Син — Матвій Каєтан (нар. 1774).
Роботи, що приписуються Джерельної інформації про його творчіть дуже мало, тому багато тверджень — це гіпотези.Hornung Z. Polejowski Jan (XVIII w.)… — S. 287. Головний вівтар Латинської катедри Перемишля (атрибуція З. Горнунга; не зберігся, однак була його світлина) Головний вівтар, фігура, вазони фасаду костелу францисканців, Перемишль (атрибуція З. Горнунга); Статуї святих Бонавентури, Петра з Алькантари парафіяльного костелу святого Мартина Фельштина (знищені під час І-ї світової, збереглась світлина). Атрибуція Збігнева Горнунга,Hornung Z. Polejowski Jan (XVIII w.)… — S. 287—288. зроблена без документальних чи будь-яких інших підтверджень.Walczak M. Kościół parafialny p. w. Św. Marcina w Felsztynie // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : Antykwa, 1997. — Т. 5. — S. 84. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. I). — ISBN 83-85739-47-5. Статуя Яна Євангеліста бічної каплиці парафіяльного костелу, Добромиль 2 алегоричні статуї жінок вівтаря костелу Реформатів, Рава-Руська Вівтар у Хорощі — літній резиденції Яна Клеменса Браніцького.Hornung Z. Polejowski Jan (XVIII w.)… — S. 288.
Примітки
Джерела Крвавич Д. П. Українська скульптура періоду рококо // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Праці Комісії образотворчого та ужиткового мистецтва. — Львів, 1998. — Т. 236 (CCXXXVI). — С. 149. Betlej A. Polejowski Jan // Słownik Artystów Polskich. — T. 7. — Warszawa, 2003. — S. 373—374. Hornung Z. Polejowski Jan (XVIII w.) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1982. — T. XXVII/2. — Zeszyt 113. — S. 287—288. Krasny P., Sito J. «Pan Piotr Polejowski snycyrz lwowski» i jego dzieła w kościele Franciszkanów w Przemyślu // Sztuka Kresów Wschodnich: materiały sesji naukowej. — Kraków, 2003. — № 5. — S. 175—202.
Посилання Jan Polejowski (ID: psb.23542.1).