Генрі Едвард Армстронг (; 6 травня 1848, Луїшем, Лондон, Англія —13 липня 1937, Лондон) — англійський хімік. Хоча Армстронг був активний в багатьох галузях наукових досліджень, таких як хімії похідних нафталіну, його пам'ятають сьогодні в основному за свої ідеї та роботи з викладання науки. Член Лондонського королівського товариства з 1876 року.
Біографія В 1865–1867 роках навчався в Королівському хімічному коледжі у А. В. Гофмана і Е. Франкленда, з 1867 року — в Лейпцизькому університеті у А. В. Г. Кольбе.
В 1871–1884 роках Армстронг — професор Лондонського університету, в 1884–1913 роках — Центрального інституту Південного Кенсінгтона в Лондоні (з 1893 року — Центральний технічний коледж).
Наукова діяльність Основна область наукових досліджень — органічна хімія. У 1888 році висунув хіноідну теорію кольоровості. Запропонував (1887 року, одночасно з А. І.Ф. В. Беєром) центричну формулу бензолу, в якій четверті валентності вуглецевих атомів спрямовані до центру.
Армстронг прихильник хімічної теорії розчинів, яку розробив Д. І. Менделєєв. Запропонував сучасну номенклатуру органічних сполук (прийнята на Міжнародному конгресі хіміків в Женеві, 1892 рік). Досліджував ферменти, вуглеводні нафталінового ряду, терпени, камфару. Займався кристаллографією.
Нагороди та посади Член Лондонського королівського товариства (1876) Президент Хімічного товариство Лондона, (1893–1895) Медаль Деві (1911) Медаль Альберта (1930)
Примітки