Визначеність — це стан знань, коли особа, що ухвалює рішення, заздалегідь знає конкретний результат для кожної альтернативи.

Теорія Загальна теорія ухвалення рішень, розроблена з урахуванням математичних методів і формальної логіки, що використовується в економіці та має передумови поширення.

З позиції даної теорії ухвалення рішень щодо суті не що інше, як ВИБІР. Ухвалення рішення — це вибір конкретного варіанту дій з безлічі інших. Кожен варіант вибору визначає певний результат (економічний ефект, прибуток, виграш, корисність, надійність тощо.), припускає кількісну оцінку. Показник значення, що характеризує гранично досяжну ефективність з цим завданням, називається критерієм оптимальності.

Класифікація Управлінські рішення можна поділяти на групи залежно від рівня визначеності ситуації та доступності інформації.

Рішення в умовах повної визначеності ухвалюються тоді, коли є достатня і точна інформація про проблему. Такі рішення є програмованими, оскільки їх можна повторювати за аналогічних обставин. Наприклад, керівники часто помічають, що деякі завдання постійно повторюються і потребують стандартного підходу. Рішення в умовах часткової визначеності або ризику застосовуються, коли інформація про ситуацію є неповною або неточною. У такому випадку керівник може передбачити кілька можливих результатів, але не може бути впевненим у їх точності. Такі рішення є частково програмованими, оскільки деякі аспекти можуть бути прогнозовані, проте ризик залишається. Рішення в умовах невизначеності ухвалюються тоді, коли інформації недостатньо для чіткого розуміння ситуації. У такому випадку рішення є непрограмованими та вимагають нових підходів і творчих рішень. Керівники змушені використовувати інноваційні підходи та нестандартне мислення для вирішення нових або складних проблем.

Управлінські рішення мають бути: ефективними; своєчасними; раціональними; обґрунтованими.

Методи В математичну модель завдання рішення входять такі елементи: задану цільову функцію (критерій керованості): Ф=F(x1,x2,:,xn), де xj (>j=1,2,:,n) — параметри, що враховуються після ухвалення рішення (відбивають ресурси ухвалення рішень); умови, відбивають обмеженість ресурсів немає і дій ЛПР після ухвалення рішень: gi(xj)<aі,kі (xj)=bi; зj<xj<>di, i=1,2,:,m;j=1,2,:, n. Неодмінною вимогою на вирішення завдання оптимізації є умова n>m. Залежно від критерію ефективності, стратегій і внутрішніх чинників управління вибирається той чи інший метод (алгоритм) оптимізації.

Основними є такі класи методів: методи лінійного і динамічного програмування (ухвалення рішення про оптимальний розподіл ресурсів); методи теорії масового обслуговування (ухвалення рішення на системи з випадковим характером надходження, і обслуговування заявок на ресурси); методи імітаційного моделювання (ухвалення рішення шляхом програвання різних ситуацій, аналізу відгуків системи різні набори поставлених ресурсів); методи теорії ігор (ухвалення рішень з допомогою визначення стратегії у тих чи інших змагальних завданнях); методи теорії розкладів (ухвалення рішень з допомогою розробки календарних розкладів виконання робіт і використання ресурсів); методи мережного планування та управління (ухвалення рішень з допомогою оцінки й перерозподілу ресурсів і під час проєктів, зображуваних мережними графіками); методи багатокритеріальної (векторної) оптимізації (ухвалення рішень за умови існування багатьох критеріїв оптимальності рішення) та інші методи. Джерела