«Трістан та Ізольда» () — музична драма Ріхарда Вагнера, уперше поставлена 1865 року. Дія на три акти, лібрето Ріхарда Вагнера, місце дії: Корнуолл і Бретань. Тривалість: близько 4 год.
Історія створення Легенда про Трістана та Ізольду має кельтське походження, але отримала широке поширення в обробці як середньовічних, так і пізніших авторів. Вагнер був знайомий з романом Готфріда Страсбурзького «Трістан» (XIII століття), а також з віршами Августа фон Платена «Трістан» і Юліуса Мозена «Король Марк та Ізольда», які використовували цей сюжет; крім того, драма «Трістан» була написана другом Вагнера Карлом Ріттером. Настроям, що панують у вагнерівській драмі, близький «Гімн до ночі» Новаліса.
Задум твору сформувався у Вагнера до середини 1850-х років, у вересні 1857 року був готовий текст, в серпні 1859 року — партитура. Але постановка «Трістана» постійно відкладалася, в тому числі й тому, що цей новий і незвичний твір було оголошено нездійсненним (Віденська опера відмовилася від нього в 1863 році, незважаючи на 77 проведених репетицій; Алоїз Андер, передбачуваний виконавець партії Трістана, незабаром після цього втратив голос і зійшов з розуму). Зрештою, прем'єра «Трістана та Ізольди» відбулася 10 червня 1865 в Національному театрі в Мюнхені, головні партії виконали Людвіг і Мальвіна Шнорр фон Карольсфельд. Перша постановка в рамках Байройтського фестивалю відбулася в 1886 році під управлінням Фелікса Моттля. 1886 року в Празькій німецькій опері відбулась прем'єра, якою диригував Людвіг Сланський.
Короткий зміст
Дійові особи Король Марк (Marke), король Корнуолла (бас) Трістан (Tristan), його племінник (тенор) Ізольда (Isolde), ірландська принцеса (сопрано) Брангена (Brangäne), її служниця (мецо-сопрано) Курвенал (Kurwenal), слуга Трістана (баритон) Мелот (Melot), друг Трістана (тенор) Молодий моряк (тенор) Пастух (тенор) Рульовий (баритон) Хор: моряки, почет.
Перша дія
Трістан везе Ізольду, засватану за короля Марка, на кораблі в Корнуолл. Він сам любить Ізольду, але, не здогадуючись про взаємність, прагне влаштувати для неї щасливий шлюб з королем. Ізольда зізнається служниці в тому, що Трістан — той самий лицар, який колись убив її нареченого і якому вона мало не помстилася, але потім у пориві співчуття зцілила від небезпечної рани. Він клявся їй у вірності, але тепер, невдячний, викрав її для свого дядька, старого Марка. Відчуваючи себе глибоко ображеною, Ізольда велить служниці принести скриньку з чарівними зіллям, подарунок матері, і приготувати для Трістана чашу з отрутою, яку вона має намір випити разом з ним. Курвенал оголошує, що вже близька земля. Ізольда просить його запросити Трістана для того, щоб випити з ним чашу вина на знак примирення. Брангена навмисне переплутує зілля і замість отрути виливає в чашу любовний напій. За туманними словами Ізольди про спокуту Трістан вгадує істинний сенс її намірів і приймає чашу. Сподіваючись на швидку смерть, вони не приховують своє кохання і кидаються один одному в обійми якраз в ту хвилину, коли корабель пристає до землі короля Марка.
Друга дія
Ніч. Чується віддалений звук рогів — двір на чолі з королем вирушив на полювання. В саду перед покоями Ізольди горить смолоскип. Ізольда очікує побачення з коханим і наказує служниці подати знак, погасивши смолоскип. Брангена попереджає, що за Трістаном стежить лицар Мелот, який про все може донести королю, і благає не гасити смолоскип хоча б сьогодні. Але Ізольда спокійна: Мелот — друг Трістана, і спеціально повів короля на полювання, щоб влаштувати це побачення. Ізольда сама гасить смолоскип і відправляє служницю. Незабаром з'являється Трістан. Закохані прославляють ніч і смерть, які для них вище марнославного світла дня. Брангена з вишки попереджає про настання ранку. Нарешті вбігає Курвенал з криком: «Рятуйся, Трістан!» Незабаром з'являються король Марк, Мелот і свита; Мелот викриває Трістана в злочині. Король з сумом дорікає племінникові в невдячності. Трістан звертається до Ізольди з питанням, чи готова вона йти за ним. Мелот, в обуренні, кидається на нього з мечем. Тристан випускає меч з рук і, поранений, падає на руки Курвенала.
Третя дія
Замок Трістана в Бретані, куди його перевіз Курвенал. Трістан спочиває на ложі в саду з видом на море; з ним Курвенал, який сподівається лише на одного лікаря — Ізольду. Пастух повинен дати ріжком веселий сигнал, коли побачить на морі корабель; але пастух награє лише сумні мелодії — корабля не видно. Трістан пробуджується; тужлива мелодія спонукає його до похмурих роздумів про власне життя. Він не хоче жити, але не може померти без Ізольди. Він знову непритомніє і в цей час лунає веселий наспів пастуха: близький корабель Ізольди. Курвенал біжить зустрічати її, а Трістан в хвилюванні встає з ложа, скидає пов'язки і кидається в обійми Ізольди для того, щоб негайно померти. В цей час лунає новий сигнал пастуха: пливе корабель короля Марка. Курвенал, попереджаючи напад, замикає і захищає ворота. Побачивши Мелота, він радіє можливості відплатити зрадникові, але й сам помирає від його меча. Та король Марк з'явився не для помсти — він дізнався від Бранга, що Трістан та Ізольда замість отрути випили любовний напій і впали, таким чином, жертвою вищих сил; він прийшов оголосити Ізольду вільною і з'єднати її з Трістаном. Але вже пізно.
Примітки
Посилання Опера Вагнера «Тристан и Изольда» Wagner, Richard (1911). My Life (2 volumes; authorized English translation from German). New York: Dodd, Mead. Volume 1 and 2 at Google Books.