Аве Алавайну (; 4 жовтня 1942, Тарту — 3 квітня 2022) — естонська поетеса та письменниця , прозаїк, культурна діячка, журналістка та організаторка мистецького життя. Одна з помітних постатей сучасної естонської лірики, чия творчість відзначається життєвістю, емоційністю, іронічністю та виразною національною чуттєвістю.
Біографія Народилася 4 жовтня 1942 року в Тарту в період політичних потрясінь Другої світової війни. За її власними словами, писати вірші почала ще в дитинстві - спершу з формуванням усного мовлення, а згодом і письмового.
Закінчила 1961 року середню школу в Таллінні. У 1962–1964 роках навчалася в Талліннському педагогічному інституті, а в 1964–1967 роках - у Тартуський державний університет, де вивчала естонську філологію. У 1968 році здобула акторську освіту в театральній студії театр «Ванемуйне».
Працювала журналісткою, викладачкою, а також активно займалася організацією культурних подій. У 1994–1996 роках була кореспонденткою на острові Хійумаа, де згодом і проживала. Відзначалася яскравим богемним стилем життя та активною участю в мистецькому середовищі.
Мала дітей, яких вважала своїм найбільшим життєвим даром. Вела активне культурне життя, організовувала літературні заходи та фестивалі.
Померла у 2021 році у віці 79 років після важкої хвороби (інсульту та серцевих ускладнень).
Творчість Поезія Алавайну характеризується поєднанням особистісного досвіду, філософських роздумів і соціальних мотивів. Її вірші часто мають музичний ритм, насичені повтореннями та метафорами, що робить їх близькими до пісенної традиції. У творчості поетеси відчутні як індивідуальні переживання, так і ширші історико-культурні контексти.
Серед її відомих творів - збірки «Kes meist on Napoleon?», «Mul on vaid sõnad», «Veel üks võimalus», а також узагальнююча книга «Minekulaulud», яка започаткувала серію «класиків» видавництва Kentaur.
Алавайну також писала драматичні твори; зокрема, її коротка п’єса «Dona omnibus bona ehk asjad, mis on head kõigile» була поставлена після тривалої перерви в її театральній діяльності.
Вона брала участь у перекладацьких і міжнародних проєктах, зокрема співпрацювала з чеським письменником Ян Буріан.
Визнання Аве Алавайну вважається однією з носійок «національного відчуття» в сучасній естонській ліриці. Її творчість відзначена низкою нагород, зокрема орденом Білої зірки V класу та премією Культурного капіталу Естонії (1998).
Примітки