Бойков Іван Павлович — начальник декількох ВТТ (Богословського та інших) та будівництв НКВС СРСР, генерал-майор (1945).
Дати з біографії Народився в російській сім'ї, здобув вищу освіту. Член РКП(б) з 1920. У військах ОГПУ з 1922. У 1927 закінчив ВПШ ОГПУ і в 1932 ВПА РККА. З 1935 інспектор, а з 1 вересня 1936 старший інспектор Політичного відділу ГУПВ НКВС СРСР. З 1938 начальник Політичного відділу 1-го Відділу (охорони) ГУДБ НКВС СРСР. 10 лютого 1939 звільнений від роботи і зарахований у резерв призначення Відділу кадрів НКВС СРСР. З 1 квітня 1939 начальник Солікамлага та будівництва Солікамського Целюлозно-паперового комбінату. З 3 березня 1941 начальник Кандалакшинского ВТТ та будівництва алюмінієвого заводу НКВС. З 27 липня 1943 начальник Богословлага та будівництва алюмінієвого заводу НКВС. З 13 лютого 1946 Уповноважений НКВС СРСР з передачі Вовчанського вугільного розрізу в Наркомтопбуді СРСР. З 1 березня 1946 начальник ВТТ № 100 і УС № 865 НКВС СРСР. З 6 квітня 1949 по 29 жовтня 1950 начальник ВТТ і УС № 313 МВС СРСР. Одночасно з 11 квітня 1949 по 1 червня 1949 начальник ВТТ і УС № 514 МВС СРСР. З 29 жовтня 1950 року в розпорядженні Управління кадрів МВС СРСР. З 21 липня 1951 Уповноважений МВС СРСР за Управлінню Волго-Донським з'єднувальним каналом. З 1951 заступник начальника Мобілізаційного відділу МВС СРСР, а з 15 жовтня 1952 заступник начальника Головазбеста МВС СРСР. З 1954 начальник ВТТ і УС № 352 МВС СРСР. 2 березня 1955 звільнений з посади із залишенням у розпорядженні Головспецбуда МВС СРСР.
Звання 1936, полковий комісар; 1939, бригадний комісар; 1943, полковник державної безпеки; 14.04.1945, комісар державної безпеки; 09.07.1945, генерал-майор.
Нагороди три ордени Леніна (16.05.1945: «за успішне виконання завдань уряду щодо будівництва підприємств чорної металургії»; 30.01.1951: за вислугу років; 8.12.1951: за успішне виконання завдань Уряду); орден Червоної Зірки (19.09.1952: за будівництво Волго-Донського каналу); орден Трудового Червоного Прапора (24.11.1942: «за зразкове виконання завдань уряду з виробництва боєприпасів»)
Посилання Довідник «Хто керував органами держбезпеки. 1941–1954»