Жайворонок степовий (Melanocorypha calandra) — невеликий горобцеподібний птах родини жайворонкових (Alaudidae). В Україні осілий, кочовий птах степової та частково лісостепової смуги. Вид перебуває під охороною Бернської конвенції та ряду інших природоохоронних документівФауна України. Охоронні категорії: довідник / За ред. О. Годзевської і Г. Фесенка. — Київ, 2010.  — 80 с. (с. 36).

Опис

Морфологічні ознаки Досить великий жайворонок, розміром зі шпака. Маса тіла 53-70 г, довжина тіла близько 20 см. Дорослий птах зверху сірувато-бурий, з темною строкатістю; над оком білувата «брова»; на боках на межі шиї і вола великі чорні плями; боки тулуба буруваті; решта низу тулуба білувата; спід крил темно-бурий; на задньому краю крил вузька біла смуга; махові пера бурі, зі світлою облямівкою; хвіст бурий, крайні стернові пера білі; дзьоб бурий, масивний; ноги бурі. Самець і самка подібні за забарвленням, проте самець помітно більший за розміром. Молодий птах схожий на дорослого, але пера верху зі світлою верхівкою; темні плями на боках шиї ледь помітні.

Від решти жайворонків відрізняється чорними плямами на межі шиї і вола; крім того, від польового жайворонка — виразними білуватими «бровами»; від сірого та малого жайворонків — вузькою білою смугою на задньому краю крил та більшими розмірами.

Мінливість проявляється у варіюванні відтінків основного фону забарвлення верхнього боку тіла та в ступені розвитку рисунку із темних штрихів на верхньому боці тіла.

Звуки Видає мелодійне різноманітне щебетання та дзвінкий крик «крррлітс — крррлітс». Пісню виконує в повітрі.

Поширення та місця існування Ареал степового жайворонка включає південні і східні регіони Європи, Північну Африку, Центральну та Передню Азію, Близький Схід. В Україні мешкає у степовій і частково лісостеповій смугах. Зимує в межах гніздового ареалу, відлітаючи з північних районів, де встановлюється сніговий покрив.

Оселяється на відкритих степових просторах з добре розвиненим трав'янистим покровом, при цьому віддає перевагу ковиловим і злаково-полинним степам; охоче поселяється також серед полів злаків.

Чисельність Чисельність в Європі станом на кінець ХХ ст. оцінена в 10-24 млн пар, в Україні — 40-80 тис. парBirdLife International. Birds in Europe: population estimates, trends and conservation status. — Cambridge, UK: BirdLife International, 2004. — 374 pp. (BirdLife Conservation Series No. 12).. Європейська популяція становить 25-49% від світової, яку оцінюють в 61,2-288 млн особин. Чисельність скорочується.BirdLife International 2012. Melanocorypha calandra. The IUCN Red List of Threatened Species. Version 2015.2. <www.iucnredlist.org>. Downloaded on 25 July 2015.

Розмноження

На півночі ареалу з'являється з появою перших проталин. Спів і токові польоти степового жайворонка можна спостерігати з початку березня до кінця червня, місцями і до середини липня. Перші кладки з'являються на півдні України вже наприкінці березня. Трапляються кладки і до середини червня, очевидно — другі. Гніздо облаштовують в ямці під кущиком трави, добре маскується і затінюється. Гніздо степовий жайворонок будує із сухих стеблинок і листя злаків та тонких корінців. Вистилка лотка, зазвичай, складається з тонших матеріалів. Іноді гніздо розташовується в купці сухого кінського посліду. У кладці буває найчастіше 4-5 яєць. Яйця досить темні, брудно-білого або зеленуватого основного фону з численними бурими або оливковими, наскільки розмитими плямами, згущеними до тупого кінця. Насиджує тільки самка протягом 16 днів. Вигодовування в гнізді триває близько 10 днів. Пташенята, які тільки-но покинули гніздо, трапляються з другої половини травня до кінця липня. Водночас вже наприкінці липня з'являються досить великі кочові зграї, які шукають поживу серед степів, жнив, косовиць та обабіч доріг разом з іншими жайворонками. Кочівлі тривають до пізньої осені. Нерідко вони переходять у справжній осінній проліт.

Живлення Всеїдний птах. У літній період майже повністю переходить на тваринну їжу. Здобуває поживу, пересуваючись по землі. Рослинна їжа влітку становить не більше 10%. Це насіння різних дикорослих рослин, зелені частини тонконога, зерна культурних злаків. Восени, зі зникненням комах, жайворонок переходить на рослинну їжу. Степові жайворонки досить регулярно відвідують водопій.

Охорона Стан більшості природних популяцій виду в межах ареалу залишається більш-менш стабільним. Саме тому він, згідно Червоного списку МСОП, отримав охоронний статус «відносно благополучний вид»)Жайворонок степовий у Червоному списку МСОП. Але в окремих регіонах спостерігається тенденція до зниження чисельності популяції виду, що потребує запровадження охоронних заходів. Тому, жайворонок степовий занесений до Додатку ІІ Бернської конвенції (охоронна категорія: вид підлягає особливій охороні) та Резолюції 6 (види, що потребують спеціальних заходів збереження їхніх оселищ) цієї ж конвенції. Крім того, вид охороняється Директивою Європейського Союзу 2009/147/ЄС «Про захист диких птахів» (Додаток І. Види і підвиди, що знаходяться під загрозою вимирання, які є вразливими, рідкісними або специфічними з екологічної точки зору)Директива ЄС про захист диких птахів. На регіональному рівні в Україні жайворонок степовий занесений до Червоних книг/списків Дніпропетровської, Сумської та Харківської областей.

Систематика Виділяють 4 підвиди: Melanocorypha calandra calandra (Linnaeus, 1766), Melanocorypha calandra gaza Meinertzhagen, 1919, Melanocorypha calandra hebraica Meinertzhagen, 1920, Melanocorypha calandra psammochroa Hartert, 1904.

Джерела. Примітки

Література

Беме Р. Л., Кузнецов А. А. Птицы открытых и околоводных пространств СССР. Полевой определитель. — М. : Просвещение, 1983. — 176 с. (с. 121). Воїнственський М. А. Птахи. — К. : Рад. школа, 1984. — 304 с. (с. 217—218) Воїнственський М. А., Кістяківський О. Б. Визначник птахів УРСР. — К. : Рад. школа, 1952. — 304 с. (с. 268—269) Второв П. П., Дроздов Н. Н. Определитель птиц фауны СССР. — М. : Просвещение, 1980. — 256 с. (с. 131). Иванов А. И., Штегман Б. К. Краткий определитель птиц СССР — Л. : Наука, 1978. — 560 с. (с. 323) Марисова І. В., Талпош В. С. Птахи України. Польовий визначник. — К. : Вища школа, 1984. — 184 с. (с. 125) Птицы Советского Союза. Т. 5 / Под ред. Г. П. Дементьева и Н. А. Гладкова. — М. : Сов. наука, 1954. — 804 с. (с. 535—540) Птицы СССР. / Под ред. Г. П. Дементьева. — М. : Мысль, 1967. — 637 с. (с. 391) Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — Київ, 2002. — 416 с. (с. 252—253). — ISBN 966-7710-22-X </div>

Посилання Javier Blasco-Zumeta & Gerd-Michael Визначення віку і статі степового жайворонка (PDF; 2.0 MB) Степовий жайворонок, сайт «Хребетні тварини Росії»