Líxus — рід жуків родини Довгоносики (Curculionidae).
Зовнішній вигляд До цього роду відносяться жуки малого, середнього та досить великого розміру, довжина їхнього тіла знаходиться у межах 3-22 мм. Основні ознакиТер-Минасян М. Е. Жуки-долгоносики подсемейства Cleoninae фауны СССР. Л.: Наука, 1967. — 142 c. : тіло видовжене, циліндричне; ширина передньоспинки звичайно більша за свою довжину; вусикові борозенки не доходять до нижнього краю очей; надкрила вузькі й часто-густо їхні вершини загострені кожна окремо.
Фотографії видів цього роду див. на.
Спосіб життя Життєвий цикл видів роду Lixus тісно пов'язаний із рослинами з родин Лободові, Селерові, Айстрові, Амарантові, Гвоздикові, Бобові, Капустяні та інші. У помірних широтах активні імаго з'являються у природі у першій половині весни. Вони живляться зеленими частинами рослин, паруються і відкладають яйця у стебла та черешки рослин-господарівВоловник С. В. О яйцекладке у долгоносиков-стеблеедов рода Lixus (Coleoptera, Curculionidae) // Зоологический журнал, 1994. — Т. 73. — Вып. 12. — С. 49-54. http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/volpdf19.htm . Личинки живляться рослинними тканинами, вигризаючи собі тунель. При цьому на рослинах часом утворюються гали Воловник С. В. 2010. Долгоносики Lixinae (Coleoptera, Curculionidae) как галлообразователи. Зоол. журнал, 2010, т. 89, вып. 7, с. 828–833. http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/pdf/volovnik_2010_lixinae_zoolj.pdf . Завершаючи розвиток, личинка вигризає камеру, у якій заляльковується Воловник С. В. О связях долгоносиков-ликсин с различными органами растений (Coleoptera: Curculionidae, Lixinae) // Кавказский энтомол. бюлл., 2008. — Т. 4. — Вып. 1. — С. 87-91. http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/vlvpdf26.htm . Жуки нового покоління з'являються у другій половині-наприкінці літа. Зимують вони інколи у ляльковій камері, але частіше — поза кормовими рослинами, під камінням, у підстилці, верхньому шарі ґрунту.
Докладніше про спосіб життя декількох видів української фауни див. такожВоловник С. В. О распространении и экологии некоторых видов долгоносиков-клеонин (Coleoptera, Curculionidae). IV. Род Lixus F., подрод Eulixus Reitt. // Энтомологическое обозрение, 2007. — Т. 86. — Вып. 3. — С. 521–531. http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/volpdf12.htm Воловник С. В. О распространении и экологии некоторых видов долгоносиков-ликсин (Coleoptera, Curculionidae). V. Род Lixus F., подроды Lixus F., Ortholixus Reitt., Compsolixus Reitt., Callistolixus Reitt. // Энтомологическое обозрение, 2012. — Т. 91. — В. 3. — С. 583–590. http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/volpdf14.htm .
Географічне поширення Види цього роду надзвичайно поширені, вони мешкають в усіх зоогеографічних областях суходолу (див. нижче). На підставі цього деякі фахівці вважають рід найдавнішим у підродині Lixinae.
Класифікація Рід є найбільшим в підродині Lixinae. Описано понад 500 видів цього роду, з яких приблизно 160 видів є мешканцями Палеарктики, близько тридцяти з них представлені у фауні УкраїниВоловник С. В. Видовой состав и распространение клеонин (Coleoptera, Curculionidae, Cleoninae) степной зоны Украины // Вестник зоологии, 1984, № 6. С. 39-43.http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/vlvpdf12.htm . Ймовірно, два види є ендеміками України (див. нижче).
Повного переліку видів Lixus у обсязі світової фауни не існує. Є лише більш або менш достовірні й завжди неповні списки, наприклад, або. Досить повне фауністичне зведення є лише для Палеарктики. У ньому усі відомі у регіоні види розподілено на 11 підродівGültekin, L. & Fremuth J.: Lixini, p. 464–471. — In: I. Löbl & A. Smetana (eds): Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Vol. 8. — Leiden: Brill, 2013. — 700 pp. : Broconius Callistolixus Compsolixus Dilixellus Epimeces Eulixus Eutulomatus Lixus (підрід) Ortholixus Parileomus Phillixus Prionolixus
Щодо 19 палеарктичних видів Lixus таксономісти утруднюються віднести їх до якогось підроду. Наводимо перелік цих видів: Lixus akonis Kôno, 1929 — Японія, Китай Lixus arundinis Thunberg, 1815 — ? Lixus boehmi Hartmann, 1909 — Єгипет Lixus impexus (Voss, 1960) — Афганістан Lixus crassipes (Fabricius, 1775) — Франція Lixus invarius Walker, 1871 — Єгипет Lixus moiwanus Kôno, 1928 — Китай, Японія, Корея Lixus noctis Gistel, 1857 — Італія (Сицилія) Lixus nocturnus Gistel, 1857 — Італія (Сицилія) Lixus perplexus (Faust, 1888) — Україна (Крим) Lixus pierrei Roudier, 1954 — Алжир Lixus papillaris Gistel, 1857 — Італія (Сицилія) Lixus punctatus Fischer von Waldheim, 1842 — «Сибір» Lixus salentinus G. O. Costa, 1839 — Італія (Сицилія) Lixus snae Merceron, 1996 — Франція Lixus subrectinasus Desbrochers des Loges, 1898 — Алжир Lixus sanguinipes Desbrochers des Loges. 1898 — Алжир Lixus subulipennis Boheman, 1835 — Україна Lixus tricolor (Scopoli, 1772) — ?
Практичне значення Серед цього роду є види, які при масовому розмноженні можуть завдавати шкоди культивованим лободовим (буряки), амарантам, капустяним (гірчиця) тощо. Декілька видів є гербіфагами, що можуть бути акліматизовані за межами свого природного ареалу для пригнічення популяцій інтродукованих бур'янів (лободи, полину та ін.). Один вид роду — ліксус катрановий занесений до Червоної книги України.
Примітки