По́ли́вка (, ), діал. укр. юшка, суп — білоруська національна страва і польська страваПохлебкин В. В. Национальные кухни наших народов. — М.: Пищевая пром-сть, 1980. — 304 с., відноситься до супів. Широко вживана, в минулих століттях, в Польщі та Білорусі і на заході України.
Поливка, в давній польській кухні — назва майже кожного супу, за винятком, наприклад, розсольнику, журу, борщу, капустяного супу, що мали свої назвиPolewka // Encyklopedia PWN.
Етимологія й історія Слово поливка походить від дієслова поливати, широкого вжитку здобуло в середні віки та надалі по всіх теренах колишньої Речі Посполитої. Цим словом помічали усі перші страви, які подавали до столу і лише з поширенням німецької кулінарної традиції (в якій вживалося слово «суп») воно відійшло на другий план і, в основному, залишилося у вжитку серед нижчих верств населенняKowalska-Lewicka A. Narodowe i regionalne potrawy w Polsce / Roczniki Socjologii Wsi. — 1982..
У сучасній слов'янській кухні поливками називають назагал усі ті перші страви, які не отримали своєї власної назви (росіл, капусняк, борщ, уха). Найвідоміші сучасні поливки: чорна поливка, граматка та інші поливки на вині, квасі та м'ясній і грибній юшціБелы А. Поліўка // Праект «Наша ежа».
Вигляд Поливка має вигляд першої страви різного ґатунку (рідкого та густого виду). Спершу вона складалася лише з кількох складників (квасу, солі, відвару з м'яса чи грибів, пива та розтертих чи виварених овочів як головного складника), а вже пізніше господині почали додавати до неї приправи та інші складники, щоби урізноманітнити смакові якості.
З поширенням картоплі, як головного харчового продукту поливки почали робити на картоплі, як головний складник. Поливки часто плутають із підливами, але останні є лише додатковим смаковим засобом (соус), тоді як поливки — самостійна страва.
Росіянин Петро Федоров у своїй книзі «Соловки» (1889) так описує поливку у білорусів Могильовської губернії:
Примітки
Література Поливка // Пища и питье крестьян-малороссов, с некоторыми относящимися сюда обычаями, поверьями и приметами / В. Щ. [Варвара Щелоковська] / Этнографическое обозрение, № 1-2, Кн. XL-XLI / Янчук Н. А. (ред.). — М.: Т-во Скороп. А. А. Левинсон, 1899. — С. 293. Похлебкін В. В. «Национальные кухни наших народов (Основные кулинарные направления, их история и особености. Рецептура)». —М.: «Пищевая пром-сть», 1980. — 304 с.; Zygmunt Gloger «Encyklopedja staropolska ilustrowana». —Warszawa.: «P. Laskauer i W. Babicki», 1900. — I—IV tom.
Посилання
Поливка // Матеріали до словника писемної та книжної української мови XV—XVIII ст. Книга 2. О-Я. / Є. К. Тимченко. Підготували до видання В. В. Німчук, Г. I. Лиса. Інститут української мови НАН України; Українська Вільна Академія Наук у США. — Київ — Нью-Йорк, 2002. — С. 158. — 512 с. — ISBN 966-7252-52-6. — (Пам'ятки української мови. Серія словників). Праця Похльобкіна Вільяма Васильовича «Национальные кухни наших народов. Белорусская кухня» — М. «Центрполиграф». —1978. на сайті kuking.net; «Encyklopedja staropolska ilustrowana» на сайті pl.wikisource.org; Поливка види на сайті nn.by;