Mitsubishi G4M ( — базовий бомбардувальник-торпедоносець флоту Тип 1) — серійний бомбардувальник-торпедоносець Імперського флоту Японії періоду Другої світової війни. Наймасовіший японський бомбардувальник, який використовувався протягом всього періоду війни.
Кодова назва союзників — «Бетті» (). В японських військах, через характерну форму, отримав прізвисько «Хамакі» ( — Сигара), а від пілотів союзників — «Запальничка Тип 1» () через відсутність захисту паливних баків.
Історія створення Досвід використання бомбардувальника Mitsubishi G3M в Китаї показав його недостатні оборонні можливості. Спроби підсилити захисне озброєння успіху не принесли через занадто вузький фюзеляж літака. Тому в вересні 1937 року фірмі Mitsubishi було видане замовлення «12-Сі» на розробку нового середнього бомбардувальника. Це мав бути двомоторний літак з екіпажем з 7-9 осіб, оснащений двигунами потужністю 1000 к.с., який мав розвивати швидкість 400 км/г на висоті 3 000 м, мати максимальну дальність без бомбового навантаження — 4 750 км, а з 800-кг торпедою чи бомбами — до 3 650 км. Бомби мали розміщуватись у внутрішньому бомбовідсіку. Захисне озброєння мало бути потужнішим, ніж на G3M. Двигуни — Mitsubishi Kinsey 41 або Mitsubishi Kinsey 42 потужністю 1 000 к.с.
Роботи очолив конструктор Кіро Хонде, який незадовго перед тим повернувся з піврічної поїздки до США, де вивчав досягнення американської авіаційної промисловості. Але розробка G4M затрималась, поки готувалась модернізація літака G3M2.
Для виконання вимог технічного завдання з розміщення необхідного озброєння конструктори вибрали для фюзеляжу літака сигароподібну форму, набагато більшу, ніж у попередника. Для забезпечення необхідної дальності польоту літак мав брати на борт велику кількість палива, розміщеного як можна ближче до центру мас літака. Тому була вибрана схема середньоплана. Озброєння мало складатись з чотирьох 7,7-мм кулеметів «Тип 92», розташованих в носовій установці, підфюзеляжній башті та в бокових блістерах. У хвостовій частині розміщувалась 20-мм гармата «Тип 99 Модель 1». Бомбове навантаження — 800-кг торпеда або відповідна кількість бомб у бомбовідсіку.
Розрахунки показали, що потужності двох двигунів у 1000 к.с. недостатньо, але у цей час був запущений у виробництво двигун Mitsubishi MK4A-11 «Kasei» потужністю 1 500 к.с., який і був встановлений на літак. Але потужніший двигун, хоча й забезпечував потрібну швидкість, проте потребував більше палива. Об'єм паливних баків було збільшено до 4 900 л, але при цьому довелось відмовитись від їх протектування, що згодом призвело до значних втрат.
В серпні 1938 року було виготовлено повнорозмірний макет, але розробка прототипу відбувалась повільно, оскільки Mitsubishi одночасно розробляла інший важливий проект — A6M «Зеро». Перший прототип піднявся у повітря тільки у жовтні 1939 року. Випробування пройшли успішно, за їх результатами в конструкцію другого прототипу внесли невеликі зміни — трохи збільшили вертикальне оперення, а тримери елеронів обладнали балансирами. Також замість звичних гідроприводів широко використовувались електроприводи, які працювали справно при всіх температурах і висотах.
Флотські випробування пройшли у 1940 році. Літак значно перевищив вимоги технічного завдання, зокрема, показав максимальну швидкість у 444 км/г, а дальність польоту без бомбового навантаження — 5 500 км. Пілоти схвально відгукувались про керованість літака, а команда — про умови роботи.
G6M Але флот не поспішав із запуском літака у виробництво — ситуація в Китаї (наступ на Чунцін) вимагала великої кількості бомбардувальників G3M2, а запуск нового літака у виробництво призвів би зриву поставок. Крім того, частина офіцерів вважала, що G3M2 повністю відповідає вимогам флоту.
Оскільки бомбардувальники G3M2 діяли на максимальній дальності і винищувачі Mitsubishi A5M не могли їх прикривати, а Mitsubishi A6M ще не були запущені у виробництво, було вирішено переробили літак у важкий ескортний винищувач, замінивши бомбове навантаження посиленим стрілецьким озброєнням. На літаку, який отримав назву «Винищувач супроводження Тип 1 Модель 11» (або G6M1), встановили один 7,7-мм кулемет в носовій частині, та чотири 20-мм гармати — одну у хвостовій частині, дві в нижній установці та одну для стрільби через бокові вікна у фюзеляжі.
Льотні випробування показали, що G6M1 занадто важкий, щоб утримувати стрій разом з G3M2 після того, як бомбардувальник скине бомби. Тому після випуску наприкінці 1940 року 30 літаків G6M1 їх зняли з виробництва. Вже виготовлені літаки були переобладнані для підготовки льотчиків, отримавши позначення «Великий навчальний морський літак Тип 1» (або G6M1-K), а після переобладнання для транспортування десантників — G6M1-L2.
G4M1
Після невдачі з G6M та прийняття на озброєння Mitsubishi A6M, який мав достатню дальність польоту для прикриття бомбардувальників, флот вирішив запустити G4M1 у серійне виробництво. Перша версія «Модель 11» почала надходити у бойові частини на початку 1941 року. Ця версія практично не відрізнялась від прототипів. «Модель 11» випускалась протягом декількох місяців після початку війни на Тихому океані. Бойові дії показали серйозні недоліки літака, а саме вразливість незахищених паливних баків, а також недостатню максимальну висоту, внаслідок чого літаки уражувались засобами ППО.
Для розв'язання цих проблем була розроблена «Модель 12», в якій були встановлені протектори у вигляді листової гуми, встановлені навколо паливних баків, які, крім того, могли наддуватися відпрацьованими вихлопними газами двигунів. Крім того, на літаку були встановлені нові двигуни Mitsubishi MK4A-11 «Kasei» потужністю 1 280 к.с. на висоті 6 000 м, що дозволило набирати висоту, недосяжну для більшості зенітних гармат союзників. Бокові отвори для кулеметів були замінені на відсувні вікна, а також змінено хвостову турель. Проте такі зміни збільшили масу літака, що погіршило його льотні характеристики, зокрема максимальна швидкість була зменшена на 10 км/год, а максимальна дальність зменшилась на 300 км.
Виробництво варіанта «Модель 12» продовжувалось до січня 1944 року і становило 1 172 машини.
G4M2
У листопаді 1942 року з'явилась перша серйозна модифікація літака G4M. Літак отримав крило з ламінарним профілем, на ньому були встановлені нові двигуни Mitsubishi MK4A-21 «Kasei» потужністю 1850 к.с. з чотирилопатевими гвинтами та додаткові 7,7-мм кулемети у вікнах по боках носової частини. Верхня турель поступилася турелі з дистанційним керуванням. Була збільшена площа засклення носової частини, стабілізаторів, у фюзеляжі була передбачена можливість встановлення додаткового паливного бака на 1 600 л. Бомбовий відсік також був збільшений, внаслідок чого бомбове навантаження зросло до 1000 кг. Літак був запущений у виробництво з червня 1943 року під назвою «Морський бомбардувальник Тип 1 Модель 22» (або G4M2).
G4M2 модель 22 випускався ще в двох варіантах: «модель 22A» в якій бічні кулемети були замінені на 20-мм гармату, і «модель 22B», в якій всі 20-мм «Тип 99 Модель 1» гармати було замінено на новіші «Тип 99 Модель 2».
В кінці 1943 року стало зрозуміло, що проекти по виготовленню новіших бомбардувальників Nakajima G5N і Mitsubishi G7M не будуть завершені вчасно, тому почалась розробка інших модифікацій G4M2 в якості тимчасової заміни. Тому було виготовлено декілька досконаліших моделей: G4M2 модель 24 (або G4M2a) оснащувалась двигунами Mitsubishi MK4T-25 «Kasei» потужністю 1 850 к.с. і зміненим бомбовим люком. Випускалась у варіантах G4M2 модель 24A, G4M2 модель 24B з аналогічним озброєнням як в відповідних 22-гих моделях, та G4M2 модель 24C, який мав аналогічне озброєння до 22B, але 7.7 мм кулемет в носі літака був замінений на 13 мм кулемет «Тип 2». G4M2b модель 25 виготовлений на базі літака G4M2a модель 24A, оснащений висотними двигунами Mitsubishi MK4V-27 «Kasei» потужністю 1 795 к.с. Під час випробувань у липні 1944 року літак на висоті 6 670 м розвинув швидкість 466 км/г, але через відсутність двигунів у серію не пішов. G4M2c модель 26 — модифікація з двигунами Mitsubishi MK4A-27b «Kasei», пристосованими для використання 87-октанового бензину замість 92-октанового. G4M2d модель 27 — варіант з двигунами Mitsubishi MK4T-B 25 Ru «Kasei», оснащеними турбокомпресорами.
Після розробки літака-камікадзе Yokosuka MXY7 варіант G4M2a був вибраний як його носій. Він мав доставляти MXY7 на дистанцію запуску. Для цього з літака зняли створки бомболюків та встановили кріплення для MXY7. Літак отримав позначення G4M2e Модель 24J.
Модифікація G4M2 виготовлялась до кінця війни. Було випущено 429 машин.
G4M3 G4M3 модель 34 — остання серійна модифікація літака, яка випускалась з жовтня 1944 року до кінця війни. На літак встановлювали двигуни Mitsubishi MK4A-25 «Kasei» потужністю 1 850 к.с. Однолонжеронне крило такого самого профілю та площі, як і у попередніх модифікаціях, дозволяло розмістити протектовані паливні баки ємністю 4 490 л, внаслідок чого дальність польоту зменшилась на 600 км, до 2 340 км. На літаку був встановлений бронезахист членів екіпажу, нова хвостова башта, а також радар.
Два літака G4M3 в січні 1945 року були модифіковані для використання двигунів Mitsubishi MK4T-B 25b Ru «Kasei» з турбокомпресорами. Це були прототипи моделі G4M3 модель 36, випробування яких так і не завершились до кінця війни.
Всього було випущено 2 435 літаків G4M усіх модифікацій.
MXY11 Наприкінці війни японці зазнавали серйозних втрат літаків внаслідок бомбардування американською авіацією. Щоб зменшити втрати, крім маскування, виготовлялись дерев'яні макети-фальшиві цілі, щоб увести в оману американські розвідники та бомбардувальники. Макет G4M виготовлявся в Йокосуці, і отримав назву «Наземний макет бомбардувальника Тип 1» (або MXY11).
Модифікації G4M — прототипи
G4M1 G4M1 Модель 11 — перша серійна модифікація G4M1 Модель 12 — серійна модифікація з двигунами Mitsubishi MK4P Kasei 21 потужністю 1 800 к.с. та протектованими паливними баками
G4M2 G4M2 Модель 22 — базова модифікація з двигунами Mitsubishi MK4P-21 «Kasei» потужністю 1 800 к.с. (274 екз.) G4M2 Модель 22A — варіант з 20-мм гарматою замість 7,7-мм кулемета в середній частині фюзеляжу (5 екз.) G4M2 Модель 22B — 20-мм гармати «Тип 99 Модель 2» замість «Тип 99 Модель 1». G4M2a Модель 24 — варіант з двигунами Mitsubishi MK4T-25 «Kasei» потужністю 1 850 к.с. (14 екз.) G4M2A Модель 24A — варіант з озброєнням, як у «Моделі 22A» (15 екз.) G4M2A Модель 24B — варіант з озброєнням, як у «Моделі 22B» (171 екз.) G4M2A Модель 24C — носовий 7,7-мм кулемет замінений на 13-мм «Тип 2» G4M2b Модель 25 — літак «модель 24A», переобладнаний двигунами Mitsubishi MK4V-27 «Kasei» потужністю 1 795 к.с. (1 екз.) G4M2c Модель 26 — переобладнаний літак «Модель 24B», на якому випробовувались двигуни Mitsubishi MK4T-B 25 Ru «Kasei» турбокомпресорами (2 екз.) G4M2d Модель 27 — дослідний літак G4M2 з двигунами Mitsubishi MK4T-B 25b «Kasei» (1 екз.) G4M2e Модель 24J — літак-носій для Yokosuka MXY7 Ohka MXY11 (Бомбардувальник-макет морський Тип 1) — дерев'яний макет-фальшива ціль, виготовлявся в Йокосуці
G4M3 G4M3 Модель 34 — модифікація з протектованими паливними баками, бронюванням кабіни пілотів. G4M3a Модель 34A — транспортний та протичовновий літак G4M3 Модель 36 — прототип, оснащений двигунами Mitsubishi MK4-T Kasei 25b Ru
G6M — «Винищувач супроводження Тип 1 Модель 11» (30 екз.) G6M1-K — навчальний літак, переобладнаний з G6M G6M1-L2 — транспортний літак, переобладнаний з G6M
Історія використання
Бойові дії в Китаї Перші 27 літаків G4M надійшли у авіазагін «Такао», розміщені на Тайвані. Після тренувань, 25 червня 1941 року вони були передислоковані в Ханькоу, звідки здійснювали бомбардування Чунціна, Ченду та інших міст в провінції Сичуань. Вони декілька разів стикались з китайськими винищувачами, але завдяки потужному захисному озброєнню не зазнали втрат. Після закінчення бойових дій 1-2 вересня 1941 року літаки були повернені на Тайвань, де почали готуватись до нової війни.