Іва́н Ма́ркович Педаню́к (, село Жерденівка, тепер Гайсинського району Вінницької області — , місто Нью-Йорк, Сполучені Штати Америки) — український радянський журналіст, політичний діяч. Голова правління Спілки журналістів України в 1959—1965 роках. Депутат Верховної Ради УРСР 5—6-го скликань. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1960—1965 роках.
Біографія Народився в родині селянина-бідняка. Навчався у Одеському механіко-конструкторському технікумі, але важкі матеріальні умови не дали змоги завершити навчання.
Трудову діяльність розпочав у 1932 році п'ятнадцятирічним підлітком у збройово-ремонтній майстерні Одеського піхотного училища в місті Одесі.
З 1933 року — на газетній роботі: секретар редакції багатотиражної газети Одеського піхотного училища. У 1934 році закінчив вечірній робітничий факультет у Одесі. З 1934 року працював секретарем редакції багатотиражної газети Київської військової школи зв'язку імені Калініна.
У 1935—1937 роках — студент заочного факультету Харківського комуністичного інституту журналістики і водночас завідувач відділу культури і побуту редакції Коростенської окружної газети.
У 1937 році закінчив Харківський комуністичний інститут журналістики.
У 1937—1939 роках — виконувач обов'язків завідувача сільськогосподарського відділу редакції республіканської газети «Вісті».
У 1939—1941 роках — в апараті Президії Верховної Ради Української РСР.
З 1941 року — в Червоній армії. Учасник німецько-радянської війни. Працював секретарем редакції, відповідальним редактором армійської газети «Вперед» 20-го танкового корпусу. Воював на Сталінградському, Брянському, Південному, 2-му та 1-му Українських фронтах.
Член ВКП(б) з 1942 року.
У 1945—1953 роках — в армійській пресі: постійний кореспондент союзної газети «Патриот Родины» по Одеському, а потім — по Київському військовому округу.
У вересні 1953 — вересні 1958 року — заступник редактора по відділу партійного життя, 1-й заступник відповідального редактора республіканської газети «Радянська Україна».
У вересні 1958 — січні 1963 року — відповідальний редактор республіканської газети «Радянська Україна».
У 1959 — жовтні 1965 року — голова правління Спілки журналістів України.
У грудні 1962 (оф. січні 1963) — травні 1963 року — завідувач ідеологічного відділу по сільському господарстві ЦК КПУ. З травня до жовтня 1963 року працював інспектором ЦК КПУ.
21 жовтня 1963 — 30 жовтня 1965 року — голова Державного комітету Ради Міністрів Української РСР з преси.
Загинув внаслідок нещасного випадку (падіння із сходів) на території радянського посольства у Нью-Йорку, де перебував у складі делегації УРСР на ХХ сесії Генеральної Асамблеї ООН. Похований разом з родиною на Байковому кладовищі у Києві.
Звання капітан майор підполковник
Нагороди орден Леніна (4.05.1962) орден Вітчизняної війни ІІ ст. (7.06.1945) орден «Знак Пошани» (26.02.1958) орден Червоної Зірки (28.11.1943) медаль «За оборону Сталінграда» (1942) медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945) медаль «За бойові заслуги» (20.06.1949) медалі
Джерела