Іштван Еркень (; *5 квітня 1912, Будапешт — †24 червня 1979, Будапешт) — угорський прозаїк і драматург, основоположник угорського театру абсурду.
Біографія
Еркень з юних років захоплювався літературою; здобувши освіту фармацевта і інженера-хіміка, він тим не менше присвятив себе літературі і в кінці 30-х років на власні кошти видав свою першу збірку оповідань — «Танець моря».
Після вступу Угорщини в Другу світову війну на боці Німеччини Еркень був мобілізований в армію, відправлений до трудового батальйон на Східний фронт.
У 1957, після придушення повстання в Угорщині, Еркень був включений в «чорний список» цензури за свої зухвалі виступи на радіо та у пресі. Не маючи можливості друкуватися, працював на заводі з виготовлення медикаментів і перев'язувальних засобів. Заборона на публікацію, що тривала до початку 1960-х, звільнив письменника не тільки від зовнішньої, але і від внутрішньої цензури: . У цей період він створив новий жанр — «розповіді-хвилинки», психологічні мініатюри із сучасного життя.
Заборона була знята в 1963, в пресі з'явилися збірники його оповідань, драми і повісті «Кішки-мишки» (1963) і «Сім'я Тотів» (1964); сценічні варіанти цих повістей, які йшли на сценах Європи, Америки, Японії і Австралії, принесли Еркеню міжнародне визнання.
Твори
збірки оповідань
«Танець моря» «Царівна єрусалимська» «Молодята на липучці»
повісті
«Кішки-мишки» (1963) «Виставка троянд» «Сім'я Той» (або «Сім'я Тотів», Tóték, 1964)
п'єси
«Воронеж» «Шукачі ключів» «Сценарій» «Пішта в криваву грозу» «Сім'я Той» (Tóték, 1967) «Кішки-мишки» (1969)
Екранізації
1969 — «Сім'я Тот» ("Ласкаво просимо, пане майоре!"; режисер Золтан Фабрі (Угорщина).
Джерела
Марковец Н. «Быть бунтарём или Сизифом?» Иштван Эркень — 100 // Литературная газета. — М., 18 апреля 2012. — № 16 (6366).
Примітки