Неспецифічний виразковий коліт (Виразковий коліт, НВК) — хронічне запальне захворювання товстої кишки невідомої етіології з рецидивуючим перебігом, яке характеризується прогресивним гнійно-геморагічним запаленням слизової, підслизової та м'язової оболонки кишки, яке розповсюджується проксимально від прямої кишки, та супроводжується розвитком позакишкових проявів хвороби і розвитком місцевих та системних ускладненьНеспецифічний виразковий коліт: діагностика та лікування; у тому числі звуження петлі кишки, перфорації її, кишкової кровотечі, септичних ускладненьНеспецифический язвенный колит , токсичного мегаколону, псевдополіпозу товстої кишки, колоректального раку. Уперше неспецифічний виразковий коліт описаний у середині ХІХ століття.Danese, S. & Fiocci, C. (2011). «Ulcerative colitis». The New England Journal of Medicine, 365:1713–1725. Неспецифічний виразковий коліт має подібний клінічний перебіг з іншим неспецифічним запальним захворюванням кишки — хворобою КронаНеспецифічний виразковий коліт та хвороба Крона. Питання діагностики та лікування, основною, хоча й не єдиною відмінністюДифференциальная диагностика с болезнью Крона — Неспецифический язвенный колит між цими хворобами є те, що неспецифічний виразковий коліт уражає виключно товсту кишку і ніколи не уражає тонку кишкуМедикаментозное лечение язвенного колита (за рідкісним винятком випадків тотального ураження товстої кишки, при якому вкрай рідкісно спостерігається ураження кількох сантиметрів термінального відділу клубової кишки). Неспецифічний виразковий коліт частіше зустрічається у осіб віком від 20 до 40 роківНеспецифічний виразковий коліт, часто в дитячому віціНЕСПЕЦИФІЧНИЙ ВИРАЗКОВИЙ КОЛІТ У ДІТЕЙ: ЕТІОЛОГІЯ, ПАТОГЕНЕЗ, КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ, ДІАГНОСТИКА (у тому числі й у немовлятСовременные аспекты лечения неспецифического язвенного колита у детей ), натепер спостерігається тенденція до збільшення первинної захворюваності неспецифічним виразковим колітом у осіб старших 50—55 років, що частиною науковців розглядається як поява другого піку захворюваності на неспецифічний виразковий коліт. Неспецифічний виразковий коліт, як і хвороба Крона, належать до найважчих, часто інвалідизувальних, з імовірним летальним наслідком, захворювань кишки і травної системи загалом.Современные методы диагностики и оценки тяжести течения неспецифического язвенного колита
Епідеміологічні особливості Згідно з оцінкою кількості хворих на неспецифічний виразковий коліт, поширеність хвороби у світі, за різними джерелами, становить від 27—117 випадківО. Ю. Рахимова, М. Ю. Юрков, И. П. Митрофанова, З. К. Пайзуллаева. Язвенный колит до 50—230 випадків на 100 тисяч населенняНеспецифический язвенный колит: современные подходы к диагностике и лечению , захворюваність на цю хворобу, за різними даними, становить від 3,5 до 60 на 100 тисяч населення (згідно з англомовними джерелами, поширеність НВК у світі оцінюється від 7,6 до 246,0 на 100 тисяч населення; захворюваність — від 1,2 до 20,3 на 100 тисяч населення). Поширеність неспецифічного виразкового коліту в різних країнах і регіонах часто значно відрізняється. Згідно з оцінкою поширеності неспецифічного виразкового коліту в США, у цій країні поширеність його серед білого населення у 3—5 разів вища, ніж у афроамериканців, а серед єврейського населення США у 3,5 рази вищий, ніж у представників інших етносів США. Висока захворюваність на неспецифічний виразковий коліт зареєстрована у Швейцарії, Данії, Фінляндії, Бельгії, Англії, спостерігається значний ріст захворюваності в Норвегії — від 7,1 у 1976—1980 роках до 12,2 у 1990—1992 роках. В Україні первинна захворюваність на НВК у середньому становить 3,5 на 100 тисяч населення, і коливається від 0,8 у Рівненській області до 7,1 у Дніпропетровській області; поширеність хвороби в середньому по Україні складає 28,4 на 100 тисяч населення, із коливанням від 3,4 у Дніпропетровській області до 62,3 у Луганській області. Поширеність неспецифічного виразкового коліту вища у чоловіків, проте у жінок захворювання перебігає тяжче, летальність від неспецифічного виразкового коліту вища у жінок. Серед особливостей неспецифічного виразкового коліту є те, що курці хворіють на нього рідше за некурців та осіб, які перестали палити.
Етіологія і патогенез Єдиного етіологічного чинника розвитку неспецифічного виразкового коліту не виявлено. Серед можливих етіологічних факторів розвитку захворювання виділяють генетичні, інфекційні, порушення проникності кишкового бар'єру, фактори зовнішнього середовища, імунні фактори, нервово-психічні порушення.
Серед генетичних факторів розвитку неспецифічного виразкового коліту виділяються фактори спадковості. Описано сімейні випадки захворюваності на неспецифічний виразковий коліт. Згідно з даними близнюкових досліджень, частота НВК у гомозиготних близнюків становить 10 %, а у гетерозиготних — 3 %. Згідно з іншими дослідженнями, неспецифічний виразковий коліт спостерігається у 15 разів частіше у близьких родичів, ніж у загальній популяції. Доведено зв'язок неспецифічного виразкового коліту з антигенами систем HLA — HLA—В5 та HLA—А27 та антигенами системи ВК, а також виявлені маркери схильності до розвитку захворювання як у молодому віці, так і більш старшому віці (30—49 років, і одночасно зі схильністю до дистальних форм захворювання).
Інфекційні фактори також вважаються одним із важливих чинників розвитку неспецифічного виразкового коліту. При поглибленому обстеженні хворих на неспецифічний виразковий коліт у 10 % із них виявлено вірусні (цитомегаловірус і ентеровіруси), бактеріальні (Clostridium difficile, Escherichia coli) або мікоплазмові інфекції, а також порушенням нормальної мікробіоти кишки. Хоча інфекційні фактори, особливо віруси, часто є індукторами автоімунних захворювань, значна частина дослідників схиляється до того, що інфекційні фактори сприяють дебюту захворювання, а подальший його розвиток залежить від імунологічних факторів.
Етіологічним чинником розвитку неспецифічного виразкового коліту є також порушення проникності кишкового бар'єру. У хворих на НВК формується зниження активності системи гіпофіз—наднирники із перевагою соматотропних та тиреоїдних реакцій. Одночасне підвищення активності системи блукаючого нерва призводить до підвищення виділення ацетилхоліну, внаслідок чого погіршується перистальтика товстої кишки з гіпоксією епітелію та підслизового шару і накопиченням у них молочної кислоти з погіршенням синтезу слизу. Усі перераховані вище фактори призводять до зниження резистентності стінки кишки, гіпоксія її клітин із подальшим їх злущуванням та некрозом. Це призводить до появи антитіл до клітин товстої кишки із подальшою генералізацією процесу та формуванням клінічних проявів неспецифічного виразкового коліту.
Серед факторів зовнішнього середовища у формуванні неспецифічного виразкового коліту відіграє роль тривалий прийом лікарських засобів, у тому числі антибіотиків та нестероїдних протизапальних засобів. Серед факторів ризику розвитку НВК також є схильність до фаст-фуду. На відміну від багатьох інших захворювань, при неспецифічному виразковому коліті спостерігається зниження захворюваності в курців. Згідно з частиною спостережень дослідників, зниження захворюваності в курців може пов'язуватися зі зниженням утворення медіаторів запалення та збільшенням вироблення слизу в кишці.
Окрім вищеперерахованих факторів, етіологічним фактором розвитку НВК є психоемоційний стрес, який призводить до зниження вироблення муцину, внаслідок чого підвищується проникність стінки кишки. До ймовірних факторів розвитку неспецифічного виразкового коліту також відносять прийом пероральних контрацептивів та ранній початок штучного вигодовування. Згідно з новітніми теоріями (які визнаються не усіма науковцями), у розвитку неспецифічного виразкового коліту значну роль відіграють сульфат-відновлюючі мікроорганізми, збільшення чисельності та посилення діяльності яких призводить до підвищення рівня сірководню в кишці та пошкодження клітин епітелію товстої кишки.
Патогенез неспецифічного виразкового коліту пов'язується як із порушенням місцевої імунної системи кишки, так і порушенням імунної системи всього організму. Характерною ознакою розвитку неспецифічного виразкового коліту є пошкодження слизової оболонки кишки одним із можливих етіологічних чинників захворювання (інфекційні фактори, токсини, їжа, медикаменти), а порушення місцевого імунітету призводить до неконтрольованої відповіді на місцевий запальний процес у кишці, а контакт із макрофагами і лімфоцитами даного етіологічного чиннику призводить до стимуляції синтезу цитокінів (зокрема, фактору некрозу пухлини), які стимулюють синтез медіаторів запалення (зокрема інтерлейкінів) та сприяють синтезу речовин, які токсичні для клітин кишкового епітелію (лейкотрієни, колагенази, протеази, вільні радикали, гістамін). Вивільнення інтерлейкінів призводить до активації Т-хелперів і В-лімфоцитів, що сприяє подальшому розвитку запальних процесів у кишці. Подальший розвиток запального процесу сприяє підвищенню проникності стінки кишці, а імунологічні порушення сприяють процесу вироблення антитіл до клітин епітелію товстої кишки. Підвищення проникності стінки кишки сприяє проникненню антитіл проти кишкового епітелію, а також циркулюючих імунних комплексів в системний кровотік, що надалі призводить до розвитку уражень судин, синовіальної оболонки суглобів і зв'язкового апарату хребців, очей.
Класифікація Неспецифічний виразковий коліт класифікується за формою клінічного перебігу, шляхом розвитку хвороби, тяжкістю перебігу, поширеністю процесу, активністю запалення, наявністю ускладнень (у тому числі позакишкових проявів). Згідно з деякими клінічними класифікаціями, до цього переліку можуть включатися також відповідь на терапію кортикостероїдами та характеру морфологічних змін.
За формою перебігу неспецифічний виразковий коліт поділяється на гостру, блискавичну (фульмінантну), хронічну, рецидивуючу (загострення тривалістю 4—12 тижнів змінюються періодами ремісії), безперервно-рецидивуючу (загострення безперервно триває більше 6 місяців) форми.
За шляхом перебігу хвороби неспецифічний виразковий коліт поділяється на захворювання з інтермітуючим перебігом та ремітуючим перебігом.
За тяжкістю перебігу перебіг неспецифічного виразкового коліту поділяється на легкий, середньої тяжкості та тяжкий перебіг захворювання.
За поширеністю процесу неспецифічний виразковий коліт поділяється на: Проктит (ураження виключно прямої кишки); Проктосигмоїдит (ураження прямої та сигмоподібної кишки); Лівобічний коліт (ураження до селезінкового кута товстої кишки); Субтотальний коліт (ураження до печінкового кута товстої кишки); Тотальний коліт (ураження усієї товстої кишки, зрідка із ураженням термінального відділу клубової кишки).
Активність запального процесу при неспецифічному виразковому коліті визначається згідно з результатами ендоскопічного обстеження. Згідно з ними, активність процесу можна поділити наступним чином (згідно критеріїв клініки Мейо): Стадія ремісії (нормальна слизова оболонка); Легкий ступінь (явища гіперемії, змазаного судинного малюнку, зернистість слизової оболонки); Середній ступінь (виражена гіперемія слизової оболонки, відсутність судинного малюнку, зернисть та ерозії слизової оболонки); Важкий ступінь (звиразкування слизової оболонки, спонтанні кровотечі).
Ускладнення при неспецифічному виразковому коліті поділяються на місцеві та системні (позакишкові). До місцевих ускладнень неспецифічного виразкового коліту відносяться токсична дилятація товстої кишки (токсичний мегаколон), перфорація її, значна кишкова кровотеча, стриктури товстої кишки, нориці, кишкова непрохідність, рак товстої кишки.