Історія та клясова свідомість. Студії з марксистської діялєктики () — збірка есе та статей угорського марксиста Дьйордя Лукача (1885—1971), що вперше вийшла друком в Берліні 1923 року. Збірка вважається одним з найвпливовіших теоретичних творів XX ст. Tom Bottomore (ed.), A Dictionary of Marxist Thought, Oxford: Blackwell Publishers, 1991, p. 241.

Огляд

Найважливішим есе «Історії та клясової свідомости», що воно займає майже половину збірки, є «Урічевлення і свідомість пролєтаріяту». В цьому тексті Лукач реконструював Марксову теорію відчуження за десять років до публікації «Економічно-філософських рукописів». Есе містить критику «антиномій буржуазного мислення», яким протиставляється позитивна опозиція, підсумована Лукачем як «точка зору тотальности».

Лукач стверджував, що через своє бачення цілісности (тотальности) і зосередженість на центральності товарового виробництва марксизм є найкращим методологічним інструментом критичної аналізи сучасного капіталістичного суспільства та здатен відкрити в пролєтаріяті силу, спроможну на революційне перетворення суспільства. Індивід ніколи не може стати мірою філософії чи — тим більше — дії, спрямованої на визволення, оскільки він оточений готовими, «народженими» до нього та незмінними об'єктами, що уможливлює вироблення лише суб'єктивних реакцій або конформістського визнання, або нігілістичної відмови. Тільки кляса може охопити дійсність у цілому в процесі її революційного перетворення за умови звільнення її членів з-під «чар» урічевленної об'єктивности.

Точка зору пролєтаріяту є особливою, оскільки він виступає об'єктом-суб'єктом історії; тільки вона дозволяє бачити, як капіталістичне суспільство породжує «урічевлення» — перетворення людських властивостей, стосунків і дій на властивості, стосунки та дії рукотворних речей, що відокремлюються від людини й починають панувати над її життям. Урічевлення — крайній, але вельми поширений прояв відчуження. Воно призводить до того, що люди починаються сприйматися як речі чи абстрактні поняття, а ті в свою чергу заступають місце людей і починають сприйматися як живі істоти. Це відбувається у всіх сферах суспільства від культури до виробничого процесу. Так, наприклад, у робітникові перестають бачити людину, а бачать тільки працю чи просто руки.

За капіталізму всі суспільні відносини (навіть статеві стосунки) просякнути економічними імперативами та підпорядковуються економічним законам. Єдиним розв'язанням проблєм буржуазного суспільства є пролєтарська революція і соціялізм. Комуністична партія є формоутворенням пролєтарської свідомости, себто практичним втіленням прагнень пролєтаріяту усвідомити себе та свої клясові інтереси. Через своє особливе положення «живого заперечення капіталізму» пролєтаріят є єдиною клясою, спроможною здобути справжню клясову свідомість — усвідомити свою історичну ролю революційного суб'єкту.

Клясова свідомість не дається робітникові при народженні, але її здобувають у постійній боротьбі з диктатом буржуазної ідеології. Тільки пролєтаріят здатен побачити, що так звані «вічні закони економіки» є нічим иншим як продуктами історичного розвитку, результатом колєктивної дії індивідів, а значить їх можна змінити через свідому дію. Всі инші суспільні кляси, в тому числі буржуазія, приречені на «хибну свідомість», що утримує їх від розуміння тотальности історії та створює ілюзію вічности й універсальности окремого історичного етапу, наприклад, капіталізму. Носії хибної свідомости сприймають капіталізм як щось природне й об'єктивне, тоді як насправді це лише минущий епізод історії.

Лукач переосмислив поняття «ортодоксальний марксизм»: так він називав не вірність догмі, не некритичну віру в ту чи иншу тезу «основоположників» Карла Маркса й Фрідріха Енгельса), не збереження традицій, а наукове застосування і розвиток марксистської методи (діялєктичного матеріялізму) в конкретно-історичних умовах.

Зміст

Що таке ортодоксальний марксизм? Роза Люксембург як марксист Клясова свідомість Урічевлення і свідомість пролетаріяту Зміна функції історичного матеріялізму Легальність і нелегальність Критичні міркування щодо брошури Рози Люксембург «Російська революція» Методологічні зауваги до питання про організацію

Цитати

Примітки

Див. також

Дьйордь Лукач Марксизм Західний марксизм

Література

Дмитриев А. Марксизм без пролетариата. Георг Лукач и ранняя Франкфуртская школа (1920-1930-е гг.). — Санкт-Петербург: Европейский университет в Санкт-Петербурге; Москва: «Летний сад», 2004. — 528 c. Лукач Д. История и классовое сознание. Исследования по марксистской диалектике. — Москва: «Логос-Альтера», 2003. — 416 с. Люксембург Р., Лукач Д. Про Російську революцію. — Київ: «Вперед», 2012. — 91 с. Mészáros, István (ed.), Aspects of History and Class Consciousness, Routledge & K. Paul, 1971, 212 pp. Plass, Hanno (hrsg.), Klasse Geschichte Bewusstsein. Was bleibt von Georg Lukács’ Theorie?, Berlin: Verbrecher Verlag, 2015, 320 S.

Посилання

Що таке ортодоксальний марксизм? (1919) Роза Люксембург як марксист (1921) Критичні міркування щодо брошури Рози Люксембург «Російська революція» (1922)