Володи́мир Бори́сович Би́ков (24 червня 1957, Алчевськ) — український архітектор, художник, фотохудожник, перший у незалежній Україні єпархіальний архітектор; заслужений архітектор України.
Життєпис
Родина Народився в сім'ї робітників.
Батько — Борис Якович Биков, учасник ІІ Світової війни, на початку війни потрапив у німецький полон. Однак, незважаючи на поневіряння, зумів зрозуміти і полюбити європейську родзинку — прагнення до культури. Був бібліофілом, зібрав книгозбірню, яка була найкращою у робітничому районі Алчевська, у віці 42-х років купив рояль і брав уроки музики. Хотів щоб і діти долучалися до культури. Донька потім стала професійною музиканткою, а син Володимир захопився історичною літературою та археологією Тура Геєрдала.
Мати — Таїсія Іванівна (із дому Герасименко) — уродженка Смородино Тростянецького району із козацької родини, яка веде родовід від XV ст.
Навчання Закінчив Алчевську с/ш № 1. Після школи 2 роки працював робочим на Алчевському металургійному комбінаті.
Захоплювався історією, та археологією, у майбутньому планував цим займатися професійно.
У 1975-му через те, що назвав «Євангеліє» історичною книжкою мав проблеми із тодішньою владою.
1976 — був забраний до армії, спочатку служив у Самарканді (Туркестан) ВПС, закінчував службу в Сибіру. Саме в армії почав розвивати хист до малювання, брав уроки у відомого російського художника Віктора Бухарова (член Російської спілки художників).
Після армії працював робочим на взуттєвій фабриці в Кременчуку. Поступив до Полтавського Інженерно-будівельного інституту на факультет архітектури. Закінчив з червоним дипломом та був направлений за розподілом районним архітектором Білопільського району Сумської області, через рік поступив заочно на аспірантуру до доктора архітектури Саркісова Сергія Карповича.
1999 — закінчив Харківський філіал Української Академії державного управління при Президентові України здобув кваліфікацію Магістра державного управління.
Архітектор 1989 — один із перших в Україні зайнявся «сакральною архітектурою» — відновлення церков.
Двічі Лауреат Державної премії за досягнення в царині архітектури:
25 червня 1998 — перша премія № 686/98 «За реабілітацію історико-архітектурного середовища м. Глухова».
23 червня 2004 — премія № 673/2004 "За архітектуру стадіону «Ювілейний», де Володимир Биков керував проектом.
2002 — член-кореспондент Української академії архітектури.
2004 — член-кореспондент Академії будівництва.
2025 — головний вчений секретар Української академії архітектури.
Учасник всесвітніх конгресів архітекторів у Пекіні та Берліні.
Має церковні нагороди за відродження храмів та монастирів Сумщини, Чернігівщини. Відновлював Глинську пустинь, Софронієвську пустинь.
Загалом відновив більше 50 храмів у містах та селах Сумської області: Білопілля, Кролевець, Тростянець, Суми, Ямпіль, Конотоп (церква Олександра Невського), Лебедин.
У складі авторського колективу збудовані і відновлені церкви:
Церква Св. Мучениці Валентини, 2003., м. Суми Церква прав. Іоанна Воїна, 1999 — 2008 рр. , м. Суми Церква Різдва Пресвятої Богородиці, 1999—2000 рр. м. Білопілля Успенська церква, 2002 р., с. Успенка, Буринський район. Покровська церква, 1998 р., с. Пожня Надбрамна церква Іверської ікони Божої Матері, 1999 р., с. Соснівка, Глухівський р-н. Церква Різдва Богородиці, 2009, р., м. Конотоп Свято-Успенська церква, (відновлена) кін. XIX, смт. Краснопілля. Комплекс Спасо-Преображенської церкви, (відновлений) м. Кролевець. Церква Св. Миколая Чудотворця, (відновлена). С. Русанівка. Церква Успіння Богородиці, (відновлена) с. Костянтинів. Петро-Павлівська церква, (відновлена) с. Деркачівка. Молчанський Печерський монастир Різдва Пресвятої Богородиці (відновлений) м. Путивль. Церква Різдва Богородиці (Св. Михаїла) (відновлена) с. Нова Слобода. Комплекс Софроніївського монастиря, (відновлений) с. Нова Слобода. Святодухівський собор, (відновлений) м. Ромни. Церква Св. Георгія, 2004 р., смт Степанівка. Дзвіниця церкви Святителя Миколая, 2005 р., с. Червоне. Свято-Покровська церква, 2002 р., с. Лікарське. Свято-Успенська церква, смт. Хотінь. Каплиця на честь Новомучеників та Ісповідників Руських. 2007 р., м. Тростянець. Монумент меморіалу Калнишевському у с. Пустовійтівка (відкриття 16 липня 2016 р.)
1994 — 2016 займав посади головного архітектора області, та м. Суми.
Керівник авторських колективів, що створили пам'ятник Голодомору в м. Лебедин та селі Піски, ці пам'ятники включені до національного реєстру. Керівник авторського колективу по створенню пам'ятника Конотопської битви в Шаповалівці.
Архітектор багатьох «міських скульптур» у м. Суми: Дама з Парасолькою, Чехов, Михайло Лушпа, Ветеран, Пам'ятник чиновнику, пам'ятник Голубничому (Олімпієць) та ін..
Публіцистика Автор книжки «Храми Сумщини».
Автор низки статей в царині архітектури і будівництва.
Автор проекту «Спадщина» — серія фільмів, присвячена православній архітектурі Сумської області.
Родина Має 4-х дітей, 3 онуків. Старші син та донька — архітектори.
Примітки
Посилання Сумщина в іменах: Енциклопедичний довідник. — Суми: Рекламно-видавниче об'єднання «АС-Медіа», СумДУ, 2003. — сс. 48-49. Пряма мова, Володимир Биков про сумську архітектуру Розстріляна архітектура Володимир Биков познайомив з новими проектами містобудівельників