Василь Андрійович Гудович (*1713 — †2 липня (21 червня) 1764, Глухів) — генеральний підскарбій Гетьманщини з 24 лютого 1760 до 1764 рр. в уряді гетьмана Кирила Розумовського, бунчуковий товариш (з 1731 року), таємний радник (з 1760 р.)
Початок служби
В 1731 році у віці 18 років, як і його батько Андрій Гудович († 1734), отримав звання бунчукового товариша. Його батько був бакланським сотником в Стародубському полку. За допомогу світлійшому князю О.Д.Меншикову у справі Бакланської сотні отримав від російського уряду в дар земельні володіння, ставши таким чином великим землевласником.
Згодом виконував доручення з керівництва команди козаків на форпости. Так, у 1737 р. очолював команду Стародубського полку на кордоні.
Земельні володіння
В 1735 році отримав у володіння житловий двір у с. Душатині Стародубського полку (нині село в Овчинському сільському поселенні Суразького району Брянської області).
Також, мав у володінні людей: в д. Блазовичі 3 малогрунтових не тяглих, 1 убогий підсусідок, у с. Горчаки малогрунтових підсусідків 5, підсусідків убогих 4, при городах 4Кривошея В. В., Кривошея І. І., Кривошея О. В. Неурядова старшина. Гетьманщини. — К.: Стилос, 2009. — С. 99..
Боротьба за відновлення гетьманства
В 1745 році разом з іншими старшинами їздив до Санкт-Петербургу з проханням про обрання гетьманом Кирила Розумовського. Під час перебування українських делегатів у столиці, Сенат на їх утримання виділяв щомісячно по 10 рублів. Однак, імператриця Єлизавета Петрівна веліла «яко знатним особам і за такою справою прибулим, по сто рублів на місяць на кожного і від поліції пристойну квартиру»История Русов или Малой России..
У січні 1750 року В.Гудович разом з генеральним хорунжим Миколою Ханенком привезли у Глухів Грамоту про відновлення гетьманства «Про Буття в Малоросії гетьманові за колишніми норовами і звичаями» .
Урядування в Глухові
24 лютого 1760 року в статусі Генерального підскарбія увійшов до складу Генеральної військової канцелярії гетьмана Кирила Розумовського. На цій посаді працював до самої смерті в 1764 роціМакидонов А. В. Персональный состав административного аппарата Новороссии XVIII века. — Запорожье: Просвіта, 2011. — С. 292.. Після ліквідації Гетьманства в 1762 році був перейменований у таємні радники.
В 1763 році, разом з генеральними старшинами суддею Олександром Дублянським, генеральним писарем Василем Туманським та більшістю полковників підписав чолобитну про встановлення спадкового гетьманства для роду Розумовських. Однак, вона була відхилена царським урядом.
Увійшов в історію, як останній український Генеральний підскарбій. 9 червня 1762 року був нагороджений Орденом Святої Анни І ступеняБантыш-Каменский Д. Н. Списки кавалерам российских императорских орденов , М.:, — 2006. с. 176...
В кінці життя вплив старого Гудовича значно зріс, оскільки його старший син Андрій був наближеною особою імператора Петра ІІІ й користувався його покровительством.
Родина
В першому шлюбі був одружений з донькою прилуцького полкового сотника Ганною Петрівною Білецькою-Носенко (? — бл. 1752), вдові по Івану Даровському. У них народилось чотири сина і чотири доньки:
Василь Васильович (старший) — помер в дитинстві; Анна — в шлюбі Ожегова; Анастасія; Феодосія — в шлюбі Дунін-Борковська; Василь Васильович (середній) — помер в дитинстві; Андрій (1731—1808) — генерал-ад'ютант, в 1762—1796 у відставці, потім генерал-аншеф. Користувався заступництвом імператора Петра IIIБантыш-Каменский Д. Н. История Малороссии, с.459, 451, 460. Іван (1732—1821) — граф, генерал-фельдмаршал, московський генерал-губернатор; Марія — в шлюбі Ширяй;
Вдруге (не пізніше 1752 року) В.Гудович одружився з донькою бунчукового товариша Марією Степанівною Миклашевською. У них народилось п'ять синів:
Михайло (1752—1818) — граф, генерал-майор; Марія (після 1752 — до 1786); Василь (молодший) (1753—1819) — граф, генерал-лейтенант; Олександр (1754—1806) — генерал-майор, учасник штурму Ізмаїла; Микола (1758—1841) — граф, генерал-лейтенант; Петро (1759—1821) — граф, дійсний статський радникhttp://uk.rodovid.org/wk/Запис:27692 Родовід.
12 грудня 1809 року імператор Олександр I надав п'ятьом синам Василя Гудовича — Івану (від першого шлюбу), Михайлу, Василю, Миколі та Петру графський титул.
Джерела
Примітки