Ерос Манджгаладзе (3 березня 1925, с. Ганірі, Самтредський район, Грузинська РСР, СРСР — 26 січня 1982, Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР) — радянський грузинський актор, майстер дубляжу, спортивний коментатор. Народний артист Грузинської РСР (1961).
Життєпис Перші спроби як актора були в шестирічному віці, коли він зіграв роль зайчика. Бажання піти стежками акторської професії з'явилося після залучення хлопчика в спектакль Зази Мачабелі, що приїзджав зі своєю постановкою в ті краї.
Після закінчення школи Манджгаладзе подає документи до театрального — спроба виявилася невдалою, але наполегливого юнака зараховують, як вільного слухача. Повторна спроба вступу на акторський факультет 1941 року стала успішною.
З першого ж року навчання Ерос поєднував навчання з дикторською роботою в Державному радіокомітеті Грузії, де повідомляв останні новини з фронту. Згодом, вже в мирний час, він не одноразово був коментатором футбольних матчів, воєнних парадів та ведучим різних заходів, приурочених до дня міста та народних гулянь.
Перша роль в професійній кар'єрі актора була в спектаклі «Міщани» режисера Георгія Товстоганова ще ід час його навчання. Дебютна робота після закінчення акторського факультету — вистава «Глибоке коріння».
Акторський талант Ероса Манджгаладзе дозволяв йому грати різножанрові ролі — від комедійних до трагічних.
Особисте життя Актор був одружений Оленою Кіпшидзе, але шлюб швидко розпався і Манджгаладзе до кінця життя мешкав один. Розрадою для митця став пес на ім'я Танго, що був подарований йому в Москві.
Актор не розлучався зі своїм домашнім улюбленцем навіть під час гастролей театру, куди завжди брав його з собою.
Фільмографія «Багаття горять» (1961, Хосро) «Ляльки сміються» (1963, Северіан Цевцевадзе, директор фабрики) «Вибачте, Вас чекає смерть» (1965, Датіко) «Повернення посмішки» (1967, епізод (новела «Хтось спізнюється на автобус») «Як солдат від війська відстав» (1967, священник (озвучив Яків Бєлєнький) «Мій друг Нодар» (1967, Савле (дублював Георгій Георгіу) «Бабусі і внучата» (1969, зубной лікар (дублював Артем Карапетян) «Глечик» (1970, епізод) «Намисто для моєї коханої» (1971, Дулдурум, дядько Бахадура) «Я і мої сусіди» (1973, сусід сім'ї Гогі) «Мелодії Верійського кварталу» (1973, Георг Георков) «Викрадення місяця» (1973) «Нічний візит» (1974, начальник УВС) «Любов, велика сила твоя» (1975, батько Тамунії) «Древо бажання» (1976, Еліоз) «Термометр» (1976, епізод) «Містечко Анара» (1976, Перус Салікашвілі) «Кваркваре» (1978) «Тифліс — Париж і назад» (1980, генерал Шервашидзе (озвучив Микола Граббе)
Примітки
Використані джерела За матеріалами статті газети «24 години», випуск № 8(від 13-18 березня 2010 року)(рос.)