Інциде́нт в О́цу — невдалий замах на життя російського цесаревича Миколи Олександровича Романова, що трапився в японському місті Оцу 29 квітня (11 травня) 1891 року. Спадкоємець престолу, який навідував країну у рамках східної мандрівки, зазнав нападу з боку поліцейського Цуда Сандзо, коли разом з двома принцами — грецьким Георгом і японським Арісугавою Такехіто — повертався в Кіото після візиту озера Біва.
Цуда Сандзо кинувся до візка, в якому рикша віз Миколая, і шаблею встиг завдати йому два удари. Хоча отримані цесаревичем рани не були важкими, програма перебування в Японії була частково зірвана; 1 травня Миколай воротився на крейсер «Пам'ять Азова», де відсвяткував свій 23-й день народження, а ще через шість днів відплив до Владивостока.
Члени японського уряду сподівалися на винесення полісмену смертного вироку шляхом широкого тлумачення 116-ї статті Кримінального кодексу, що передбачала подібне покарання за здійснення злочину щодо членів японської імператорської сім'ї. Однак, в умовах політичного тиску на судову владу Цуда Сандзо засудили до довічної каторги, а вже через декілька місяців після винесення рішення він помер у в'язниці на острові Хоккайдо.
Прибуття в Японію
22-річний Микола Олександрович вирушив у подорож, аби підвищити рівень своїх знань й ознайомитись з державним ладом інших країн. Загалом поїздка протривала більше дев'яти місяців: Гатчину покинув 23 жовтня [4 листопада] 1890 року, а вернувся в Санкт-Петербург 4 серпня 1891. Постійними супроводжувачами наступника російського престолу в дорозі стали князі Володимир Барятинський, Віктор Кочубей, Миколай Оболенський та Еспер Ухтомський, а також Євген Волков. У Греції до мандрівників долучився правнук Миколи I, принц Георг.
Останньою іноземною державою, яку планували відвідати, була Країна, де сходить сонце; за спогадами Сергія Вітте, ідея направити свого сина на Далекий Схід «з'явилася в імператора Олександра III». Передбачалося, що в Японії цесаревич проведе місяць, упродовж якого відвідає різні регіони країни, а в Токіо зупиниться в резиденції принца Арісугави Тарухіто, виконаній у західному стилі; на ремонт та оздоблення будівлі виділили близько 20 000 єн. Микола Олександрович не був першим представником династії Романових, що відвідував Японію. До нього в країні вже побували Олексій Олександрович і Олександр Михайлович. Утім, візит цесаревича, як зазначає історик Олександр Мещеряков, «безумовно, лестив самолюбству японців, адже члени монархічних європейських домів такого калібру ніколи ще не відвідували Японію. Зазвичай це були онуки, другі або треті сини дійсних монархів».
Напередодні візиту російські дипломати детально відстежували зміст матеріалів преси. Видання «Нічі-нічі-сімбун», зокрема, ставило під сумнів проведення Російською імперією експансіоністської політики; воно писало: «В Європі Росію можна порівняти з левом, що рикає, чи з розгніваним слоном, тоді як на Сході вона подібна до ручної вівці або сплячої кішки. Хто ж скаже, що Росія може кусатися на Сході, і хто стане стверджувати, що вона переслідує в Азії крайні політичні цілі! Все це не більше, ніж боягузтво й недоумство». У депеші від 16 лютого 1891 року російський представник у Токіо Дмитро Шевич вказував на неспокійне внутрішньо-політичне становище, повідомляючи про широке поширення серед японського населення ксенофобських настроїв. Дана обставина вже стала причиною нападу у листопаді 1890 року на російське посольство. Особливу тривогу дипломат висловлював у зв'язку із затримкою введення у кримінальне законодавство Японії статті, яка передбачала покарання за напад на представників царських сімей та місій іноземних держав. Хоча міністр закордонних справ Японії Аокі Сюдзо запевняв Шевича у повній безпеці Миколая під час його перебування в країні, російський посол відносився до даних запевнень з деякими побоюваннями. На його думку, Кабінет Міністрів Японії мав би «серйозно подбати про отримання легальних засобів для приборкування будь-яких зазіхань з боку японських анархістів з метою образити чим-небудь недоторканну особу найяснішого гостя Імператора». У більш пізній, від 3 березня, депеші посол Дмитро Шевич писав:
Відповідно до того, як наближається час прибуття в Японію Государя Спадкоємця Цесаревича, у тутешній громадській думці починає проявлятися досить чутлива зміна у сенсі деякого зближення з Росією… Впливова політична газета «Іоміурі сімбун», трактуючи днями про приїзд до Японії Спадкоємця Цесаревича, констатує, що «відвідування країни спадкоємцем цієї видатної держави є для Японії міжнародною подією особливої важливості». Тому «Іоміурі сімбун» висловлює переконання, що японський народ зустріне найяснішого мандрівника з належним Його званню повагою і пошаною».15 квітня очолювана фрегатом «Пам'ять Азова» ескадра підійшла до Нагасакі. Упродовж декількох днів Микола і Георг по можливості інкогніто знайомилися з містом і найближчими околицями. З Нагасакі крейсер відплив до Кагосіми, а потім до Кобе; вже звідти ввечері 27 квітня [9 травня] Миколай на поїзді попрямував у Кіото; там він зупинився в готелі «Токіва». Спеціально до приїзду гостей у місті спорудили тріумфальну арку з написом російською мовою: «Ласкаво просимо!».Кіото, за спогадами Еспера Ухтомського, зустрічало цесаревича «звичайним лише в дуже урочистих випадках оздобленням»: окрім прапорів (російських, грецьких і японських), будинки були обвішані «ліхтариками і бавовняною матерією».
Події 11 травня 1891 року У понеділок, 29 квітня [11 травня] 1891 року, вранці грецький принц Георг, цесаревич Микола і японський принц Арісугава Такехіто, що супроводжував російського гостя упродовж всього візиту до Японії, вирушили з Кіото в розташоване на березі озера Біва місто Оцу. Там вони відвідали храм Мії-дераГеографический энциклопедический словарь: географические названия / Под ред. А. Ф. Трёшникова. — 2-е изд., доп.. — М.: Советская энциклопедия, 1989. — С. 360. — 210 000 экз. . «Після прогулянки на маленькому човні по озеру… — писав „Урядовий вісник“, — всі рушили в губернаторський будинок, де був сервірований сніданок. Під час сніданку Спадкоємець Цесаревич говорив про привітні народні зустрічі як у Кіото, так і в самому Оцу, і в теплих виразах дякував місцевому губернатору за всі його люб'язності».
Так само як і в Кіото, в Оцу японці, розмахуючи прапорцями, вітали принців. Через вузькість вулиць, що перешкоджало розвитку гужового транспорту, рух відбувався з використанням не кінних екіпажів, а рикш, яким товкачі допомагали тягнути візок з пасажирами. Зазвичай товкач був один, проте в той раз через повагу їх число збільшили до двох. Від жителів Оцу вимагалося, аби ніхто не стежив за високими гостями з другого поверху (оскільки жодна людина не могла розташовуватися вище за членів імператорських родин), а при їх появі — зняти головні убори. За цим спостерігали поліцейські, роботу котрих ускладнювала неможливість повернутися до принців спиною через етикет і, як наслідок, належним чином виконувати свої обов'язки. Поліцейські розташовувались на відстані близько 18 метрів один від одного.
У другій годині дня процесія попрямувала в Кіото. Вони їхали на візках один за одним: Миколай — у п'ятій за рахунком, Георг — шостій, а Арісугава — сьомій; в інших розміщувалися представники японської влади та члени свити. У той час як, за оцінкою Еспера Ухтомського, близько 50 рикш перетинали місто Оцу, на вулиці Шімо-Когарасакі один з поліцейських Цуда Сандзо раптово кинувся до Миколи й встиг завдати йому два удари шаблею. Микола вискочив з коляски і кинувся бігти. За зізнаннями свідків, першою людиною, що спробувала затримати злочинця, виявився Георг: бамбуковою палицею, що була куплена в той самий день, він вдарив нападника, однак збити з ніг не спромігся. Слідом на Сандзо кинувся рикша Миколи Мукохата Дзісабуро, і після того як зброя випала у Цуди з рук, рикша Георга, Кітагаїті Ітітаро, схопив шаблю і двічі вдарив нею по спині нападника.
Інцидент, писав «Урядовий вісник», стався «не більш як за 15 або 20 секунд, отож поліцейські, що кинулися з усіх боків, встигли схопити злодія тільки тоді, коли він уже лежав на землі». «Ніколи не забуду, — писав Дмитро Шевич, — звірячого виразу його обличчя, коли, оголюючи зуби, він відповідав на питання…, що він — „самурай“. Глибока нестримна ненависть палала в його очах…».
За повідомленням газети «Асахі Сімбун», «перелякана свита миттєво оточила спадкоємця, була швидко підготовлена постіль у будинку власника галантерейного магазину. Однак, спадкоємець відмовився лягти в ліжко; його посадили біля входу в магазин і зробили перев'язку, при цьому він спокійно курив». Цесаревич заявив: «Це нічого, тільки б японці не подумали, що ця подія може змінити мої почуття до них і мою вдячність за їх привітність»; такі ж слова він повторив Арісугаві Такехіто.
Згідно з медичним висновком, складеним у день замаху, Микола отримав наступні пошкодження:
потилично-тім'яну рану лінійної форми довжиною 9 сантиметрів з краями, що розійшлися, яка проникає через усю товщу шкіри до кістки і знаходиться в області правої тім'яної кістки; лобно-тім'яну рану довжиною 10 сантиметрів вище першої на 6 сантиметрів, що йде майже паралельно їй і проникає через всю шкіру до кістки; поверхневу поперечну рану довжиною близько 4 мм на правій вушній раковині; поверхневу поперечну рану довжиною близько 1 сантиметра на правій руці, між вказівним і великим пальцями. Під час обробки лобно-тім'яної рани був витягнутий осколок кістки клиноподібної форми довжиною близько двох з половиною сантиметрів. Після закінчення перев'язки Микола знову сів у коляску і в супроводі інших принців, свити і муштрованих для його охорони солдатів дістався до губернаторського будинку, де йому зробили нову перев'язку. Після цього цесаревич був доставлений у Кіото, де лікарі російської ескадри наклали йому шви.
Турбота про Миколу. Завершення перебування в Японії Через 20 хвилин після прикрого випадку Арісугава Такехіто у своїй телеграмі повідомляв про «жахливий» характер рани; багато членів уряду, сформованого Мацукатою Масайоші всього п'ятьма днями раніше, побоювалися, що замах може призвести до війни між країнами; в народі поширились чутки навіть про смерть Миколи. За розпорядженням імператора Мейдзі в Кіото відрядили членів уряду та лікарів; на його ж прохання туди прибув православний єпископ Микола Касаткін, який користувався у японців великою повагою і згодом він виступив у ролі перекладача між японським імператором і російським спадкоємцем. Мейдзі і його дружина Харуко направили у зв'язку з інцидентом послання Олександру III і Марії Федорівні відповідно.
У знак поваги до пораненого цесаревича на наступний день після нападу були закриті біржа, деякі школи, токійський театр кабукі, а також інші місця розваг. Для спокою Миколи екіпажам і рикшам було заборонено під'їжджати безпосередньо до готелю, а на її стоянку коляски доставлялися на руках; протягом п'яти днів у публічних будинках не приймали клієнтів. У зв'язку з замахом у Кіото були направлені представники Токійського міського зібрання, обох палат Національного парламенту, Токійського університету та інших організацій.
Мейдзі спеціальним поїздом разом з Іто Хіробумі і кількома професорами медицини рано вранці 30 квітня [12 травня] відправився з Токіо в Кіото і вже ввечері був там. На вокзалі імператора зустрічав Дмитро Шевич; в розмові з ним Мейдзі висловив радість з приводу того, що рана не є небезпечною, назвав подію «найбільшою журбою» свого життя, повідомив про намір залишатися в Кіото до одужання потерпілого й висловив бажання негайно зустрітися з ним. Російський дипломат зауважив, що цесаревич, ймовірно, вже ліг у ліжко, у зв'язку з чим зустріч була відкладена.