«Письменник і самогубствоо» — книга Бориса Акуніна, вперше опублікована в 1999 році, складається з двох томів: I частина - «Людина і самогубство»; II частина - «Письменник і самогубство».
Книга являє собою дослідження самогубства як явища, а також розглядає його через письменницькі долі. Автор проаналізував долі більше трьохсот літераторів, що наклали на себе руки. Причини самогубств розглядаються в релігійних, соціологічних, філософських, географічних і професійних аспектах. Письменство як таке визнається автором небезпечною професією . Узагальнивши філософські, мистецтвознавчі та літературознавчі дослідження Ф. Ніцше, Н. Бердяєва, В. Даля, Ф. Кафки, М. Бланшо й інших, Акунін виділяє декілька феноменів творчості, які так чи інакше можуть пояснити причини самогубства. Творчість даёт творящему ощущение высшей свободы; Творчість примиряє людину з несимпатичними аспектами буття; Творчість — це спроба смертного перемогти смерть; Творчість — це спроба зробити ефемерне вічним; Творчість — це картина, написана власною кров'ю.
Структура книги Перший том книги, Людина і самогубство, містить кілька есе. Книга поділяється на дві частини («Людина і самогубство» й «Письменник і самогубство»), кожна з яких в свою чергу поділяється на декілька розділів.
Другий том, Енциклопедія літературіциду, являє собою довідник з біографічними даними письменників і поетів, що добровільно пішли з життя. У більшості випадків автор наводить можливі причини самогубства. Сам термін літературіцид був введений Артюром Рембо ( буквально означає самогубство за допомогою літератури).
Автор про свою книгу «Перед вами не науковий трактат, а есе, тобто твір виключно приватний, жодним чином не намагається зайняти місце першого російського всеосяжного труда по суїцидології».
Примітки