Костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії в РудкахКостел Успіння Пресвятої Богородиці — іноді. () — культова споруда, санктуарій Матері Божої Львівської архідієцезії РКЦ в Україні в місті Рудки (нині Самбірський район, Львівська область, Україна).

1876 року в крипті храму був похований дідич Рудок Александер Фредро — дід митрополита Андрія Шептицького.

Історія Близько 1435 року в Рудках (на той момент — присілку Бенькової Вишні) виник та був освячений дерев'яний храм і латинська парафія св. Адальберта Празького (Войцеха), підпорядкована Перемишльській єпархії. Близько 1550 року храмом заволоділи протестанти, перетворивши його на кальвінський збір та знищивши храмові привілеї.

У 1612 році Юрій Чурило передав до храму візантійського стилю ікону Богоматері першої половини XVI століття, знайдену на згарищі спаленої татарами церкви на Поділлі (за іншими даними, із села Желізниця ()). У наступні століття ікона була шанованою як у католиків, так і православних.

У 1655 році Анджей, підкоморій Сянік, син власника Рудок Єжи й Зофії Фредрів, почав будівництво нового храму. Роботу перервав шведський потоп. У 1660 році Анджей з Грудова, канонік хелмінський, парох у Рудках, дідич Підгайчиків, Рудок, Вістовичів, записав фонд для 4 вікаріїв при костелі. Кам'яний храм побудований у 1728 році коштом жидачівського чесника Міхала Урбанського й освячений у 1841 році. 2 липня 1921 року латинський єпископ перемишльський Юзеф Пельчар (вважається святим) коронував образ Рудківської Божої Матері.

Навесні 1946 року у будинку відкрили сховище продовольства і ветеринарну аптеку. Ікону шляхом контрабанди вивезли до семінарії в Перемишль. У 1950 році її відреставрували. У 1961 році ікона була повторно освячена єпископом Франциском Бардою. У 1968 році образ був переданий церкві в село Ясен, де створювався марійський центр. Інтронізацією керував кардинал Кароль Войтила. У ніч з 7 на 8 липня 1992 року чудотворний образ був викрадений.

У грудні 1995 року в Рудках з'явилась копія ікони, яку 2 липня 1996 року коронував архієпископ Мар'ян Яворський. Цього ж дня 2003 року церкву оголошено Санктуарієм Рудківської Богоматері.

Опис Храм є тринавною базилікою, яка може вмістити близько 2000 людей.

Як і костели святого Мартина (Семенівка), Святої Трійці (Устя-Зелене) і святого Лаврентія (Радимно) споруда вирізняється скромними лінійними архітектонічними поділами.Betlej A. Kościół parafialny p. w. Św. Trójcy w Uściu Zielonym // Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. — Kraków : Antykwa, drukarnia Skleniarz, 2010. — T. 18. — Cz. I :Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego). — S. 308. — ISBN 978-83-89273-79-6.

Світлини

Примітки

Джерела  — S. 915—919.

Посилання Санктуарій Рудківської Матері Божої // Сайт Львівської архідієцезії.