Чиновник — богослужбова книга, призначена для Архієрейського богослужіння. Крім послідовностей літургії містить послідовності чину рукоположення і присвят, освячення храму та антимінсів і деякі іншіСловник церковних термінів (перегляд 27.10.2016).
Історія У Візантії книгою, яка містила чинопослідування Архієрейського богослужіння, був Євхологій; на Русі рукописи Євхологія (в слов'янській, традиції розділяється на Служебник і Требник), пристосовані для Архієрейського богослужіння, називали «святительський служебник». З середини XVII століття за єпископською редакцією Євхологія закріпилася назва Чиновник архієрейський (в слов'янських Церквах) або Архієратікон (в грецьких Церквах)Особливості служіння літургії Ранішосвячених Дарів архієрейським чином (перегляд 27.10.2016).
Друковані видання Перші православні друковані видання: Слов'янські — Венеція, 1538—1540; Москва, 1600, 1610, 1668, 1677Желтов М. Новый источник по истории русского богослужения: Кавычный экземпляр «Чиновника архиерейского служения» 1677 г. : Вестник церковной истории. — Москва, 2006. — № 2. — С 235—239., 1688, 1721, 1722, 1760, 1798; Грецькі — Венеція, 1714 (перевиданий у 1773, 1777, 1778); Константинополь, 1820.
Перші друковані греко-католицькі видання: Супрасль, 1716 (під назвою: «Понтіфікал, си єсть Служебник святительський»); Унів, 1740; Супрасль, 1793. У 1910 р.
В Москві з благословення Святійшого Синоду був надрукований єдиновірний Чиновник.
Основними богослужбовими книгами, що регламентують звершення Архієрейського богослужіння в теперішній, час, є: в УПЦ — Послідовність архієрейського священнослужіння (Київ, 2002); в грецьких Церквах — . (Афіни, 1999)
Див. також Типікон
Примітки
Джерела Словник церковних термінів(перегляд 27.10.2016) Желтов М. Новый источник по истории русского богослужения: Кавычный экземпляр «Чиновника архиерейского служения» 1677 г. : Вестник церковной истории. — Москва, 2006. — № 2. — С 235—239.
Посилання
Особливості служіння літургії Ранішосвячених Дарів архієрейським чином (перегляд 27.10.2016)