Томас Соарес да Сілва (), більш відомий як Зізінью (, 14 вересня 1922, Сан-Гонсалу — 8 лютого 2002, Нітерой) — бразильський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.
Виступав, зокрема, за «Фламенгу» та національну збірну, у складі якої став володарем «Золотого м'яча» чемпіонату світу 1950 року.
Ігрова кар'єра З 15-річного віку Зізінью був членом клубу «Каріока», що був організований його батьком, а в 17 років перейшов у «Байрон», пробувши там 4 місяці. Потім Зізінью став пробиватися в дорослі клуби, але і в «Америці» і в «Сан-Крістовао» від нього відмовилися. Тоді Зізінью в 1939 році вирішив спробувати себе в «Фламенгу», де провів за клуб одне тренування, і під час матчу з аргентинським «Індепендьєнте» за 10 хвилин до кінця зустрічі травму отримав знаменитий Леонідас. Тренер Флавіо Кошта ризикнув випустити 18-річного Зізінью, і не помилився: бразилець забив два м'ячі. З гравцем був підписаний контракт, і саме він став наступником Леонідаса у клубі. У 1940 році Зізінью вперше залучається до збірної Ріо, а в 1942—1944 роках клуб три рази поспіль перемагав у чемпіонаті штату Ріо-де-Жанейро.
Незадовго до чемпіонату світу 1950 року Зізінью несподівано перейшов у «Бангу». Це рішення президента «Рубронегрос» Даріо де Мело Пінто вкрай розлютило Зізінью:Мені кілька разів доводилося грати за вас зі зламаною ногою. А ви мене продали за моєю спиною, поставивши перед фактом…«Бангу» був набагато більш скромним клубом, ніж «Фламенгу».
У 1957 році Зізінью перейшов у «Сан-Паулу» і того ж року виграв із цим клубом Чемпіонат штату Сан-Паулу, але незабаром був змушений покинути команду: клуб наклав на нього штраф за «нічну вилазку», преса почала цькувати гравця, і форвард вирішив сам піти у непримітну «Уберабу» на прохання партнера по збірній Бразилії зразка 1950 року Данило Алвіна, що працював із цією командою.
Завершив професійну ігрову кар'єру у 41-річному віці в чилійському «Аудакс Італьяно», за який виступав протягом 1961—1962 років, виконуючи обов'язки граючого тренера.
Виступи за збірну Зізінью брав участь на домашньому для Бразилії чемпіонаті світу 1950 року. Перші два матчі проти Мексики і Швейцарії нападник пропустив через легку травму. Незадовго до початку вирішального матчу, у якому бразильцям протистояла збірна Югославії, капітан команди з Балкан Райко Митич, розминаючись у підтрибунному приміщенні, вдарився об залізний гак. Футболістові необхідно було надати медичну допомогу, але бразильці наполягли, щоб валлійський суддя Гріффітс почав гру в належний час — у результаті вже на 4-й хвилині Адемір з пасу Зізінью забив гол у ворота ослаблених югославів. Можливо, щоб виправити цю несправедливість, суддя скасував наступний гол Зізінью, але він незабаром знову забив, і в підсумку бразильці перемогли з рахунком 2:0, що дало їм змогу вийти у фінальну групу. Однак чемпіонат світу в підсумку виграв Уругвай, який обіграв бразильців із Зізінью у складі у вирішальній грі турніру, залишився господарям турніру «срібло».
Крім того, Зізінью шість разів брав участь у Кубках Америки, здобувши неодмінно на кожному з них медалі: одного разу золоту (1949), чотири рази срібну (1945, 1946, 1953 та 1957) і одного разу бронзову (1942).
Загалом провів за збірну 53 матчі і забив 30 голів.
Кар'єра тренера Розпочав тренерську кар'єру, ще продовжуючи грати на полі, у 1960 році, очоливши тренерський штаб клубу «Бангу». Надалі тренував цю команду ще у 1965—1966 роках.
У сезонах 1967 та 1972 років очолював команду «Васко да Гама».
Останнім місцем тренерської роботи була олімпійська збірна Бразилії, головним тренером команди якого Зізінью був до 1976 року, і з якою він виграв Панамериканські ігри 1975 року.
Написав автобіографію під назвою «Местре Зіза: правда і брехня футболу».
Помер 8 лютого 2002 року на 80-му році життя у місті Нітерой.
Титули й досягнення
Командні Віцечемпіон світу: 1950 Чемпіон Південної Америки: 1949 Срібний призер Чемпіонату Південної Америки: 1945, 1946, 1953, 1957 Бронзовий призер Чемпіонату Південної Америки: 1942 Фіналіст Кубка Рока: 1945 Чемпіон штату Ріо-де Жанейро: 1942, 1943, 1944 Чемпіон штату Сан-Паулу: 1957 Переможець Панамериканських ігор: 1975 (як тренер)
Особисті Найкращий бомбардир в історії Кубків Америки — 17 м'ячів (разом з Роберто «Тучо» Мендесом) Найкращий гравець чемпіонату світу: 1950 Найкращий гравець Кубка Америки: 1949 Найкращий футболіст чемпіонату Ріо-де Жанейро: 1955 Зізінью зі 145 м'ячами займає 8-ме місце в списку бомбардирів «Фламенгу» всіх часів.
Джерела Зизиньо. Кумир самого Пеле // Игорь Гольдес. 100 легенд мирового футбола. Выпуск второй. — М., 2003. — С. 22—28.
Примітки
Посилання