Франсуа Чен (, , 30 серпня 1929, Наньчан) — французький поет, прозаїк та каліграф китайського походження. Батько французької вченої з історії Китаю Анн Чен.
Біографія З освіченої родини. Навчався в Нанкінському університеті. 1948 року його батько отримав посаду в ЮНЕСКО, і родина переїхала до Франції. 1949 року рідні переїхали в США, а Франсуа Чен залишився у Франції. Вивчав мову, літературу та культуру країни, вів самітницький спосіб життя. З 1960 року — співробітник Інституту мов і цивілізацій Сходу (INALCO). 1971 року отримав французьке громадянство.
З 1977 року пише французькою мовою. Опублікував кілька книжок віршів на Тайвані та в Гонконзі. Перекладає з французької на китайський (Віктор Сегален, Анрі Мішо), з китайської на французьку (стару і нову поезію, прозу Лао Ше тощо).
Дочка, Анна Чен (1955) — китаїст, перекладачка «Лунь юй».
Творчість Автор книг віршів, монографій про китайську літературу, живопис (Чжу Да, Шитао), культуру.
Твори Analyse formelle de l'œuvre poétique d'un auteur des Tang: Zhang Ruoxu 1970 Le Pousse-pousse, de Lao She (traduction, 1973) L'Écriture poétique chinoise, Éditions du Seuil, 1977 et 1996 Vide et plein: le langage pictural chinois, Éditions du Seuil, 1979 L'Espace du rêve : mille ans de peinture chinoise, Phébus, 1980 Sept poètes français 1983 Henri Michaux, sa vie, son œuvre, 1984 Chu Ta: le génie du trait, Phébus, 1986 Some Reflections on Chinese Poetic Language and its Relation to Chinese Cosmology dans The Vitality of the Lyric Voice, 1986 The Reciprocity of Subject and Object in Chinese Poetic Language dans Poetics East and West, 1988 De l'arbre et du rocher, poèmes, Fata Morgana, 1989 Souffle-Esprit, Éditions du Seuil, 1989 et 2006 Entre source et nuage, Voix de poètes dans la Chine d'hier et d'aujourd'hui, Albin Michel, 1990 et 2002 Saisons à vie, poèmes, Encre marine, 1993 Trente-six poèmes d'amour, poèmes, Unes, 1997 Quand les pierres font signe, éditions Voix d'encre, 1997 (avec Fabienne Verdier) Le Dit de Tianyi, Albin Michel, 1998 (prix Femina) Double chant, Encre Marine, 1998 (prix Roger-Caillois) Shitao: la saveur du monde, Phébus, 1998 (prix André-Malraux) Cantos toscans, Unes, 1999 D'où jaillit le chant, Phébus, 2000 Poésie chinoise, poèmes, Albin Michel, 2000 Et le souffle devient signe, Iconoclaste, 2001 Qui dira notre nuit, poèmes, Arfuyen, 2001 L'éternité n'est pas de trop, Albin Michel, 2002 Le dialogue: une passion pour la langue française, Desclée de Brouwer, 2002 Le Long d'un amour, poèmes, Arfuyen, 2003 Le Livre du vide médian, poèmes, Albin Michel, (2004) — édition revue et augmentée, 2009 Que nos instants soient d'accueil, avec Francis Herth, Les Amis du Livre contemporain, 2005 À l'orient de tout, poèmes, Gallimard, 2005 Cinq méditations sur la beauté, Albin Michel, 2006 Pèlerinage au Louvre, Flammarion et Musée du Louvre éditions, 2008 L'Un vers l'autre, Éditions Albin Michel, 2008 Œil ouvert et cœur battant: Comment envisager et devisager la beauté, Desclée de Brouwer, 2011 Quand reviennent les âmes errantes, Albin Michel, 2012 Cinq méditations sur la mort. Autrement dit sur la vie, Albin Michel, 2013 Assise: une rencontre inattendue, Albin Michel, 2014 Entretiens avec Françoise Siri, suivis de douze poèmes inédits, Albin Michel, 2015 La vraie gloire est ici, poèmes, Gallimard, 2015 De l'âme, Albin Michel, 2016
Визнання Премія Роже Каюа (2000). Велика премія Французької академії франкомовним авторам (2001). Член Французької академії (2002, крісло 34, перший вихідець з Азії). Член Вищої Ради з франкофонії. Член почесного комітету Фонду Ширака. Офіцер Ордена Почесного легіону (2009).
Примітки
Література Hommage à François Cheng/ P. Brunel, D.-H. Pageaux, eds. Paris: Didier Érudition, 2007 (матеріали колоквіуму в Сорбонні, 2006) Bertaud M. François Cheng. Un cheminement vers la vie ouverte. Paris: Hermann, 2009 L écriture singulière François de Cheng: un dialogue fécond/ Françoise Hanus, Claude Herly, Marie Louise Scheidhauer, eds. Paris: Harmattan, 2011
Посилання
Біо- та бібліографія