Анна Каріма (; 1871, Бердянськ — 6 березня 1949, Софія) — болгарська письменниця, перекладачка, редакторка та феміністка з української Таврії.
Біографія Народилася в 1871 в Бердянську в сім'ї революціонера Тодора Велкова. Закінчила середню школу в Софії. У 1888 одружилася з Янко Саказовим, народила трьох дітей, пізніше розлучилася.
Уже в молодості Каріма захопилася літературною діяльністю. Пише розповіді, романи. Її перша повість «Звичайна історія» була надрукована в журналі «День» у 1891. З 1892 по 1895 редагувала журнал «Свято». На сцені Національного театру ставляться її п'єси «Скип», «Загублене життя» та «Над стіною».
Анна Каріма також проявляла себе в суспільних справах, борючись за права жінок у суспільстві. 1897 заснувала жіноче просвітницьке товариство «Свідомість». 1901 року ініціаторка створення та перша президентом Болгарського Союзу жінок.
1916 відкрила в Софії першу комерційну школу для дівчат. Під час воєн 1912–1918 займається благодійністю. Сприяє створенню сирітського притулку. 1917 редагувала газету «Булгарка».
1930 редагувала газету «Повик».
Померла 1949 в готелі «Славянска Беседа» в Софії.
Бібліографія
Романи 1933 — «Голгота» 1935 — «Ирина»
Повісті
1908 — «За свободата»
П'єси
1901 — «Подхлъзна се» 1907 — «Загубен живот» 1912 — «Над зида» 1931 — «За свобода»
Джерела Ана Карима в Литературен свят Катя Кузмова-Зографова, «Жена без място» , в. «Литературен форум», бр. 24 (508), 18 юни 2002. Енциклопедия България, том 3, Издателство на БАН, София, 1982, стр. 352.