Доісторичний Нігер Люди жили на території Нігеру з найдавніших часів. Близько 3,5 млн років тому в сусідньому Чаді були знайдені останки австралопітека бахр-ель-газальського.
Дослідження маловідомої передісторії місцевого населення, яке населяло південні регіони сучасного Нігеру, вимагає від археологів значних зусильAnne C. Haour. One Hundred Years of Archaeology in Niger. Journal of World Prehistory. Volume 17, Number 1, June 2003 , pp. 181—234(54). У пустелях і горах Півночі увагу дослідників привертають стародавні покинуті міста і доісторичні наскельні малюнки, знайдені на плоскогір'ї Аїр і в пустелі Тенере.
Багато свідчень вказує на те, що близько 60 000 років тому люди заселяли територію, що тепер стала безлюдною частиною пустелі Сахара на півночі Нігеру. На тих теренах принаймні до 7-го тис. до н. е. були родючі луки, а тутешнє населення займалося скотарством, розведенням овець і кіз; тут були також великі поселення, де займалися гончарством. Велика рогата худоба з'явилася в Центральній Сахарі (Ахаггар) між 4000 і 3500 рр. до н. е. Цінні наскельні малюнки, знайдені в плоскогір'ї Аїр, датовані 3500—2500 р. до н. е., зображують рослинний і тваринний світ, який суттєво відрізняється від наших уявлень про цю місцевістьShillington, Kevin (1989, 1995). History of Africa, Second Edition. St. Martin's Press, New York. Page 32.
Одна нещодавня знахідка дає змогу припустити, що Сахара на північному сході сучасного Нігеру була домівкою низки суспільств епохи голоцену. Один із сучасних сайтів, присвячених Сахарі, показує, як осілі мисливці, рибалки і збирачі жили на краю мілководних озер близько 7700—6200 рр. до н. е., але зникли під час сильної посухи, яка зберігалася протягом тисячоліття — 6200—5200 рр. до н. е. Кілька колишніх поселень регіону та археологічні пам'ятки, знайдені там, датуються періодом Зеленої Сахари — 7500—7000 і 3500—3000 рр. до н. е.Peter Gwin. «Lost Tribes of the Green Sahara.» National Geographic Magazine (September 2008) Accessed 28 June 2010 Коли клімат став вологішим, знову з'явилися савани, луки та озера, і знову на терени сучасної пустелі Тенере прийшли люди, що практикували полювання, рибальство і скотарство. Це населення протривало тут майже до історичних часів, від 5200—2500 до н. е., коли розпочався нинішній посушливий періодSereno PC, Garcea EAA, Jousse H, Stojanowski CM, Saliège J-F, et al. (2008) Lakeside Cemeteries in the Sahara: 5000 Years of Holocene Population and Environmental Change. PLoS ONE 3(8): e2995. . Найвідомішим поселенням цього періоду є відкрите 2000 р. поселення Гоберо на заході пустелі Тенере.
Оскільки Сахара стала посушливішою після 2000 р. до н. е., північ Нігеру стала пустелею. Більшість населення сьогодні мешкає на південному кордоні з Нігерією та на південному-заході країни.
Техніка металообробки У 2002 році ЮНЕСКО опублікувала дослідження, яке показує, що виплавляти залізо на масиві Терміт, у східній частині Нігеру, можливо, почали ще в 1500 році до н. е.Iron in Africa: Revisiting the History — Unesco (2002) Цей висновок, який може мати велике значення як для історії Нігеру, так і для історії поширення технології металообробки в Африці на південь від Сахари, є поки що спірним. Старіші дослідження датували поширення міді та заліза в регіоні початком 1-го тисячоліття нашої ери — на 1500 років пізніше, ніж знахідки в масиві ТермітDuncan E. Miller and N.J. Van Der Merwe, 'Early Metal Working in Sub Saharan Africa' Journal of African History 35 (1994) 1–36; Minze Stuiver and N.J. Van Der Merwe, 'Radiocarbon Chronology of the Iron Age in Sub-Saharan Africa' Current Anthropology 1968.
Давня історія Принаймні з V ст. до н. е. Карфаген і Єгипет стали завозити із Західної Африки золото, слонову кістку, рабів, сіль, тканини, бісер і металеві вироби. У цій торгівлі Нігер був на торговому шляху між імперіями Сахеля та імперіями Середземномор'я.
Торгівля тривала і в римські часи. Хоча є згадки про прямі подорожі від Середземномор'я до Західної Африки, більшість торговельних операцій велася через посередників, які жили в цьому регіоні і завдяки цьому знали безпечні проходи через пустельні земліDaniels, Charles (1970). The Garamantes of Southern Libya. Oleander, North Harrow, Middlesex. Page 22. Александрійський географ Клавдій Птолемей у своїх працях описав похід римського полководця Юлія Матерна в Agisamba regio — гірську країну, де, за його словами, мешкали носороги. Похід нібито відбувся у 86 р. до н. е., а військо, яке вийшло з Лептіс-Магни, досягло міста Гарами (нині Джерма) в Феццані і разом із царем гарамантів відправилось у каральну експедицію проти одного «ефіопського» плем'я, підвладного цьому монарху. Похід нібито тривав 4 місяці. Гірська країна з носорогами, скоріше за все, відповідає горам Аїр на півночі НігеруАнри Лот. К другим Тассили. Новые открытия в Сахаре. Ленинград. Искусство. 1984. 215с. с.143.
Останні археологічні відкриття в Бура (на південному-заході Нігеру) і в сусідній південно-східній частині Буркіна-Фасо документально підтверджують існування культури залізного віку Бура з III по XIII ст. н. е. Система поселень Бура-Асінда покривала нижню рівнинну частину ріки Нігер. Але необхідні подальші дослідження, щоб зрозуміти, яку роль ці цивілізації відігравали в стародавній та середньовічній історії Західної Африки.
Приручення верблюда
Найбільш ранні свідчення про одомашнення верблюдів у регіоні датуються III століттям. Використання берберами цих тварин давало їм змогу підтримувати більш регулярні контакти по всій ширині Сахари, але регулярні торгові шляхи не розвивався аж до початку навернення в іслам Західної Африки в VII і VIII століттях.
Два основних торгових маршрути з'явилися в той час. Перший пролягав через західну частину пустелі із сучасного Марокко до вигину р. Нігер, другий від сучасного Тунісу до озера Чад. Ці ділянки були відносно короткими і мали необхідну мережу випадкових оаз. Далі на схід від Феццана цей торговий шлях пролягав через долину Кауар до озера Чад, Лівія була непрохідною через відсутність оаз і сильні піщані буріLewicki, T. (1994). «The Role of the Sahara and Saharians in Relationships between North and South». In UNESCO General History of Africa: Volume 3. University of California Press, . Маршрут від згину Нігеру до Єгипту був закинутий в X столітті через його небезпечність.
Імперіальний Нігер Нігер був важливим економічним перехрестям, тому імперії Сонгай, Малі, королівства Денді, Гао і Канем-Борну, а також ряд держав Хауса, намагалися встановити контроль над районами країни. Протягом останніх століть кочовики-туареги утворили великі конфедерації, рушили на південь, зіткнулися з різними державами Хауса та з імперією Сокото, яка тримала під контролем значну частиною території Хауса в кінці XVIII століття. Район урешті-решт став відомий як імперія Борну. Вона припинила існування в 1893 році.
Колонізація У XIX столітті розпочалися перші контакти з Європою, коли перші європейські відкривачі, зокрема Мунго Парк (британець) та Генріх Барт (німець), досліджували гирло річки Нігер. Попри те що зусилля Франції, спрямовані на умиротворення місцевого населення, почалися ще до 1900 року, дисидентські етнічні групи, особливо населяючі пустелю туареги, не були підкорені аж до 1922 року, коли Нігер став французькою колонією.
Колоніальна історія та розвиток Нігеру є паралельними з іншими територіями Французької Західної Африки. Франція керувала західно-африканськими колоніями через генерального губернатора в Дакарі (Сенегал), та губернаторів на окремих територіях, включаючи Нігер. Окрім надання обмеженої форми громадянства Франції для мешканців цих територій, французька конституція 1946 року передбачала децентралізацію влади та обмежену участь у політичному житті місцевих дорадчих асамблей.
На шляху до незалежності Подальший перегляд статусу заморських територій Франції відбувся з прийняттям Закону про закордонні реформи (Loi Cadre) від 23 липня 1956 р.. Після цього відбулися реорганізаційні заходи, затверджені Французьким парламентом на початку 1957 р.. Крім усунення нерівності в голосуванні, ці закони передбачали створення органів державної влади, що гарантували б окремим територіям самоуправління та контроль над внутрішніми справами, як-от освіта, охорона здоров'я та інфраструктура.
Після утворення П'ятої французької республіки 4 жовтня 1958 року територіям Французької Західної Африки і Французької Екваторіальної Африки було надано право провести референдум про своє членство у Французькій співдружності — видозміненій формі Французького Союзу. Референдум дозволив обмежене самоврядування і розглядався як шлях до здобуття незалежності.
Вибори, що відбулися 4 грудня (про те, чи залишатися в спільноті французьких держав), були оскаржені двома політичними блоками територіальної асамблеї. Прогресивна партія Нігерії (PPN), спочатку регіональна філія Африканського демократичного зібрання (RDA), зайняла ключові позиції в Союзі за Франко-африканське співтовариство (UCFA). PPN очолював заступник спікера Асамблеї Амані Діорі. Інший блок очолював тодішній керівник Асамблеї Джибо Бакарі. Його рух «Соціалістичний Африкан» (відомий під назвою Саваба — незалежність на мові хауса) закликав голосувати проти: це була одна з двох політичних організацій у Французькій Західній Африці, що наважилася це зробитиThe other was Guinea's Sekou Toure, which won a no vote.
У той час, як завжди, стояло питання про французький вплив у голосуванніFuglestad (1983), the major English language history on this says the election was rigged. Результати виборів були підтверджені 16 грудня 1958 р. PPN, який керував UCFA, здобув 358 000 голосів, перемігши Саваба (98 000), отримавши 54 місця проти 4 у зборах (серед усіх 60)Decalo (1979) p.201. 18 грудня Нігер оголосив себе Республікою у складі Французького співтовариства, а територіальне Зібрання стало установчими Зборами. Ця дата (18 грудня 1958 року) відзначається як День Республіки, національне свято Республіки Нігер і вважається датою заснування державиDecalo (1979) pp.36-37, 189.
У 1958 році Діорі став президентом тимчасового уряду, а пізніше, у 1959 р., став прем'єр-міністром Нігеру. Організувавши потужну коаліцію з лідерів племен хауса, фула, і джерма, які забезпечили йому підтримку на референдумі, Діорі отримав взамін і французьку підтримку. Протягом 1959—1960 років уряд Франції заборонив усі політичні партії, крім PPN, ефективно перетворюючи Нігер на однопартійну державу. Лідери Саваба втекли у вигнання, а члени партій, що входили в UCFA, були включені в PPN.
Незалежність 11 липня 1960 р. Франція погодилася визнати повну незалежність Нігеруhttps://select.nytimes.com/mem/archive/pdf?res=F70F1FFD385A1A7A93C0A8178CD85F448685F9. У П'ятій французькій республіці пройшов перегляд засад членства у Французькій співдружності і було дозволено членство незалежним державам. 28 липня Законодавчі збори Нігеру були перетворені Національні збори Нігеру. Незалежність була проголошена 3 серпня 1960 року під керівництвом прем'єр-міністра Діорі. Згодом у листопаді 1960 року Діорі був обраний Національними зборами на пост президента Нігеру. Під час його президентства уряд сприяв підтримці традиційних соціальних структур та збереженню тісних економічних зв'язків із Францією. Він був переобраний президентом в 1965 і 1970 роках.