Гельсінський трамвай — частина системи громадського транспорту Гельсінкі. Трамваї зокрема у центральних районах міста є суттєвою частиною щоденного транспортного сполучення та образу міста в цілому.

Трамвайне сполучення було відкрито у Гельсінкі в 1891 році, на той час ще на кінній тязі; з 1900 року лінії було електрифіковано.

З часом мережу маршрутів було розширено до віддаленіших районів міста, зокрема, Кулосаарі, Гуопалахті та Гааґи. До відкриття трамвайного сполучення у місті Тампере у 2021 році Гельсінкі був єдиним містом Фінляндії, що мало трамваї. Раніше електричні трамваї ходили також в містах Турку (1908—1972) та Вііпурі (1912—1957).

Трамвайна система Гельсінкі є однією із найстаріших електрифікованих трамвайних мереж у світі.

Сучасний стан

Наразі у місті існує 10 трамвайних маршрутів, пронумерованих відповідно від 1 до 10. Довжина діючих прокладених трамвайних рейок в обидва боки становить загалом близько 38 км.

У 2004 році за допомогою міських трамваїв було здійснено близько 56,6 млн поїздок, а у 2017 році — 60,2 млн. Кількість пасажирів трамваїв у 2017 році становила близько 10% від кількості пасажирів міського метро. Станом на кінець 2020 року за допомогою трамваїв було здійснено 57 млн поїздок.

Продаж квитків у трамвайних вагонах було припинено 1 лютого 2018 року. У 2019 році було скасовано окремий та дешевший трамвайний квиток, що діяв нарівні із класичними проїзними квитками міського транспорту Гельсінкі; він давав право на пересадку між трамваями, але був скасований через введення системи тарифних зон.

Зараз усі трамваї, що курсують містом, є зчленованими. Більше половини з них є повністю низькопідлоговими, а інші — частково, оскільки до усіх старіших вагонів, що досі використовуються містом, під час капітального ремонту було додано низькопідлогові компоненти. Перший низькопідлоговий трамвайний вагон Variotram був доправлений до Гельсінкі у 1998 році. Втім, від цих вагонів згодом відмовилися, і у 2021 році містом курсували 60 трамвайних вагонів Artic та загалом 52 вагонів NrI та NrII виробництва фінської компанії Valmet.

Оператор Трамвайний транспорт Гельсінкі, експлуатантом якого є Pääkaupunkiseudun Kaupunkiliikenne Oy, входить до системи HSL, яка організовує транспорт Столичного регіону Гельсінкі.

На додачу до маршрутних перевезень після 2004 року також зросло значення перевезень замовних, коли низку трамвайних вагонів було переобладнано винятково для останніх. Замовні перевезення, окрім вищезгаданих HSL та Pääkaupunkiseudun Kaupunkiliikenne, також надає приватне підприємство Stadin Ratikat Oy.http://www.stadinratikat.fi/index.html

Маршрути Наведений нижче список містить перелік трамвайних маршрутів Гельсінкі станом на квітень 2021 року після того, як маршрут 6Е, що курсував до Західного терміналу, було закрито, а маршрут 6 було змінено і той почав курсувати до Ейранранти. Вказана тривалість поїздки означає найкоротший час подорожі між двома кінцевими зупинками, згідно HSL. Насправді реальна тривалість маршруту залежить і від розкладу руху трамваїв. НомерМаршрутЧерезТривалістьЗупинокДепо1Ейра – КяпюляТееле, Серняйнен35 хв32Коскела2Олімпійський термінал – Залізнична станція ПасілаАлексантерінкату, Тееле25 хв253Олімпійський термінал – МейлахтіЦентральний залізничний вокзал, Алппіла35 хв264Катаянокка – МунккініеміПроспект Маннергейма30 хв24Тееле5Термінал Катаянокка – Центральний залізничний вокзалАлексантерінкату10 хв96Ейранранта – АрабіяГаканіемі33 хв24Коскела7Західний термінал – Залізнична станція ПасілаЦентральний залізничний вокзал, Круунунгака, Серняйнен45 хв28Коскела, Тееле8Яткясаарі – АрабіяСерняйнен30 хв23Коскела9Західний термінал – Залізнична станція ПасілаКамппі30 хв2410Хірургічна лікарня – Пікку-ГуопалахтіПроспект Маннергейма25 хв19Тееле Маршрути 2 та 3 сполучено таким чином, що по прибуттю до Олімпійського терміналу їх номери змінюються з 3 на 2 та навпаки; так само маршрути 7 та 9 змінюють свої номер на кінцевій зупинці у Західному терміналі. Оскільки маршрути 6 та 8 мають спільну кінцеву зупинку в Арабії, трамвай по прибуттю туди також може змінити номер свого маршруту аналогічним чином. Втім, така зміна відбувається не кожного разу.

Трамвайний маршрут 5, що курсує з терміналу Катаянокка до Центрального залізничного вокзалу Гельсінкі, здебільшого слугує для прийому пасажирів з суден, що прибувають до терміналу.

Окрім 10 регулярних, також існують два спеціальні маршрути: музейний трамвай і трамвай-бар SpåraKoff, обидва з яких курсують лише влітку.

Депо

Гельсінський трамвай наразі обслуговують 3 депо:

Коскела () — найбільше депо Гельсінкі, у якому розміщується 2/3 рухомого складу трамваїв; так само воно має низку навчальних просторів. З цього депо вирушає найбільша частина трамвайних ліній (1, 2/3/7 (частина змін), 4, 6/6T, 8, 9 та 10). Маршрути 4 і 10 у години пік, так само, як і маршрути вихідного дня, втім, звідси не вирушають; Тееле () — найменше з усіх депо; тут розміщується одна третина рухомого складу трамваїв. Із цього депо по будніх днях вирушають маршрути 2, 3, 5 та 7, а також маршрути 4 і 10, що курсують у години пік, та маршрути 4, 5 і 10, що курсують по вихідних. Поруч із депо Тееле також знаходиться Трамвайний музей Гельсінкі. У 1948–1974 рр. у депо Тееле розміщувалися тролейбуси, що курсували містом на той час.Finnish Tramway Society У приміщенні депо також діє безкоштовний Музей трамваю (). Валліла () — депо, що використовується для ремонту рухомого складу та виконує адміністративні функції.Finnish Tramway Society

Міська влада певний час мала плани закрити депо у Тееле та Валлілі. Наразі у районі Рускеасуо будується нове трамвайне депо, яке має бути завершене на початку 2024 року. Навесні 2022 року було споруджено нове депо у районі Ройгупелто спеціально для легкої залізниці Йокері, а також планувалося спорудити депо в районі Юліскюля для нових трамвайних колій, що мають пройти по мостах Круунусіллат.

Окрім цього, існували плани спорудити підземне трамвайне депо у скелі позаду чинного депо у Валлілі, але вони не були здійснені через надмірну вартість проєкту.

Технічна характеристика Трамвайна мережа Гельсінкі проходить лише вулицями міста, тобто є традиційним вуличним трамваєм, а не легкорейковим транспортом. Ширина трамвайних колій становить 1000 мм, отже вони є метровими коліями. Мережа маршрутного руху здебільшого прокладена у двох напрямках таким чином, щоб обидва напрямки руху займали власну колію; винятком є ділянка трамвайного маршруту 7, що проходить вулицею Міконкату, де лінії суміщені через вузькість вулиці. Оскільки трамвайні вагони, що використовуються зараз, нездатні змінювати свій напрям руху, для повороту у трамвайній мережі споруджено вузькі поворотні петлі. Для трамваїв, наскільки це дозволяє простір вулиць, споруджено окрему смугу руху, відділену від решти транспорту середньою лінією чи спеціальною платформою. На вузьких центральних вулицях Гельсінкі трамваї курсують по коліях, заглиблених у смуги руху, проте протягом більшої частини маршруту трамваї мають все ж таки власний простір для руху.

Трамваї Гельсінкі курсують на електричній енергії, яку вони отримують із контактної мережі, прокладеної на висоті 5,5 м. Окремі станції електропостачання розподіляють мережею постійний струм під напругою 600 вольт, під'єднаний таким чином, що транспортні дроти мають негативний потік, а рейки позитивний.

Трамвайні колії також мають власні світлофори, у яких для команд використовуються не кольори, а низка символів: стрілка, спрямована вгору (або у напрямку повороту трамваю, напр., вліво), відповідає зеленому, риска ― жовтому, а літера S ― червоному світлу. Трамвайні світлофори синхронізовано разом із світлофорами для колісного транспорту; система, яка це регулює, має назву HeLMi ().Helsinki Urban Traffic Control Centre

У 2004 році на каркасах закритих трамвайних зупинок назву зупинки почали писати як фінською, так і шведською мовами, а також кожна зупинка отримала свій окремий ідентифікаційний номер. Пізніше протягом 2006 року було пронумеровано і всі автобусні зупинки.

Історія

Кінні трамваї Перша ідея запровадження трамвайного сполучення у Гельсінкі виникла у 1870-х роках, проте першим видом громадського транспорту, що зʼявився у місті, були кінні омнібуси у 1888 році, оператором яких було товариство Helsingin omnibussiosakeyhtiö. У 1889 році те саме підприємство отримало дозвіл на прокладення трамвайних колій та у звʼязку з цим у 1890 році змінило свою назву на Helsingin raitiotie- ja omnibussiosakeyhtiö (HRO). Згідно із початковим задумом, трамвай мав одразу курсувати на електричному струмі, але через брак фінансування та протест міського уряду перші трамваї стали кінними. Перша пробна поїздка відбулася у грудні 1890 року, але офіційно регулярне трамвайне сполучення в Гельсінкі було відкрите 21 червня 1891 року.

Перші трамвайні маршрути проходили із району Тееле до вулиці Етеляранта (Південна Набережна) в центрі міста та із району Серняйнен до району Лапінлахті, перетинаючись у районі парку Еспланади. За спорудження та організацію сполучення трамвайними шляхами відповідало приватне підприємство HRO (Helsingin Raitiotie- ja Omnibusosakeyhtiö — Акціонерне товариство трамваїв та омнібусів Гельсінкі) — попередник сучасного вже згаданого HKL. Перші трамваї були на кінній тязі; коні працювали по три години на день, але особливо важко їм було взимку. 1899 року було здійснено лише 19 поїздок на кожного мешканця міста, попри те, що кількість пасажирів різко зросла у порівнянні із кінними омнібусами.Herranen, Timo (1988) Från hästomnibussar till metro. Helsingfors stads publikationer nr 39 Дебати про електрифікацію трамваїв відновилися, але в очікуванні падіння цін на електроенергію цей перехід і далі відкладався.

Електрифікація У 1897 році HRO отримало право прокласти в місті електрифіковані трамвайні лінії; наступного року було влаштовано конкурс, який виграло німецьке підприємство O.L. Kummer. Було укладено контракт, згідно із яким підприємство мало спорудити як нові трамвайні колії, так і передбачені для них трамваї. До того ж підприємство відповідало за трамвайний рух міста протягом трьох років для того, щоб міський уряд міг переконатися в якості роботи.

Електрифіковані трамвайні шляхи, струм до яких подавався через дроти у повітрі, було прокладено близько 1900 року і того ж року рух кінних трамваїв було припинено. Перші електричні трамваї було запущено 4 вересня 1900 року, а остання трамвайна лінія у центрі міста, що лишалася кінною, була закрита у 1901 році (втім, лінія кінного трамваю на острові Лауттасаарі, яка діяла окремо від іншої міської мережі, продовжувала курсувати у 1913–1917 рр.). Підприємство O.L. Kummer отримало гарний прибуток від проєкту гельсінських трамваїв, через що HRO вже у 1901 році (за два роки до кінця угоди) перейняло у нього керівництво трамвайним сполученням. Після електрифікації кількість трамвайних маршрутів зросла до чотирьох, і вони почали розрізнятися за кольорами: червоним, жовтим, синім та зеленим.

Розширення ліній

Трамвайні шляхи були спочатку прокладені одноколійними таким чином, що трамваї, які прямували у протилежних напрямках, зустрічалися на окремих двоколійних відрізках. Проте завдяки електрифікації кількість пасажирів трамваїв швидко зросла, через що у 1908–1909 рр. трамвайні шляхи були повністю перероблені на двоколійні. У звʼязку з цим існували проєкти із розширення метрових колій, прокладених для тоді ще кінних трамваїв, але із економічних причин вони здійснені не були. Контракт на зміну трамвайних ліній на двоколійні виграло шведське підприємство ASEA, яке і проклало другі колії та доставило для HRO 78 трамваїв, які прозвали в народі «маленькими шведами» ().