Археологія Курської області — археологічні дослідження на території Курської області, що проводяться з метою вивчення первісних суспільств.
Археологічно-територіальний поділ Курська область відноситься до східноєвропейського лісостепу. Основна територія Курської області відноситься до Горішнього Посем'я; тут зосереджені міста Курськ, Желєзногорськ, Курчатов, Льгов, Рильськ, Обоянь, Дмитрієв-Льговський, Фатіж. Південний край області належить до верхів'їв Попсілля; тут розташоване місто Суджа. Північно-східний кут області належить сточищу Бистрої Сосни Горішнього Подоння; тут розташоване місто Щигри. Південно-східний кут належить до сточища річки Оскіл Сіверськодонеччини; невеликий північно-західний кут, частина Хомутівського району відноситься до Подесіння.
Давня кам'яна доба Курської області Виявлені залишки фауни четвертинний період: мамут, зубр, шерстистий носоріг тощо.
Мустьєрська культура Найдавніша знахідка давньокам'яної доби, ручне рубило виявлене у Погребків над річкою Суджа у Суджанському районі, що можливе віднести до пізньої ашельської або мустьєрської культури (100—40 тисяч років тому).
Трохи молодшою є стоянка-майстерня у села Гремячка Обоянського району над річкою Псел, що відноситься до пізньої мустьєрської культури.
Пізня давньокам'яна доба
Костенківсько-авдіївська культура Виявлено численні епіпалеолітичні пам'ятки: у Рильському районі Жовтневе-6, Жовтневе-7; Курськ-1, Курськ-2; у Октябрському районі найвідоміша стоянка давньокам'яної доби Курської області — Авдіївська стоянка.
Авдіївська стоянка сучасна останнім фазам льодовикового періоду. На водорозділі була тайга.
Середньокам'яна доба Середньокам'яна доба тривала з 13-10 тисячоріччя до н. е. до 5—4 тисячоріччя до н. е. До того часу закінчується льодовиковий період. й починається сучасний голоцен. Ліс стає поширеним у 7700—6200 років до н. е.
Середньокам'яні пам'ятки у Курській області майже не вивчені. Виявлено на багатошарових поселеннях на перших надзаплавних терасах, дюнах й у заплавах річок. Тонкий культурний пласт середньокам'яних стоянок області свідчить про короткочастність стоянок. у Біловському районі пласт у Бобрава-1, у Обоянському районі пласт у Картамишеве-2.
Новокам'яна доба Тривала у 4000—3000 роках до н. е. Відомо кілька десятків пам'яток у області цієї доби. Новокам'яні пам'ятки Курщини слабо вивчені археологами за причиною меншої розвиненость її території за нововкам'яної доби у порівнянні з Подесінням, де подібних пам'яток сотні.
Найвідомішою є стоянка Курочкине-3а у Біловському районі. Культурна приналежність новокам'яних пам'яток не визначена, проте, ймовірно, належить до деснянської новокам'яної культури.
Мідна доба Тривала у 3000—2200 роках до н. е. Основний центр мідної доби був південніше Курської області.
Відомі окремі знахідки мідної доби на багатошарових поселеннях: у Біловському районі Курочкине-3а, Курочкине-8; у Глушківському районі Попово-Лежачі-4.
Бронзова доба Великі зміни відбуваються у Посем'ї за бронзової доби у 2200—700 роках до н. е.
Численні курганні могили у Подонні на сході області, а також у Посем'ї у Глушковському, Кореневському та інших районах містять поховання катакомбної, абашевської та зрубної культур. Ці пам'ятки не були вивчені та тільки відомі за знахідками вилощених сокир що залишилися після розораних курганих могил.
Середньодніпровська культура Тут оселяються скотарсько-землеробські племена культури шнурової кераміки. Джерелом цього населення було північне Надчорномор'я, Дніпро-Віслянське міжріччя. Серед дослідників поширена думка про початок формування слов'янської, балтської, германської та фінської етномовних спільнот на землях Східної Європи за бронзової доби.
Майже нічого не відомо про ранню бронзову добу. у Посем'ї.
Пам'ятки, ймовірно належали до середньодніпровської культури (2400—2000 роки до н. е.) з культурним центром у Подесінні, що належала колу культур шнурової кераміки: у Біловському районі Гочеве-Ю-1; у Суджанському районі Горналь-15.
Сосницька культура Сосницька культура була поширена у Середній Надніпряншині та Посем'ї у 1900—1000 роках до н. е. Городища та переважно неукріплені поселення на високих мисах річок; могильники. Площа поселень складає 1-3 га. Житла наземні та напівземлянки зі стовбовою конструкцією на 1-2 приміщення з ямами для вогнища, кам'яними або купольними печами. Померлих ховали у ґрунтових та курганних могилах. Бронзові вироби відносно рідкісні. Значення землеробства значно зросла.
Бондарихинська культура Бондарихинська культура (1100—800 роками до н. е.) була поширена на Сіверськодонеччині, Поворсклі та Попсіллі. Межа з пізньою соснівської культурою умовно проходили по межі Посем'я й Попсілля. Представлена поселеннями й кількома городищами за межами Курської області.
Поховання трупоспалення в урнах, або округлих ямках у ґрунтових могилах. Трупопокладення рідкісне.
Характерною рисою бондарихинської культури є гончарні вироби з домішкою піску та шамоту. Виробів з бронзи небагато.
Сосницька та бондарихинська культури безпосередньо сформували юхнівську й посеймську скіфоподібну культури ранньої залізної доби лісостепу.
Катакомбна культура На частині території області були виявлені матеріали катакомбної культури (2500—1900 роки до н. е.): на заході у Глушковському районі у Попово-Лежачи-4; на сході у Подонні у Касторненському районі скарб-ливарника у сільця Скакун деякі дослідники відносять до катакомбної культури.
Абашевська культура Ймовірно що деякі матеріали бронзової доби належать до абашевської культури (2200—1700 роки до н. е.), що займала значну територію від Башкирії до Воронізької області. Окремі знахідки носіїв культури: у Курчатовському районі на колишньому поселенні Успенка Абашевці були переважно скотарями з додатком землеробства. Абашевці були першими у використанні мідних покладів на Уралі.
Зрубна культура Пам'ятки виявлені у Біловському, Глушковському та інших районах віднесені дослідниками до зрубної культури, поширеної на просторі від Волги до Дніпра у 1600—1100 роках до н. е.
Рання залізна доба Достатньо добре вивчена рання залізна доба, що тривала на Курщині з приблизно 700 року до н. е. Посем'я як й Попсілля відносилося до кола Великої Скіфії.
Після юхнівської й залишків скіфоподібної культури на Курщині постають культур невідомо як пов'язані з попередніми. Тут присутні пам'ятки усіх лісостепових культур 1-го тисячоріччя по н. е.: зарубинецької, київської, черняхівської, колочинської, волинцівської, роменської та давньоруської.
Скіфоподібна (попільнича) культура Характерні знахідки культури: мечі-акинаки, наконечники стріл, шпильки та інші, свідчать про постійну торгівлю попільничої культури зі Скіфією.
Городища попільничої культури були положені на мисах корінних терас річки Сейм та її приток. Вони мали захист валами, ровами, та стінами. Стіни були плетеними обмазані глиною та випалені.
Городища попільничої культури у Посем'ї: у Льговському районі Мариця, Кудеярова гора; у Курчатівському районі Кузина гора, Плаксине; у Курському районі Глібове, Нартове, Шуклинка; у Дмитрієвському районі Моїсейове; у Жовтневому районі Липине у Золотухинському районі Переверзеве-1.
Житла розміщувалися ближче до укріплень городищ. Були невеликі за площею 9—24 кв. м. Опалювалися відкритими вогнищами. У такій хаті могли мешкати 2—5 осіб.
Виявлено численні вироби із заліза, бронзи, глини, кістки, каменю.
Головне заняття попільничої культури землеробство й скотарство. Виявлено зерна ячменю, пшениці, проса, глиняні форми коржиків, хлібців, бобів та гороху. Ями зернових комор.
Переважно розводили велику рогату худобу, а також коней, свиней, кіз та овець. Полювали на лося, ведмедя, бобра, кабана, косулю, лисицю, зайців.
З заліза та бронзи виготовляли знаряддя: серпи, долота, тесла, ножі, шила, голки; зброю: акинаки, списи, наконечники стріл; псалії; прикраси: шпильки, персні, наруччя, теліванчики. Бронзові вироби були зі Скіфії, та з балканської сировини, що поставлялася через Поділля, Побожжя та правобережну Наддніпрянщину.
Ймовірно був розвинутий землеробський культ.
Поховання попільничої культури невідомі.
Сучасні культурі скіфські кургани виявлені у сусідніх Білгородській та Воронізькій областях та тільки декілька на сході Курської області у Подонні.
Юхнівська культура У 5-му сторіччі до н. е. у Курському Посем'ї наступає доба юхнівської культури (750 до н. е. — 100 н. е.). Місцеве населення частково залишає поселення. Так сталося з Марицьким городищем. Проте у городищах Кузина гора, Липине, Шуклинка, Переверзеве-1 та продовжувалася попільнича культура. Юхнівське Олександрівське городище відстояло від городища Кузина гора скіфоподібної культури всього у 150 метрах. Деякі городища у Посем'ї з'являються тільки з приходом юхнівців: у Хомутівському районі Красний курган; у Рильському районі Тимохине; у Льговському районі Сугрове; у Курчатівському районі Березуцьке. Зростає чисельність селищ.
Поширюються довгі житла на кілька приміщень
Характерний юхнівський ґрунтовий могильник 400—200 років до н. е. на колишньому Марицькому городищі, єдиний на Курщині могильник скіфської доби.
Найактивніші зв'язки зі скіфами були у 600—400 роках до н. е.
Пізньо-Зарубинецька культура У Курській області у 50—200 роках була поширена зарубинецька на своєму пізньому етапі. Характерним поселенням культури є Картамишеве-2 у Обоянському районі над річкою Псел;.
Житла наземні, стовбової конструкції, невеликі 5,5 × 2,4 метри.
Виявлено залізоливарний горн у Суджанському районі у Богданівці.
Знахідки з пізньозарубинецьких пам'яток нечисельні.
Київська культура Нарід пізньо-зарубинецької культури взяв участь у формуванні сейминсько-сіверодонецької групи київської культури (200—500 роки). Київська культура в основному займала горішню Наддніпрянщину та Подесіння. Її поселення вивлені у Курській, Білгородській, Липецькій областях й навіть на Самарській Луці у Надволжі.
Пам'ятками київської культури є: кілька десятків пам'яток у Посем'ї на заході та центрі області: у Глушківському районі Попово-Лежачи-4; у Коренівському районі Гапонове, Десяте Жовтня; у Курському районі Каменеве-2, Букріївка-2; у Жовтневому районі Авдіївське селище — найхарактерніша пам'ятка культури на Курщині; у Золотухинському районі Воробївка-2; пам'ятки у Попсіллі: у Біловському районі Гочеве Ю-1, Гочеве Ю-2; у Суджинському районі; у Обоянському районі Шмиреве-1.
Поселення переважно розміщувалися на краях 1-ї та 2-ї надположних річкових терасах. Площа не перевищувала 1—2 га, а у горішній Наддніпрянщині — 6—10 га. Зрубні, стовбової конструкції житла-напівземлянки заглиблені на 50—120 см, площею 10—17 м² з відкритим вогнищем.
Ґрунтові могильники з залишками кремації.
Господарство землеробське з прихатнім скотарством.
На землях київської культури з'являються групи черняхівського населення. Триває торгівля з готською державою. Виявлені також речі сарматського, гунського та балтського походження.
Більшість дослідників вважає носіїв київської культури слов'янами.
Черняхівська культура Горішнє Попсілля Курської області є найпівнічнішим краєм черняхівської культури (200—400 роки).
Багато пам'яток у Посем'ї, що раніше вважалися черняхівськими, почали відносити до пізніх пам'яток київської культури, наприклад у Коренівському районі Комарівка-2 й Снагость-2.
У 380—410 роках черняхівці залишають свої торгові форпости у краї київської культури.
Колочинська культура Колочинська культура (400—690 роки) була поширена у курському Посем'ї й Попсіллі. Вона була відсутня у Подонні.
Багато дослідників пов'язують колочинську культуру з антами.
Поселеннями були неукріплені селища положені на других надположних терасах річок. Рідше колочинський шар виявлено у багатошарових городищах. Житла напівземляні з заглибленням у 30—80 см, з довжиною стін у 2,8—5,1 м з відкритим вогнищем. Стіни каркасно-плетені, або колодні.
Три різновидів посуду на думку А. М. Обломського свідчить про три етнографічні групи у складі колочинської культури.