Еялет ЄреванГерб Еялет або пашалик Єреван — адміністративно-територіальна одиниця Османської імперії. Існував у 1583—1604 та 1724—1734 роках. Утворився в результаті османських завоювань Кавказі.

Історія

Перший еялет Вірменські землі тривалий час були місцем протистояння між Османською імперією та Персією. Зрештою у 1583 році османським військам на чолі із великим візиром Оздеміроглу Осман-пашею вдалося затвердитися тут. Того ж року було утворено Єреванське бейлербейство. Ці захоплення закріплено Стамбульським договором 1590 року. Першим очільним провінції став Хидир-паша. З цього моменту цей бейлербейлоик відігравав значну роль в зміцненні влади Османів на південному Кавказі. У 1590 році перетворено на еялет.

Втім, нова війна проти Персії була невдалою Вже у 1603—1604 роках османські війська зазнали поразок й втратили цей еялет. Таке становище було закріплено Серавським миром 1718 року.

Другий еялет Скориставшись занепадом династії Сефевідів у 1720-х роках Османська імперія розпочала кампанію з відновлення влади на Кавказі. Протягом 1723—1725 років вдалося захопити вірменські та грузинські землі, а згодом під владою опинилися володіння до Ісфагана. За Гамаданським договором 1727 року весь Кавказ опинився під владою османів. Ще у 1724 році було відновлено Єреванський еялет. Адміністративним центром стало місто Нахічевань.

З посилення Персії завдяки діяльності Надир Шаха у 1732 році почалася нова війна з Османською імперією. Протягом 1734 року війська останньої зазнали відчутних поразок й втратили Єреван. За Стамбульським договором 1736 року османський султан відмовився від цих володінь.

Структура Еялет у 1583—160 роках складався з 2 ліва (на кшталт санджаків): Єреван (Реван) і Нахічевань, які в свою чергу поділялися на 27 нахій.

Еялет у 1724—1734 роках складався з 4 ліва: Капан, Нахічевань, Чавулдур, Баргюшад.

Паші Хидир Паша (1583) Хадім Гасан Паша (1583) Джигалізаде Юсуф Сенан Паша (1583—1585) Мустафа-паша (1585—1590) Мухаммед Шаріф Паша (1590—1604) перське панування Аріф Ахмед Паша (1724—1725) Реджеп Паша (1725—1726) Ахмед Паша (1726) Гусейн Пашазаде Мустафа-бей (1726—1727) Вазір Мустафа Паша (1727—1729) Вазір Ібрагім Паша (1729—1733) Вазір Гусейн Паша (1734) Алі Паша (1734)

Економіка Основу становило землеробство. Також у містах були розвинені ремесла. Важливу статтю доходів становила посередницька торгівля, насамперед шовком. Звідси каравани рухалися до Трабзона, Ерзуруму і Алеппо.

Джерела Bekir Kütükoğlu, Osmanlı-İran Siyasi Münasebetleri, İstanbul 1962, s.132-133. D. E. Pitcher (1972). An Historical Geography of the Ottoman Empire: From Earliest Times to the End of the Sixteenth Century. Brill Archive. p. 129 Керолайн Фінкель «Історія Османської імперії. Примара Османа», — Москва, АСТ, 2010. ISBN 978-5-17-043651-4