Тобізен Герман Августович

Герман Августович фон-Тобізен ( 21/(3 червня) 1845 — 9 січня 1917) — балтійський німець російського підданства, державний діяч російської імперії 19/20 сторіччя, Томський та Харківський губернатор, сенатор, дійсний таємний радник.

Біографія Закінчив Імператорське училище правознавства з чином IX класу (1865) і поступив на службу в Міністерство юстиціїСписок бывших воспитанников Императорского училища правоведения. У 1868 році був товаришем прокурора Калузького окружного судуИсторико-биографические данные о бывших питомцах Императорского училища правоведения.

Камер-юнкер (1871), камергер (1881), дійсний статський радник (1883), таємний радник (1893), гофмейстер (1894), сенатор (1902), дійсний таємний радник (1910).

Перейшовши до Міністерства внутрішніх справ, 28 квітня 1878 року був призначений Ліфляндским віце-губернатором і залишався на цій посаді до 15 березня 1890 року, коли був призначений Томським губернатором. За час роботи в Ризі двічі виконував обов'язки Ліфляндського губернатора: з 1 грудня 1882 року по 18 січня 1883 року і з 13 травня по 21 червня 1885 рокуИзвестные рижане. — Беседы о Риге.

Перейшовши на роботу в Томськ, Тобізен зіткнувся з бажанням проектувальників майбутньої Транссибірської магістралі прокласти її в обхід Томська. Восени 1891 року він звернувся до міністра внутрішніх справ з проханням надати государю пояснювальну записку мешканців Томська, в якій вони наполягали на варіанті траси магістралі через ТомськВ. Юшковский. Магистраль. — 40 этюдов о 400-летнем Томске. — 2003.. Згодом, магістраль таки пустили повз місто, побудував пізніше окрему гілку для з'єднання Транссибу з Томськом.

Також брав участь в комісії по складанню кошторису витрат для спорудження Великого Сибірського шляху і пов'язаних з цим допоміжних заходах (1893 рік), так само як в комісії по визначенню загальних положень для земельного устрою селян на казенних землях в Сибіру.

При Германі Тобізені у Томську з'явився іподром, а під час епідемії холери губернатор доклав масу зусиль, щоб організувати повноцінну медичну допомогуЮлия Тремасова. Во глубине сибирских руд. Большие люди. — Томский вестник.. Був обраний почесним громадянином Томська.

Тобізен різночасно призивався до обговорення проблем поземельного устрою селян Алтайського гірського округу на землях Кабінету Його Величності, впорядкування переселенського руху та інших. Був ініціатором припинення посилання в Західну Сибір і скасування тілесних покарань для жінок-волоцюг.

У грудні 1895 року Тобізен надав до міністерства внутрішніх справ клопотання мешканців селища Олександрівський Томської губернії про перейменування у селище Новомиколаївський «в честь Его Императорского Величества, благополучно ныне царствующего Государя императора» Миколи IIВместо Александровского — Новониколаевский . — Вечерний Новосибирск. — 2005. — 24 ноября. (тепер Новосибірськ). Згодом у Новомиколаївську на честь губернатора була названа одна з центральних вулиць — Тобізеновська (у 1920 році перейменована у вулицю Максима Горького).

У 1895—1902 роках був губернатором Харкова.

У травні 1899 харківський губернатор Г. А. Тобізен брав участь в урочистому закладенні та освяченні (28 січня 1901) нової будівлі Харківської громадської бібліотеки (ХГБ) Харківська державна наукова бібліотека імені В.Г. Короленка. Історія бібліотеки. Хроніка основних подій: 1883 - 1916..

2 січня 1902 року призначений сенатором, присутнім у першому загальних зборах Сенату.

Помер у Смоленську 9 січня 1917 року. Після його смерті журналісти писали, що в Харкові Православна церква чинила опір наміру громадськості відслужити панахиду за померлому Тобізену. За офіційною версією, це сталося через лютеранське сповідання покійного сановникаЮлия Тремасова. Большая восьмёрка—3 . — Томский вестник..

Почесний громадянин м. Харкова.

Родина Він перебував у шлюбі, дружина — Зінаїда Семенівна Яковлева

Нагороди Орден Святого Станіслава 3-го ст.; Орден Святої Анни 3-го ст.; Орден Святого Станіслава 2-го ст.; Орден Святої Анни 2-го ст.; Орден Святого Володимира 4-го ст.; Орден Святого Володимира 3-го ст.; Орден Святого Станіслава 1-го ст. (1886); Орден Святої Анни 1-го ст. (1890); Орден Святого Володимира 2-го ст. (1896); Орден Білого орла (1899); Найвища милість (1900); Найвища подяка (1906); Орден Святого Олександра Невського (1913); Діамантові знаки до ордена Святого Олександра Невського (1913). Медаль «В пам'ять царювання імператора Олександра III»; Медаль «В пам'ять коронації Імператора Миколи II»; Медаль «За працю з першого загального перепису населення» (1897); Відзнаку відмінної служби за XL років; Медаль «В пам'ять 300-річчя царювання дому Романових» (1913). Іноземні: прусський Орден Святого Іоана Єрусалимського (1887); бухарський орден Золотої зірки 1-й ст. (1897); перський орден Лева і Сонця 1-й ст. (1900).

Примітки

Джерела

Правительствующий Сенат. Санкт-Петербург. Типо-литография Санкт-Петербургской Одиночной Тюрьмы. 1912. С. 111—112. Список гражданским чинам первых трех классов. Исправлен по 1 сентября 1914 года. — Пг., 1914. — С. 73-74. А. В. Яковенко, В. Д. Гахов ТОМСКИЕ ГУБЕРНАТОРЫ. Томск, 2012