Ю́рій Семе́нович Доро́нченко ( , Вязьма, Смоленська область, Росія — , Маріуполь) — театральний актор. Народний артист України (1993). Чоловік актриси Людмили Руснак.
Життєпис 1961 — закінчив студію при Казанському Великому драматичному театрі ім. В. Качалова (викладачі Е. Бейбутов, Є. Простов).
1961—1966 працював у цьому театрі.
1964—1965 — актор Ростовського театру драми ім. М. Горького.
1966—1969 — актор Кишинівського російського драматичного театру ім. А. Чехова.
1969—1971 — актор Тираспольського російського драматичного театру.
1971—1974 — працював у Томському драмтеатрі.
З 1974 — актор Донецького російського драматичного театру (м. Маріуполь).
1978 року удостоєний звання Заслуженого артиста УРСР.Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 4 грудня 1978 року
1993 року йому присвоєно звання Народного артиста України.
Пішов з життя року. Похований у Маріуполі на Алеї героїв Старокримського кладовища.
Ролі Актор («Наш Декамерон» за Дж. Бокаччо) Андрій Гуськов («Живи та пам'ятай» за В. Распутіним) Аристарх Петрович Кузькін («Енергійні люди» за В. Шукшиним) Барні Кешман («Останній палко закоханий» Н. Саймона) Барон («Лицарські пристрасті» В. Красногорова) Джордж («Не боюсь Вірджинії Вулф» за Е. Олбі) Інспектор Гулль («Він прийшов» за Дж. Прістлі) Каренін («Анна Кареніна» за Л. Толстим) Князь Мишкін («Ідіот» за Ф. Достоєвським) Миронов («Капітанська дочка» за О. Пушкіним) Нікітін («Берег» за Бондаревим) Синельников («Характери» за Шукшиним) Тартюф (однойм. п'єса Ж.-Б. Мольєра) Чмутін («Ретро» О. Галіна) Чугунов («Вовки та вівці» О. Островського) Шахматов («Дорівнює чотирьом Франціям» Мишаріна)
Примітки
Джерела Доронченко Юрій Семенович // Доронченко Юрій Семенович / А. О. Малаховаesu.com.ua Не хочется верить некролог Юрій Доронченковідео