Ро́зпад Росі́ї — фактичні процеси (Смутні часи, Розпад Російської імперії, Розпад СРСР), гіпотетичні сценарії і прогнози щодо розпаду Російської Федерації на незалежні державиЯк Російська держава, враховуючи спадкоємність політики та/або правонаступництво, розглядаються Всеросійська імперія, Російська Соціалістична Федеративна Радянська Республіка (1917—1922), Союз Радянських Соціалістичних Республік, Російська Федерація..

Сутність Росія, як колоніальна імперія, постійно відчуває дезінтеграційні процеси і процес розпаду проходить певні стадії. До них російські дослідники відносять події періодів Смутного часу(1604—1613), розпад Російської імперії (1917—1922), розпаду СРСР (1988 — 1991). Вчені з інших країн, що вивчають процеси розвитку та розпаду РосіїТойнбі, Арнольд. Дослідження історії. Том 1./Пер. з англ. В. Шовкуна.— К.: Основи, 1995.— 614 с.; Тойнбі, Арнольд. Дослідження історії. Том 2./Пер. з англ. В. Митрофанова, П. Таращука.— К.: Основи, 1995.— 406 с.Ярослав Грицак. Передмова.— В кн.: Каппелер, Андреас. Росія як поліетнічна імперія: Виникнення. Історія. Розпад / Перекл. з нім. Х. Назаркевич, наук. ред. М. Крикун.— Львів: Вид-во Українського Католицького Університету, 2005. — С. IX—X.Каппелер, Андреас. Росія як поліетнічна імперія: Виникнення. Історія. Розпад / Перекл. з німецької Х. Назаркевич, наук. ред. М. Крикун [=Історія країн світу, 2], Львів: Видавництво Українського Католицького Університету, 2005.— С. 1.Роман Шпорлюк. Падіння царистської імперії та СРСР: російське питання і надмірне розширення імперії.— ДУХ І ЛІТЕРА № l-2 1997, С. 100—136.Putin May Want to Be an Emperor, but Russia Isn't an Imperial Power. By Alexander J. Motyl | The Foreign Policy Group, OCTOBER 28, 2019, 3:40 PM, зазначають, що занепад Росії розпочався ще до смутних часів, а мілітаризм, внутрішній терор, зовнішній терор та експансія від тих часів є характеристиками занепаду Росії, але не її величі чи бурхливого розвитку. Багаторазові спроби реформування та модернізації державиДив. Реформи Петра I, Реформи Олександра II, Лютнева, Більшовицька революція від Жовтневого перевороту до Культурної революції, Колективізації та Індустріалізації, Перебудова не призвели до бажаних результатів — не в останню чергу тому, що центр колоніальної імперії не може знайти вирішення національного питання, як стосовно підкорених народів, так і суто власної російської ідентичності.

Інші колоніальні імперії, подібно до Росії, втрачали колонії, але для них втрата імперії не означала втрати своєї національної держави. Для Росії втрата імперії означає втрату ідентичності та державностіPain, Emil. The imperial syndrome and its influence on Russian nationalism. In: Kolstø, Pål, ed. The New Russian Nationalism: Imperialism, Ethnicity and Authoritarianism 2000—2015. Edinburgh: Edinburgh University Press, 2016. P. 46–74.Рябчук, Микола. Картографування «нації нізвідки». Токсичний вплив «імперського знання» та виклики деколонізації // Політичні дослідження / Political Studies; ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України. 2024. № 1 (7). С. 86–109.Плохій С. Загублене царство. Історія «Русского мира» з 1470 року до сьогодні / пер. з англ. В. Євменова, Є. Євменова; наук. ред. ч. I—IV С. Лунін. — Харків: Фоліо, 2020. — С. 5-8. — 308 с.: іл. — ISBN 978-966-03-8848-2.Mackay, Joseph. Historical sources of Russian imperial legitimation claims. International Affairs. 2026. Vol. 102, Issue 2. P. 561—578. DOI: 10.1093/ia/iiaf270..

Процес дезінтеграції імперії продовжується, і навколишній світ повинен підготуватися до найгіршого для Росії сценарію: розпаду держави і, можливо, навіть її краху.

Історичні приклади Історично, структурно та ментально сучасна РФ є наступником Великого князівства Московського, яке починає виділятися з Володимиро-Суздальського в XIII столітті.

З того часу на всій територій північно-східної Євразії були періоди експансивного розширення, війн та асиміляцій упокорених народів так і кількох розпадів цього утворення.

Смутні часи (із 1598 року)

Кінець XVI — початок XVII сторіччя. Після занепаду династії Ігоровичів, внутрішньої боротьби за владу та війн із західними країнами, Московія зазнала значних територіальних втрат. Смоленськ був втрачений на довгі десятиліття, західна і значна частина східної Карелії перейшла під владу шведів. Росія втратила вихід до Фінської затоки. Шведи безперешкодно змогли на сторіччя взяти собі її узбережжя — Інгерманландію.

Розпад Російської імперії (із 1917 року)

Завдяки постійній експансії Московія стала велетенською і, разом із тим, не досить добре розвинутою імперією. Швидке розширення кордонів на південь і схід були свідченням занепаду Золотої Орди та Османської імперії. На заході і півночі Московія намагалася конкурувати з імперськими потугами Стокгольма, Берліна, Парижа, Лондона й Відня. Щоб витримувати геополітичну конкуренцію із Західною Європою, Московія була змушена «озахіднюватися». Для Московії це стало можливим завдяки готовим ресурсам для цього на західних кордонах держави, західні окупавані частини стали «власним Заходом», як цивілізаційно, так і економічно розвинутіші за московитське етнічне ядро.

Близько середини XIX століття країну Московія було перейменовано на Російську імперію і перед імперією постала нова потребою швидкої модернізації, що призвело до парадоксального результату: чим більше докладалося зусиль, тим більше сама імперія приходила до занепаду. До краху імперського проєкту модернізації призвело постання модерних націй та масових національних рухів. Імперський центр протягом століть не міг дати собі раду з національним питанням, що і стало, від того часу, головною причиною внутрішньої слабкості й остаточного розпаду імперії. Як і в випадку зі створенням, розвитком та зміцненням імперії, західні окраїни відіграють провідну роль у її розпаді.

1917 року після Лютневої революції почались активні процеси дезінтеграції, що відбувалися в економіці, соціальній структурі, громадській і політичній сферах Російської імперії, що завершилось припиненням існування Російської імперії. З неї вийшли території, які пізніше стали або частиною незалежних держав, таких як Польща, Фінляндія і Румунія, або створювали свої власні державні формування. Розпочалася громадянська війна, яка завершилась перемогою більшовиків.

Розпад СРСР (із 1991) 1991 року завершився початковий етап розпаду СРСР, який був імперським державним формуванням зі столицею в Москві. Його розпад призвів до перетворення 15 республік СРСР: Литви, Латвії, Естонії, Білорусі, України, Молдови, Грузії, Вірменії, Азербайджану, Казахстану, Киргизстану, Узбекистану, Туркменістану і Таджикистану та власне Росії — на самостійні держави.

Буремні дев'яності Перша чеченська війна завершилась фактичним виходом Чеченської Республіки Ічкерія зі складу Росії, почались процеси розколу в інших регіонах: Кавказ, Сибір, Урал, Карелія. Республіка Татарстан увійшла до складу Росії лише в 1994 році. З усім тим процес розпаду, що набирав оберти, вдалося частково зупинити, зокрема, і з огляду на позицію західних країн, які вважали за необхідне зберегти єдиний центр контролю за ядерною зброєю на теренах колишнього СРСР і єдиний центр постачання вуглеводнів до Європи.

Наслідки російсько-української війни (з 2014 року) Після приходу до влади в Кремлі угруповання силовиків на чолі з Путіним Росія поступово звернула на шлях реваншизму. На цей час на території колишнього СРСР вже існували сепаратистські утворення, які спиралися на допомогу Росії, як то Придністровська Молдавська Республіка, Республіка Абхазія, Південна Осетія. Силовим шляхом (Перша чеченська війна, Друга російсько-чеченська війна), та підкупом частини місцевої еліти (Ахмат Кадиров) було окуповано Чеченську Республіку Ічкерія. У 2008 році Росія здійснила інтервенцію в Грузію (Російсько-грузинська війна -2008) та окупувала її частини — Республіка Абхазія, Південна Осетія, формально утворивши там підконтрольні «незалежні» республіки, а пізніше поставила під свій контроль білоруського лідера А. Лукашенка. У наступні роки, скориставшись, зокрема, зростанням цін на енергоносії, Росія почала активно відновлювати військову міць і на початку 2014 р. вдерлась до України, захопивши Крим і частину Донбасу. Але провідні країни світу відреагували стримано: висловили глибоке занепокоєння і ввели певні обмежувальні санкції проти низки російських фізичних і юридичних осіб. З початку 2015 до початку 2022 року у війні тривала умовно «холодна» фаза. Але 24.02.2022 Росія, накопичивши перед цим значні сили, розпочала повномасштабне вторгнення до України з усіх можливих напрямків, навіть з Білорусі. Країни Заходу на чолі з США почали запроваджувати нові санкції проти Росії і активно постачати в Україну свою зброю. Разом з тим, серед політологів Заходу розгорнулась дискусія щодо подальшого (після очікуваної поразки Росії у війні) територіального і політичного устрою Росії. Це дозволило б убезпечити країни НАТО, Східну Європу, Середню Азію від можливої російської агресії протягом найближчих десятиріч.

У лютому 2022 року російський журналіст Кирило Набутов порівняв вторгнення в Україну з російсько-японською війною, зазначивши, що вона призвела до першої революції в Росії, а після і встановленням радянської диктатури в 1922 році, радянсько-фінською війною, яка згодом призвела до блокади Ленінграда і афганською війною яка призвела до посилення санкцій, що вплинули на економіку СРСР і призвели до його розпадуИстория повторяется. Российский журналист на примере «маленьких победоносных войн» ХХ столетия предрек будущее РФ.

2022 року деякі представники корінних народів Росії утворюють Форум Вільних Народів Росії, що дає змогу розробити план розпаду РФ. Так деякі представники ойрат-калмицького народу оголосили про незалежність. У грудні 2022 року Верховна рада України отримала на розгляд проєкт щодо визнання незалежності Республіки Татарстан.

У лютому 2023 року представники Кенігсбергу (Калінінградська область), Інгрії (Санкт-Петербург), Уралу (Єкатеринбург), Сибіру (Новосибірськ) та Кубані (Краснодарський край) оголосили про початок онлайн-референдуму щодо незалежності від Москви.

див Форум Вільних Народів Росії

Думка вчених Цю тему активно обговорювали Є. Холмогоров, Г. Каспаров, М. Леонтьєв, П. Святенков, К. Ремчуков, К. Родіонов, А. Єлісєєв, І. Прокопенко, Г. Греф, М. Калашников, М. Ремізов, М. Делягін, А. Фурсов, Г. Малинецький, В. Соловей, С. Кургінян, О. Проханов, М. Нарочницька, В. Авер'янов, В. Третьяков, І. Яковенко, Д. Медведєв.Философские науки — 2/2015. В. Н. Шевченко. К дискуссиям вокруг темы «Распад России»: В поисках оптимальной формы Российского государства

Заступник директора Інституту етнології і антропології РАН Зорін Володимир Юрійович, заявляв що відкладені колись міжетнічні проблеми в Росії потрібно вирішувати, до того ж: «у будь-якої федеративної, багатонаціональної держави є небезпека розпаду».

2011 року вчені Берлінського інституту населення і розвитку представили доповідь «Зникаюча світова держава», згідно з якою кількість жителів РФ буде скорочуватися швидше, ніж передбачає найпесимістичніший офіційний прогноз. Згодом, на їхню думку, це може призвести до розпаду Росії.

Російський політолог Дмитро Орєшкін вважає, що найближчим часом розпад РФ малоймовірний, а в перспективі найближчого покоління, тобто 25 років, майже неминучий.

Ще у 2008 році американський політолог Джордж Фрідман передбачив конфлікт з Росією і її розпад після 2020 року.

Головною причиною дезінтеграційних процесів в Росії культуролог І. Яковенко вважає нерівномірність процесу ринкової модернізації в різних регіонах країни, як наслідок посилюється економічна відокремленість цих регіонів один від одного. Яковенко виділяє наступні регіони, на які може розпастися РФ: Північ і Південь Росії, Сибір, Північний Кавказ і міжконтинентальна межа.