Буцинський Дмитро Тимофійович (09(21).02.1851, за ін. даними, 1855, с. Гнезділово, Фатезький повіт, Курська губернія, Російська імперія — 16(28).07.1891, Шліссельбурзька фортеця, Санкт-Петербург) — російський революціонер, народоволець (українець за походженням, як і більшість членів «верхівки» «Народної волі»).
Життєпис Народився у селі Гнезділово Фатезького повіту Курської губернії у сім'ї священика.
Навчався в Курському духовному училищі, Білгородській духовній семінарії, на медичному факультеті Харківського університету, звідки виключений за участь у студентських заворушеннях 1878 року.
Створив у Харкові революційний гурток, входив до молодіжного товариства, організованого Єлизаветою Ковальською.
1879 року перейшов на нелегальне становище, прибув до Києва, прилучився до «Народної волі» та об'єднаного кола народовольців і чорнопередільців (див. «Чорний переділ»), налагодив зв'язки з таємними організаціями Харкова та Одеси.
Заарештований в січні 1880 року. Утримувався ув'язненим у Києві та Харкові. 7 серпня (26 липня) за вироком Київського військово-окружного суду покараний 20-річною каторгою з подальшим довічним поселенням у Сибіру. До весни 1881 року — в Харківській тюрмі, потім у Мценській, 1882 року — в Забайкаллі, на Карійській каторзі.
Влітку 1882 року відправлений до Петербурга, у вересні замкнений до Трубецького бастіону Петропавловської фортеці. У серпні 1884 року переведений до Шліссельбурзької фортеці, де й помер (офіційний діагноз — набряк легенів) 16(28) липня 1891 року у віці 36 років.
Див. також Стеблін-Каменський Ростислав Андрійович
Джерела та література Усенко П. Г. Буцинський Дмитро Тимофійович //
Література Попов М. Р. К биографии Буцинского. «Каторга и ссылка», 1923, № 5 Його ж. Землевольці на Україні Х., 1930 Революционное народничество 70-х годов XIX века, т. 2. М., 1965.