Етногенез росіян — історичний процес етнічного формування російської ідентичності.
Етногенез
Теорія чисто слов'янського походження росіян Перша з них вважає росіян народом виключно слов'янського походження, без значних домішок фінського й тюркського компонентів. Так, петербургський історик М. О. Полевой, заперечивши участь фінських племен в етногенезі російського народу, питав: «животячи нерухомо у місцях, віддавна і навіть нині ними населених, чи можуть фіни вважатися народом, що входить до складу громадського нашого суспільства?», і порівнював фінські племена з «бур'янами на нивах зі збіжжям»Полевой М. А. История русского народа. Изд. 2-е. Т. 1. М.: 1830. С. 63.
У дещо пом'якшеній формі ця точка зору траплялася і в публікаціях радянського етнографа удмуртського походження Д. К. Зеленіна, відповідаючи на питання своєї статті «Чи брали фіни участь у формуванні російської народності» робить висновок, що в утворенні російського народу і культури фіни ніякої участі не бралиЗеленин Д. К. Принимали ли финны участие в формировании русской народности // Сборник ЛОИКФУН. Ч. 1. Л.: 1929. С. 98. Ця теорія була розкритикована радянським істориком С. П. Толстовим у статті «К проблемам аккультурации» і радянським істориком ерзянського походження М. Т. Маркеловим у статті «К вопросу о культурних взаимоотношениях финов и русских»Маркелов М. Т. К вопросу о культурних взаимоотношениях финов и русских // Этнография, 1930. № 1-2. С. 62, опублікованих в журналі «Этнография» у 1930 роціМокшин Н. Ф. Фино-угры в русской и мировой культуре // Журнал «Социально-политические науки», Выпуск № 3 / 2012.
У сучасній Росії гіпотеза продовжує бути популярною в публікаціях націоналістично-шовіністичної спрямованості але ця гіпотеза піддається нещадній критиціШевченко Олександр. Росіян образив український підручник. Але заперечити свою історію вони не зможуть .. Разом з тим, необхідно мати на увазі, що давньоруська народність була неоднорідною з антропологічного і частково лінгвістичного погляду.Н. М. Юсова. Давньоруської народності концепція //
Теорія ослов'янення фінів Згідно з цією теорією, російський народ в історичному розвитку утворився значною мірою шляхом змішання та ослов'янення угро-фінських племен: мурома, меря, весь, мещера, мокша, перм, нарова та іншихВалишевский К. Иван Грозный. — М. : ИКПА, 1989. — Репринтное воспроизведение издания 1912 года. — С. 16. Карамзин Н. М. История государства Российского. Т. 1. — М.: Моск. рабочий, Слог. 1993—1994. — С. 45 Русские // Малая советская энциклопедия. Том 07: Прямая — Скулы. — Гл. ред. Н. Л. Мещеряков. — Москва: Малая Советская энциклопедия — ОГИЗ РСФСР, 1930. — C. 506. Ломоносов М. В. О старобытных в России жителях и о происхождении российского народа вообще // Древняя российская история от начала российского народа до кончины великого князя Ярослава Первого или до 1054 года. — СПб.: Тип. Имп. Академии Наук, 1766. — С. 6. Ломоносов М. В. Краткий российский летописец с родословием. — СПб. 1760. — § 4. .
На думку французького історика польського походження К. Валішевського Князівство Московське у XVI на 90 % мало неруське населення і лише 10 % колонізаторів із Київської Русі. Основою населення скрізь було фінське плем'я.Валишевский К. Иван Грозный. — М.ИКПА, 1989. — Репринтное воспроизведение издания 1912 года. — С. 16.
В Заліссі на основі змішування слов'янських колоністів із фінами виник наймолодший східнослов'янський етнос — росіяниНаконечний Є. П., «Украдене ім'я. Чому русини стали українцями » / Передмова Я. Дашкевича.— 3-є, доп. і випр. вид. — Львів, 2001. — 400 с. — V. «Старший брат» .
Згідно академічних джерел, зокрема, від Інституту етнології та антропології РАН, фіно-угорські групи (меря, мурома, мещера, чудь, весь) передали свої риси в'ятичам, а також словенам новгородським та кривичам, які згодом стали основою росіянАлексеева Т. И. К происхождению антропологического облика русских // Русские / отв. ред. В. А. Александров; РАН, Институт этнологии и антропологии им. Н. Н. Миклухо-Маклая. — : Наука, 1997. — С. 73—74. — 828 с: ил. — (Серия «Народы и культуры»). — ISBN 5-02-010320-9..
Теорія фінсько-тюркського походження росіян Існує також зору, згідно з якої росіяни не є слов'янським народом. Найхарактернішим представником цієї теорії був польський етнограф та історик Ф. Г. Духінський, який у своїх працях доводив, що росіяни є продуктом змішення фінських і тюркських племен, «які засвоїли якусь подібність слов'янської мови» (слід, проте, зважати на те, що на ідеї Духінського накладала відбиток його громадська позиція, яка підкреслювала необхідність протидіяти російському панславізму). Слов'янське походження росіян заперечували і раніше європейські авантюристи, що побували в Росії (включаючи знаменитого Казанову); а в 1870-х роках ця теорія була вельми популярна у Європі. Професор Оксфордського університету Карл Фрідріх Абель (1837—1906) стверджував, що наприкінці ХІХ століття тільки в європейській частині Росії жило 40 мільйонів фіно-татарського населення і лише 15 мільйовнів чисто слов´янськогоAbel, Carl Slavic and Latin. Ilchester lectures on comparative lexicography, delivered at the Taylor institution, Oxford, 1883. — P. 13 (репринт 2011) 9785874374006. На думку радянського історика Михайла Покровського, росіяни є етнічною сумішшю, в якій фінам належить 4/5, а слов'янам —1/5:
Теорія фіно-слов'янського походження росіян Перше видання Малої радянської енциклопедії надає таку інформацію, що «російська народність, склалася з окремих слов'янських племен (новгородських словен, кривичів, в'ятичів), а також з деяких інших, головним чином — фінських, територію яких росіяни зайняли в Новгородській області і в межиріччі Оки, Волги і Дону.»Русские // Малая советская энциклопедия. Том 07: Прямая — Скулы. — Гл. ред. Н. Л. Мещеряков. — Москва: Малая Советская энциклопедия — ОГИЗ РСФСР, 1930. — C. 506.
Ідеї фіно-слов'янського походження росіян розвивали М. М. Карамзін («Історія держави російської». 1803—1826 рр.), В. О. Ключевський («Курс російської історії». 1904—1910 рр.), С. М. Соловйов (Історія Росії з найдавніших часів. 1851—1879 рр.). Те, що угро-фінські племена були етнічним субстратом російського народу не заперечувала і радянська наукаВесь // Большая Советская Энциклопедия. — Изд. 3-е. — М, 1969—1978. — Т. 4. — С. 582. .
На думку російського науковця дійсного члена Російської академії наук В. О. Ключевського весь великий край від Тули й Рязані на північ і схід у ХІ-ХІІІ століттях належав фінським племенам: мурома, меря, весь, мокша, мещера та інші. Плем'я великоросів, або російський народ, як він сьогодні зветься, з'явилося близько XV—XVII ст. серед муроми, мері, весі, мокші, мещери, звідки, згідно з автором почало «розтікатися».Ключевский В. О. Исторические портреты. — М.: Правда. 1990. — с.42 (рос.) Ключевский В. О. Исторические портреты. — М.: Правда. 1990. — с.41-42 (рос.)
В «Історії України-Руси» М. Грушевський висунув тезу, що «початком формування наймолодшого, але й найчисленнішого з слов'янських народів — великоросів» була новгородсько-кривицька та кривицько-вятська колонізація, яка, «асимілюючи фінську людність і модифікуючись під її впливом… заховала в нім вповні слов'янський національний тип». Намічений М. Грушевським історичний процес постання росіян, як народу, ствердили зрештою ще раніше російські історики С. Соловйов та В. Ключевський, а пізніше зокрема радянський історик М. Покровський (та його школа) в тезі про велику відсоткову участь угро-фінського елементу в постанні російського народу.
М. Костомаров у «Двох руських народностях» («Основа», 1861) стверджував, що росіяни відрізняються від українців своїм зовнішнім виглядом, одягом, поведінкою, домашнім побутом, звичаями й обрядами, як і господарською технікою.
Завідувач кафедри російської історії Московського університету професор Соловйов обґрунтував твердження, що Ростовсько-Суздальська земля була заселена фінською мерею.
Соловьев С. М. Чтения и рассказы по истории России. — М.: правда, 1989. — с. 224 (рос.)
Твердження Ключевського, що етнічним субстратом російського населення центральних та північно-східних земель стали, крім слов'янських племен словенів, кривичів, в'ятичів і східних сіверян, частково угро-фінські та балтійські племена (меря, мурома, весь, голядь та ін.) не заперечувала й офіційна радянська історіографія. Проте офіційна радянська наука висунула в 1950-х роках концепцію спільного походження трьох східнослов'янських народів — російського, українського й білоруського, які, згідно з цією концепцією, становили колись «єдину давньоруську (чи „руську“) народність», а формування з неї цих народів почалося щойно після розпаду Київської Русі. За офіційною ідеологією, давньоруський народ утворився вже в 10 — 11 ст., але процес його формування був перерваний пізнішими історичними умовами (зокрема, монголо-татарською навалою), внаслідок яких згодом, у 14 — 15 ст., сформувалися три окремі народності: великоруська, українська й білоруська. За цією концепцією, російська (великоруська) народність склалася в 14 — 15 ст. в районі Великого Новгорода і Волго-Окського межиріччя з центром у Володимирі на Клязьмі і потім у Москві, в період піднесення останньої і поступового об'єднання навколо неї всієї Північної і Північно-Східної Русі. У сучасній Україні багато дослідників критикують цю концепцію, стверджуючи, що ніякої давньоруської народності ніколи не існувало.
Припускають, що чисто слов'янське походження мають тільки нащадки ільменських словенів — росіяни Новгорода і його земель і нащадки вихідців з Київської Русі — російської Суздальщини. Згідно зі здогадом В. Ляпунова і Ф. Філіна, Ростовсько-Суздальська область була заселена в добу Київської Руси окремим слов'янським племенем, назва якого не збереглася.
Згідно з дослідженнями меряніста Ореста Ткаченка, «В російського народу, по материнській лінії зв'язаного із слов'янською прабатьківщиною, батьком був фін. По батьківській лінії росіяни походять від фіно-угрів». Слід зазначити, що згідно з сучасними дослідженнями гаплотипів Y-хромосоми насправді ситуація була зворотною — чоловіки слов'яни одружувалися з жінками місцевого фіно-угорського населення. Пережитки фіно-угорської культури у культурі російській простежуються у таких особливостях, що не зустрічаються серед інших слов'янських народів: жіночі кокошник та сарафан, чоловіча сорочка-косоворотка, лапті (личаки) у національному костюмі, пельмені у стравах, стиль народної архітектури (шатрові будівлі, «крыльцо»), російська лазня («баня»), священна тварина — ведмідь, 5-ти тонова гама співу, а-кання та редукція голосних, парні слова типу «стежки-дорожки», «руки-ноги», «жив-здоров», «такой-сякой», мовний зворот «у меня есть» (замість «я маю», характерного для інших слов'ян) казковий зачин «жил-был», відсутність русального циклу, колядок, культу Перуна, наявність культу берези, а не дуба.
На думку більшості істориків, фінські племена мали надзвичайно мирну і лагідну вдачу. Цим самі росіяни пояснюють і мирний характер колонізації, заявляючи, що військових сутичок не було, бо писемні джерела нічого такого не згадують. Однак, як зазначає той же В. О. Ключевський, «у переказах Великоросії вціліли поодинокі смутні спогади про боротьбу, яка спалахувала в деяких місцях».
Впливом угро-фінського субстрату пояснюють деякі особливості фонетичної системи російських говорів — «акання, цокання», (і помилково «ґекання», яке має насправді праслов'янське походження). Проте зв'язок фонетичних і синтаксичних рис російської мови з фінськими є досить суперечливим і неоднозначним питанням (див. докладніше «Фінський субстрат у російській мові»).
Теорія слов'яно-тюрксько-фінського походження росіян