Манджушрі, Маньджушрі (मञ्जुश्री, MañjuśrīIAST, «чудова слава», ), також Манджугхоша (मञ्जुघोष, MañjughoṣaIAST, «чарівний голос»), Манджунатха (मञ्जुनाथ, MañjunāthaIAST, «прекрасний заступник»), Вагішвара (वागीश्वर, vāgīśvaraIAST, «господь мови») і т. д. — в буддизмі Махаяни і Ваджраяни бодгісаттва, «хранитель Раю на Сході», легендарний сподвижник Будди Гаутами. Манджушрі — провідник і вчитель будд минулого, духовний батько бодгісаттв. Його епітет — Кумарабхута (कुमारभूत, kumārabhūtaIAST, «колишній принц»). Манджушрі вважається втіленням праджняпараміти, тобто вищої мудрості.
Згідно деяких традицій консортом (Яб-юм у поєднанні) є Сарасваті.
Манджушрі в Махаяні Манджушрі зустрічається вже у найдавнішій махаянській літературі, що дозволяє припустити, що його образ виник в останні століття до н. е. Манджушрі займає центральне місце в «Саддхармапундариці» (де він згадує діяння колишніх будд) і в «Вімалакіртінірдеші» (де він єдиний учень Шак'ямуні, що має рівну мудрість з бодгісаттвою Вімалакірті). У «Гандхав'юсі» Манджушрі — один з двох керівників 500 бодхісаттв і перший наставник головного героя цієї сутри — Судхани.
Згідно махаянській традиції, Манджушрі 70 міріад кальп тому був благочестивим королем в одній буддгакшетрі, яка знаходиться на сході (причому між цим світом і нашим світом — 7200 мільярдів світів). Він підняв дух просвітлення і вирішив бути бодгісаттвою в сансарі до тих пір, поки не залишиться жодної живої істоти, яка потребує порятунку.
Манджушрі у Ваджраяні Згідно традиції Ваджраяни Манджушрі разом з Авалокітешварою і Ваджрапані — один з трьох головних бодгісатв. Він — центральна фігура одного з найдавніших творів Ваджраяни — «Манджушрімулакальпи». Манджушрі уособлює мудрість, розум і волю. Зазвичай його зображують красивим індійським царевичем, що сидить на леві. У піднятій правій руці Манджушрі тримає палаючий меч (яким він розсіює морок невігластва), в лівій руці — лотос, на якому лежить сувій «Праджняпараміти сутри».
Гнівною еманацією Манджушрі вважають Махакалу.
Культ Манджушрі Культ Манджушрі був особливо популярним у Тибеті і в Китаї, де його образ зустрічається в багатьох легендах. У китайській традиції Манджушрі зветься Веньшу (文殊) (яп. Мондзю), у тибетській — Чжам-(д)пел. У Тибеті земним втіленням Манджушрі вважався засновник школи Гелуг Чже Цонкап (1357-1419).
Центром поклоніння Манджушрі в Китаї вважається гора Утайшань.
Втіленням Манджушрі вважав себе Нурхаці (1559-1626), засновник чжурчженської династії Пізня Цзінь, яка згодом була перейменована в Цін. З цим фактом пов'язана одна з версій зміни етноніма: чжурчжені стали називати себе манчжурами.
В японській традиції Манджушрі відомий під ім'ям Мондзю (, Monju).
Мантра Мантра, яка зазвичай асоціюється з Манджушрі, є такою:Buswell, Robert. Lopez, Donald. The Princeton Dictionary of Buddhism. 2013. p. 527
oṃ arapacana dhīḥ
ОМ Ах-РА-ПА-ЦА-НА-ДХІх
Ворожіння Мо
З культом Манджушрі пов'язана тибетська практика ворожіння з мантрою oṃ arapacana dhīḥ, вирізьбленою на кубиках, подібно до гральних кісток.
Галерея
Див. також Манджушрі (монастир) Манджушрімітра Біджа
Примітки
Література Манджушрі // Міфологічний словник/ Гл. ред. О. М. Мелетинский. — М:Радянська енциклопедія, 1990. — 672 с. Ю. Н. Рерих. Тибетская живопись МАНДЖУШРИ, или МАНДЖУГХОША Harrison, Paul M. (2000). Mañjuśrī and the Cult of the Celestial Bodhisattvas, Chung-Hwa Buddhist Journal 13, 157—193
Посилання Славень Імен Шляхетного Манджушрі МАНДЖУШРІ (Mañjuśrĩ) Бодхисаттва Манджушри