, 제물포 해전 — морська битва на початку Російсько-японської війни, відбулася року поблизу міста Чемульпо (застаріла назва міста Інчхона) в Кореї між російським крейсером «Варяг» і канонерським човном «Кореєць» під загальним командуванням капітана 1-го рангу Всеволода Руднєва і японською ескадрою контр-адмірала Сотокіті Уріу.

Командувач японською ескадрою, яка включала в себе 2 панцерних і 4 бронепалубних крейсери, а також 8 міноносців, успішно висадив десант і заблокував російські кораблі в порту, після чого змусив їх вийти на зовнішній рейд і прийняти бій у невигідних для них умовах. У ході бою «Варяг» отримав ряд пошкоджень, вийшов з бою і разом з «Корейцем» повернувся в порт, де російські кораблі згодом були знищені своїми командами, які перейшли на нейтральні судна.

Передісторія

Ситуація в Чемульпо на початку 1904 року

Російські крейсер «Варяг» і канонерський човен «Кореєць» перебували з дипломатичною місією в затоці біля міста Чемульпо, який був портом корейської столиці Сеула. Там же знаходилися японський крейсер «Чиода»Назви японських кораблів, традиційно транслітерують як «Чіода», «Такачихо», «Нійтака», «Чидорі» та «Чихая», відповідно до сучасної системи транслітерації треба писати як «Тиїда», «Такатихо», «Ніітака», «Тідорі» та «Тихая»., британський крейсер «Талбот», французький крейсер «Паскаль», італійський крейсер «Ельба», американський канонерський човен «Віксбург», корейський військовий пароплав «Янму», а також кілька транспортних суден, у тому числі російський пароплав «Сунгарі», який належав товариству КСЗД. «Варяг» прибув в Чемульпо 11 січня 1904 рокуТут і далі дати за григоріанським календарем. (змінивши крейсер «Боярин»), «Кореєць» — 18 січня 1904 року (змінивши канонерский човен «Гіляк»). Згідно з приписом начальника Тихоокеанської ескадри О. Старка, «Варяг» надходив у розпорядження російського посланника в Кореї О. Павлова. Основним завданням як російських кораблів, так і іноземних суден був захист дипломатичних представництв в Сеулі в разі ускладнення внутрішньої обстановки, за допомогою висадки десантів. Важливим завданням японського крейсера «Чиода» (командир — капітан 1-го рангу К. Муракамі) було також спостереження за російськими кораблями. Його командир не виключав приходу в порт російської ескадри і висадки військ, в цьому випадку він планував викинутися на берег в порту і вести вогонь по російській ескадрі аж до підходу основних сил японського флоту.

16 січня 1904 року Корея виступила із заявою про свій нейтралітет у випадку війни між Росією і Японією. 6 лютого 1904 року Японія оголосила про розрив дипломатичних відносин з Росією. В цей же день командир «Чиоди» отримав по телеграфу наказ вийти з порту і до ранку 8 лютого з'єднатися з 4-м Бойовим загоном японського флоту, а потім — телеграму військового агента в Сеулі про захоплення японськими кораблями двох російських торговельних судів у Пусані. Побоюючись атаки «Варяга» і «Корейця», Муракамі привів «Чиоду» в бойову готовність і запропонував морському міністру діяти на випередження — раптово атакувати російські кораблі торпедами і артилерійським вогнем, але отримав негативну відповідь. О 23:55 7 лютого «Чиода» потай, без вогнів знялася з якоря і швидкістю 12 вузлів вийшла з рейду в море в умовах практично нульової видимості і при непрацюючих берегових навігаційних вогнях.

Командир «Варяга» і російський посланник в Кореї не мали офіційної інформації про розрив дипломатичних відносин, оскільки з 6 лютого 1904 року міністр зв'язку Японії видав наказ, згідно з яким телеграфні станції Кореї які знаходилися під контролем японців затримували телеграми, що містили важливу інформацію; згідно російським джерелам, затримки телеграм почалися ще раніше, і з кінця січня 1904 року командир «Варяга» і російська дипломатична місія в Кореї фактично опинилися в інформаційній ізоляції. Дізнавшись від командирів іноземних кораблів про розрив дипломатичних відносин, Руднєв 6 лютого направив телеграму в Порт-Артур, а не отримавши на неї відповіді, на наступний день попрямував на поїзді в Сеул для переговорів з посланцем, запропонувавши того евакуювати місію на «Варяг» і «Корейце». Не маючи дозволу від керівництва, посланник відмовився, запропонувавши відправити з донесеннями в Порт-Артур «Кореєць». Повернувшись в Чемульпо, Руднєв наказав командиру канонерського човна готуватися до виходу в Порт-Артур 8 лютого.

Висадка японських військ в Чемульпо

6 лютого в японській військово-морській базі Сасебо була завершена погрузка на транспорти «Дайрэн-мару» і «Отару-мару» експедиційного загону японської армії, сформованого зі складу 12-ї дивізії чисельністю 2252 людини. В цей же день транспорти в супроводі кораблів 4-го Бойового загону під командуванням С. Уріу попрямували до Чемульпо. Висадка безпосередньо в Чемульпо планувалася тільки при відсутності російських кораблів, в іншому випадку висадка повинна була проводитися в затоці Асанман. Вранці 8 лютого до загону приєдналася «Чиода», і до 12:30 японські кораблі прибули в затоку Асанман. Отримавши інформацію командира «Чиоди» про те, що російські кораблі не схильні робити ворожі дії, а також враховуючи, що Чемульпо був значно зручнішим місцем для висадки, ніж Асанман, Уріу вирішив провести висадку в Чемульпо. Через нейтральний статус порту наказ Уріу передбачав атаку російських кораблів тільки в тому випадку, якщо вони першими відкриють вогонь по японським судам. О 14:30 японські кораблі знялися з якорів і попрямували в Чемульпо.

8 лютого о 15:40 канонерський човен «Кореєць», прийнявши доставлене з Сеула донесення, знявся з якоря і попрямував до Порт-Артуру. При виході з рейду корабель зустрів японську ескадру в складі шести крейсерів («Асама», «Чиода», «Наніва», «Такачіхо», «Ніітака», «Акасі»), чотирьох міноносців і трьох транспортів. Японські кораблі сприйняли канонерский човен як потенційну загрозу транспортам і почали маневрувати з метою прикрити їх від можливої атаки, одночасно ускладнивши рух «Корейця» (згідно з твердженнями командира канонерського човна, крейсер «Асама» встав поперек курсу човна; японські джерела цього не підтверджують). При цьому міноносець «Цубаме» в ході маневрування наскочив на каміння і пошкодив гвинти, внаслідок чого його максимальна швидкість знизилася до 12 вузлів. Командир «Корейця» Г. Бєляєв ухвалив рішення про повернення; в ході розвороту човна командир міноносця «Карі» з дистанції 300 м за своєю ініціативою атакував канонерский човен торпедою, від якої той ухилився маневруванням. Далі в атаку вийшли міноносці «Хато» і «Аотака», перший випустив торпеду і промахнувся, другий внаслідок великої дистанції від пуску торпед відмовився. Командир «Корейця» Бєляєв у своєму рапорті вказував про пуск японськими міноносцями трьох торпед, що не підтверджується японськими даними, де йдеться тільки про дві торпеди. У відповідь «Кореєць» відкрив вогонь, випустивши з 37-мм гармати 2 (по російським даними) або 12-16 (за японськими даними) снарядів, також не домігшись влучень. У зв'язку зі входом в нейтральні води вогонь був припинений практично відразу ж.

«Кореєць» повернувся на якірну стоянку і був підготовлений до бою — заряджені гармати і виставлені розрахунки, пар у всіх котлах. Слідом за ним підійшли японські кораблі, які пройшли по периметру якірної стоянки, і переконалися в тому, що росіяни не роблять ворожих дійРадіограма командира крейсера «Акасі» адмиралу Уріу: «На леєрах для білизни „Варяга“ сушиться білизна екіпажу, диму з труб не видно, бойових приготувань на кораблі не ведеться. На „Корейці“ також нічого не відбувається. Обидва корабля стоять на якорі. На них відчувається повний занепад духу»., о 17:50 приступили до висадки експедиційного загону, яка тривала до 02:30 9 лютого. Прикриття висадки здійснювали крейсера «Чиода», «Такачіхо», «Акасі», а також міноносці 9-го загону (останні стали попарно поблизу «Варяга» і «Корейця», направивши на них торпедні апарати). Інші японські крейсера, а також міноносці 14-го загону (підійшов з затоки Асанман) зайняли позицію на захід від острова Пхамільдо (поблизу виходу з Чемульпо, в російських джерелах фігурує як острів Іодолмі), маючи на меті як перешкоджання можливому нічному прориву «Варяга» і «Корейця», так і захисту района висадки у разі підходу російських кораблів з Порт-Артура. Міноносці 9-го загону, згідно з наказом Уріу, у разі спроби російських кораблів прорватися з бухти повинні були супроводжувати їх до Пхамільдо, де спільно з миноносцами 14-го загону атакувати і знищити. О 22:00 8 лютого до Чемульпо підійшло японське авізо «Тихайя»; Уріу наказав йому прямувати до затоки Асанман для захисту транспортів. Вранці 9 лютого японські кораблі покинули якірну стоянку Чемульпо, при цьому транспорти попрямували до затоки Асанман.

Російські кораблі не перешкоджали діям японців і не намагалися прорватися в море. «Варяг» був підготовлений до бою, згідно донесенню його командира, «без розголосу» — до гармат були подані боєприпаси, задраєні водонепроникні перебірки, підготовлені шланги для гасіння пожеж. Пари в котлах, крім необхідних для забезпечення життєдіяльності корабля на стоянці, не розводилися, відповідно корабель не міг швидко дати хід. «Кореєць» стояв готовим до бою з парами у всіх котлах. На обох кораблях розрахунки перебували у гармат.

Дипломатичні дії

8 лютого, після повернення «Корейця» на якірну стоянку, командир «Варяга» Руднєв попрямував до старшого на рейді командира англійського крейсера «Талбот» Л. Бейлі, повідомивши йому про атаку канонерського човна японськими миноносцами. Бейлі, у свою чергу, близько 19:00 відвідав крейсер «Такачіхо» і мав розмову з його командиром, заявивши про нейтральність рейду Чемульпо і неприпустимість ведення на ньому бойових дій. Щодо атаки «Корейця» командир «Такачіхо» капітан 1-го рангу І. Морі заявив, що не має інформації про це і не виключає помилки. Далі Бейлі попрямував на «Варяг», де повідомив Руднєву зміст розмови з японським командиром. О 20:30 Уріу отримав постанову японського уряду, яка містила дозвіл на ведення бойових дій в територіальних водах Кореї. О 22:30 командир «Чиоди» Муракамі прибув на «Талбот» для бесіди з Бейлі, в ході якої останній повідомив йому про можливі плани росіян, зокрема, про можливий вихід до Порт-Артуру пароплава «Сунгарі».

Уріу вирішив нав'язати російським кораблям бій або на зовнішньому рейді, за межами територіальних вод, або безпосередньо в порту. З 6:40 до 8:00 9 лютого Муракамі доставив командирам іноземних кораблів лист Уріу, в якому повідомлялося про початок війни з Росією і пропонувалося до 16:00 того ж дня змінити місця якірних стоянок, щоб у випадку бою в порту нейтральні кораблі не піддавалися небезпеці. О 8:00 про зміст цього листа стало відомо Руднєву від командира французького крейсера «Паскаль». Руднєв негайно викликав командира «Корейця» і повідомив йому про початок війни, а сам подався на «Талбот».

На англійському крейсері відбулася нарада за участю командирів англійського, французького та італійського крейсерів (командир американського корабля від участі в нараді відмовився). За підсумками наради було вирішено направити Уріу колективний протест, який був доставлений англійським катером на «Наніву» об 11:55, за кілька хвилин до початку бою. Одночасно командири нейтральних судів ухвалили і довели до відома Руднєва рішення, що якщо російські кораблі залишаться в порту, кораблі нейтралів до 16:00 змінять місця якірних стоянок на безпечні в разі можливого бою. Прохання Руднєва про супроводі російських кораблів нейтральними водами до кордонів територіальних вод Кореї ними було відхилене, як таке, що порушує нейтралітет. О 9:30 Руднєв на борту «Талбота» отримав переданий через консула лист Уріу, в якому йому пропонувалося до 12:00 9 лютого вийти з порту, в іншому випадку російські кораблі будуть атаковані в порту; у цей же час останній з японських кораблів які залишилися у порту, крейсер «Чиода», знявся з якоря і попрямував на зовнішній рейд. Є свідчення, що результат наради підірвав психологічний стан командира «Варяга».

Хід битви

Сили сторін