Альбрехт Вюртемберзький (; 23 грудня 1865, Відень — 31 жовтня 1939, Альтсгаузен) — німецький воєначальник, генерал-фельдмаршал Німецької імперської армії. Учасник Першої світової війни (1914–1918), командував об'єднаннями на Західному фронті. Останній крон-принц Вюртемберзький, голова королівського дому Вюртембергу з 1921 до 1939 року.

Життєпис

Рання кар'єра Походив з Вюртемберзького дому, лінії Мемпельгард. Прямий нащадок герцога Вюртембергу Фрідріха Євгена. Праонук генерала від кавалерії російської армії Олександра Вюртемберзького (7-го сина герцога Фрідріха Євгена). Онук Олександра Вюртемберзького, генерал-майора Російської імперії.

Народився 23 грудня 1865 у Відні в родині герцога Філіпа та його дружини ерцгерцогині Марії Терези Австрійської, доньки Альбрехта Австрійського й Хільдегарди Баварської. Альбрехт став старшим серед п'яти дітей.

У серпні 1885 зарахований на військову службу до 19-го уланського полку Вюртемберзької армії в чині другого лейтенанта. Після цього він продовжив службу в прусській армії. З 1891 року він командир ескадрону в рідному полку. З 1893 — командир батальйону 119-го гренадерського полку, з 1896 — командир цього полку.

15 червня 1898 присвоєне звання генерал-майор. З жовтня 1898 — командир 4-ї гвардійської кавалерійської бригади в Потсдамі, а з вересня 1900 — командир 51-ї піхотної бригади в Штутгарті.

З 1901 призначено командиром 26-ї дивізії. 16 червня 1901 присвоєне звання генерал-лейтенант. 22 вересня 1906 підвищено в генерали кінноти та призначено командиром 11-го армійського корпусу, а з 1908 — командир 13-го армійського корпусу. 1 березня 1913 призначено генеральним інспектором 6-ї армійської інспекції з присвоєнням військового звання генерал-полковник.

Перша світова війна 2 серпня 1914, за день до початку вторгнення кайзерівської армії до Бельгії, генерал-полковник Альбрехт Вюртемберзький призначений командувачем 4-ї армії, що мала у своєму складі п'ять армійських корпусів і ландверну бригаду, загалом у його підпорядкуванні було 180 000 осіб та 646 гармат. Начальником штабу армії був генерал В. фон Лютвіц. Армія була розгорнута на Західному фронті проти французьких військ і в середині серпня перейшла в наступ в Люксембурзі й південній Бельгії. 22—25 серпня в ході Прикордонної битви війська 4-ї армії спільно з 3-ю армією завдавали головний удар і здобули перемогу в Арденнській операції. У битві на Марні спочатку мав успіх в районі міста Рокіньї, але 11 вересня після вимушеного відходу 1-ї і 2-ї армій відвів свої війська в північному напрямку.

У жовтні 1914 4-та армія Альбрехта Вюртемберзького здійснила маневр на північний фланг фронту до Ла-Маншу, де розпочала наступ у західній частині Бельгії. Під час першої битви під Іпром війська герцога Альбрехта виконували головне завдання — наступали на 35-кілометровому фронті Остенде — Менен, для чого до складу армії додатково включили чотири свіжих корпуси. Генерал-полковник організував наступ на невеликому фронті, завдаючи головний удар біля Іпра проти британських військ, і допоміжний — на річці Ізер проти бельгійських військ, що перейшли до оборони на західному березі річки. Наступ на головному напрямку провалився, на допоміжному — 22 жовтня війська 4-ї армії форсували річку Ізер і закріпилися на лівому березі. Однак, коли бельгійці відкрили шлюз і затопили берега річки, були змушені залишити зайнятий плацдарм. У результаті бій закінчився фактично безрезультатно.

В подальшому, після стабілізації лінії фронту у Бельгії та Франції, герцог Альбрехт Вюртемберзький командував 4-ю армією на Західному фронті. 22 квітня 1915 року під час другої битви біля Іпра, яка стала другою за відліком битвою союзних військ Антанти з німецькою армією за контроль над стратегічно важливим фландрійським містом Іпром у Західній Бельгії. Битва відзначилася першим масштабним застосуванням бойових отруйних речовин на Західному фронті, в сутичці вперше після Болімовської битви, німцями активно застосовувалася хімічна зброя — хлор, від якого загинуло понад 5 000 осіб.

Проте, німецькій армії на чолі з герцогом Альбрехтом Вюртемберзьким, не вдалося скористатися панікою противника і не розвинути початковий успіх. Ціною великих втрат у боях 26 квітня — 12 травня він розширив прорив по флангах, але досягти спочатку визначеного завдання — захоплення Ізерського каналу до міста Іпр включно — не спромігся. Проте, німецьке командування повідомило про результати битви біля Іпра, як про свою перемогу.

У серпні 1916 року герцог був відзначений вищою нагородою Німецької імперії — Pour le Mérite, а 1 серпня 1916 року Альбрехт Вюртемберзький був підвищений у генерал-фельдмаршали. У другій половині 1915—1916 роках у смузі армії Альбрехта активних бойових дій не відбувалося.

З 25 лютого 1917 року він головнокомандувач «групи армій герцога Альбрехта» (з 11 листопада 1918 — група армій «D»), що діяла від Вердена до швейцарського кордону). У 1918 році до складу його групи армій входили 19-та армія і дві армійські групи «B» і «C» (всього 26,5 дивізій), вона грала допоміжну роль до кінця війни.

Післявоєнний час У 1918 році оголошений офіційним спадкоємцем свого чотириюрідного брата — короля Вюртембергу Вільгельма II (їх загальним прапрадідом був герцог Фрідріх Євген (1732—1797), що правив Вюртембергом в 1795—1797 роках). Причини були прості: у короля не було прямих нащадків чоловічої статі, а герцог був найближчим родичем, що відбувалися від морганатичних шлюбів.

23 грудня 1918 року після подій Листопадової революції й повалення в Німеччині монархії вийшов у відставку як представник королівського дому. Йому було надано палац у 40 кілометрах від Боденського озера. Після смерті колишнього короля Вюртембергу Вільгельма II все приватне майно колишнього королівського будинку перейшло у спадок герцогу Альбрехту.

Надалі вів приватне життя, в політичних подіях участі не брав. Був відомий своїм опозиційним ставленням до націонал-соціалізму, за що, хоч і не піддавався репресіям, але ніколи не запрошувався на заходи в пам'ять про події Першої світової війни, а після своєї смерті похований не як офіцер, а як приватна особа.

Родина 24 січня 1893 року Альбрехт Вюртемберзький одружився з Маргаритою Софією Австрійською, донькою ерцгерцога Австрійського Карла Людвіга Габсбурга. Сім'я мала сімох дітей: Філіп Альбрехт, герцог Вюртемберзький (1893—1975) Альбрехт Ойген, герцог Вюртемберзький (1895—1954), був одружений із Надією Болгарською, донькою болгарського царя Фердинанда I Карл Александр, герцог Вюртемберзький (1896—1964) Марія Амалія, герцогиня Вюртемберзька (1897—1923) Марія Тереза, герцогиня Вюртемберзька (1898—1928) Марія Єлизавета, герцогиня Вюртемберзька (1899—1900) Маргарита Марія, герцогиня Вюртемберзька (1902—1934)

Нагороди

Орден Вюртемберзької корони, великий хрест (1879) мечі до великого хреста (18 лютого 1916) Орден дому Ліппе почесний хрест 1-го класу (Ліппське князівство; 1885) почесний хрест 1-го класу (Шаумбург-Ліппське князівство; 19 червня 1912) Орден Святого Губерта (1886) Орден Червоного орла 1-го класу (20 жовтня 1888) великий хрест (18 січня 1900) Орден Святого Карла (Монако), великий хрест (12 лютого 1889) Золота ювілейна медаль (16 червня 1889) Орден Лева і Сонця 1-го ступеня (Каджарський Іран; 5 жовтня 1889) Орден Фрідріха (Вюртемберг), великий хрест (1891) Королівський угорський орден Святого Стефана, великий хрест (Австро-Угорщина; 1891) Орден Золотого руна (Австро-Угорщина; 25 січня 1893) Орден Андрія Первозванного (Російська імперія; 5 грудня 1894) Орден Рутової корони (1895) Медаль Діамантового ювілею королеви Вікторії (Британська імперія; 17 липня 1897) Столітня медаль (1 червня 1898) Ювілейна пам'ятна медаль 1898 (Австро-Угорщина; 12 грудня 1898) Орден Чорного орла (20 січня 1899) Орден Людвіга (Гессен-Дармштадт), великий хрест (9 вересня 1899) Орден Білого Сокола, великий хрест (29 березня 1901) Коронаційна медаль Короля Едуарда VII (Британська імперія; 25 жовтня 1902) Орден Вірності (Баден) (11 квітня 1904) Орден Бертольда I (11 квітня 1904) Князівський орден дому Гогенцоллернів, почесний хрест 1-го класу (9 грудня 1905) мечі до ордена (6 вересня 1917) Пам'ятний знак срібного весілля 1906 (10 квітня 1906) Почесний хрест (Ройсс) 1-го класу (27 жовтня 1906) Орден «За заслуги» (Вальдек) 1-го класу (6 грудня 1906) Орден дому Саксен-Ернестіне, великий хрест (25 лютого 1907) Почесний хрест (Шварцбург) 1-го класу з короною (30 травня 1907) Королівський Вікторіанський орден, почесний великий хрест (Британська імперія; 14 серпня 1907) Хрест «За вислугу років» (Вюртемберг) 1-го класу (28 серпня 1908) Ювілейний хрест (Австро-Угорщина; 30 грудня 1908) Королівський орден дому Гогенцоллернів, великий командорський хрест (27 вересня 1909) Медаль принца-регента Луїтпольда в бронзі (15 березня 1911) Орден Вендської корони, великий хрест з короною в руді (6 січня 1912) Орден Золотого Лева Нассау (Люксембург; 19 червня 1912) Орден «За військові заслуги» (Вюртемберг), великий хрест (1 листопада 1914) Медаль «За відвагу» (Гессен) (6 березня 1915) Хрест «За військові заслуги» (Брауншвейг) (22 березня 1915) Залізний хрест 2-го класу (11 травня 1915) 1-го класу Хрест «За заслуги у війні» (Саксен-Майнінген) (24 червня 1915) Військовий орден Святого Генріха лицарський хрест (12 липня 1915) командорський хрест 2-го класу (21 березня 1916) Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 1-го класу з військовою відзнакою (12 липня 1915) Pour le Mérite з дубовим листям орден (22 серпня 1915) дубове листя (25 лютого 1918) Орден Військових заслуг Карла Фрідріха, великий хрест (12 вересня 1915) Хрест «За військові заслуги» (Мекленбург-Шверін) 2-го і 1-го класу (12 вересня 1915) Військовий орден Максиміліана Йозефа, великий хрест (10 жовтня 1915) Ганзейський хрест (Бремен; 30 грудня 1915) Срібна і золота медаль «Імтіяз» (Османська імперія; 7 квітня 1916) — отримав 2 медалі одночасно. Галліполійська зірка (Османська імперія; 7 квітня 1916) Хрест Вільгельма (Вюртемберг) з мечами і короною (5 жовтня 1916) Велика медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) (6 вересня 1917) Орден Слави (Османська імперія) з діамантами і шаблями (4 травня 1918) Почесний хрест ветерана війни з мечами

Див. також Рупрехт Баварський Максимілиан фон Прітвіц-унд-Гаффрон Фрідріх Австрійський (герцог) Александр фон Клюк Отто фон Белов Герман фон Ейхгорн

Джерела

Залесский К. А. Кто был кто в Первой мировой войне. — М.: АСТ; Астрель, 2003. — С. 24-26. — 5000 экз. — ISBN 5-271-06895-1

Примітки

Посилання Albrecht, Duke of Wurttemberg Albrecht Maria Alexander Philipp Joseph, Duke of Wurttemberg, 1865—1939 Альбрехт Вюртемберзький на сайті The Prussian Machine.

! colspan="3" style="background: #333399;" | Командування військовими формуваннями (установами)Німецької імперії