Любомир Петрович (; 15 травня 1947, Брусниця-Велика, СФР Югославія) — боснійський футболіст сербського походження, нападник, по завершенні кар'єри гравця — тренер. У 1991 році разом з «Црвеною Звездою» став переможцем Кубку європейських чемпіонів.
Кар'єра гравця Народився в селищі Брусниця-Велика, поблизу Босанського Броду. Футболом займався з ранніх років і з 16-річного віку займався в «Дарді», де виступав у період з 1963 по 1967 рік. Свій перший професіональний контракт підписав у 1967 році з «Осієком». Висупав у хорватському клубі до 1979 року, не завоювавши з командою жодного титулу.
У 1979 році залишив Європу та виїхав до Сполучених Штатів. З того часу й до завершення кар'єри гравця виступав у клубах «Буффало Стелліонс», «Канзас-Сіті Кометс» та «Фенікс Інферно». У 110 матчах в американському чемпіонаті відзначився 120-а голами. З 1981 по 1982 рік грав на батьківщині, в «Дарді». У 1982 році Любко Петрович «повісив бутси на цвях» і завершив тривалу кар'єру у віці 35 років.
Він запам'ятовується як один з найкращих гравців «Осієка» покоління кінцівки 1970-х років, це покоління зуміло повернути «Осієк» до Першої ліги після 21-річного періоду виступу в нижчому дивізіон, загалом зіграв 542 матчі у першій команді «Осієка». Окрім цього Любко був найкращим бомбардиром клубу зі 139-ма забитими голами.
Кар'єра тренера Після завершення кар'єри гравця залишився в спорті, перейшовши на тренерську роботу. На посаді головного тренера працював у клубах «Осієк», «Спартак» (Суботиця), «Воєводина», «Рад» та «Црвеною Звездою», з останнім з цих клубів виграв Кубок європейських чемпіонів 1991 року. Також працював головним тренером в іспанському «Еспаньйолі», уругвайському «Пеньяролі», а також у китайських «Шанхай Шеньхуа» та «Бейцзин Гоань». Потім ще двічі очолював «Црвену Звезду», а в 2000-х роках тренував болгарські клуби «Левські» та «Литекс». У березні 2008 року повернувся до Сербії та очолив «ОФК Белград», проте вже через місяць залишив розташування столичного клубу. 2 липня 2008 року став головним тренером клубу Першої ліги Хорватії «Кроація Сесвете». Окрім цього Петрович став першим сербським тренером команди з вищого дивізіону хорватського чемпіонату з моменту завершення Югославських війон. 23 грудня 2008 року був призначений головним тренером свого колишнього клубу «Воєводина» з міста Новий Сад, переможця Сербської Суперліги сезону 2008/09 років. 8 березня 2009 року був звільнений з займаної посади, після того як у перших двох матчах другої частини сезону набрав лише 1 очко. У 2010 році тренував загребську «Локомотіву», фарм-клуб загребського «Динамо», в якому виступали молоді гравці цього гранду хорватського футболу. Влітку 2015 року протягом трьох матчів тренував «Литекс», який очолював Професіональну футбольну групу А в сезоні 2015/16 років, але через сімейні обставини на початку серпня залишив болгарський клуб. Проте вже в грудні знову повернувся до команди з Ловеча після звільнення Лоренціу Регекампфа. Разом з цією командою Петрович дійшов до 1/2 фіналу кубку Болгарії. Проте ця призначення для сербського тренера знову стало нетривалим, оскільки вже незабаром «Литекс» було виключено з ПФГ А та Болгарського футбольного союзу після того як 12 грудня його підопічні в дербі зіграли договірний матч проти «Левські». У травні 2016 року був представлений як новий головний тренер «Левські», замінивши Стойчо Стоєва. 22 жовтня 2016 року залишив софійський клуб.
Згодом протягом 2016–2017 років працював у В1єтнамі з «Тханьхоа», у 2018–2019 — у Руанді з АПР, після чого повернувся до Болгарії, ненадовго очоливши ЦСКА (Софія).
У 2020 році повернувся до в'єтнамського «Тханьхоа».
Скандал з ФК «Сараєво» 8 квітня 2014 року Петровича було оголошено наступним головним тренером ФК «Сараєво» після звільнення хорватського тренера Роберт Ярні. Проте два дні по тому в боснійських ЗМІ з'явилися фотографії тренера та померлого командувача сербського парамілітаризованого формування Аркана, на якій Любко тримав зброю під час інструктажу військового злочинця. Це призвело до негайної прес-конференції, в якій представник керівництва ФК «Сараєво» оголосив, що з Петровичем не буде підписаний будь-який договір. Згодом сербський тренер погодився з таким рішенням сараєвського клубу, посилаючись на можливі складні умови роботи після появи тих публікацій в боснійській пресі. Тим не менше Любко заявив про свою непричетність до Югославських воєн та парамілітаристичних угруповань Аркана. У зв'язку з цим Петрович пробув на посаді головного тренера ФК «Сараєво» один день та провів лише одне тренування команди. Згодом достовірність тієї фотографії була поставлена під сумнів.
Особисте життя Одружений, дружину звати Снежана. Має двох дітей: сина Срджана та доньку Светлану. Має також двох онуків: Ніколу та Анастасію.
Досягнення «Спартак» (Суботиця) Друга ліга Югославії Чемпіон (1): 1987/88
«Воєводина» Перша ліга Югославії Чемпіон (1): 1988/89
«Црвена Звезда» Перша ліга Югославії Чемпіон (1): 1990/91 Чемпіонат Сербії і Чорногорії Чемпіон (1): 1994/95 Кубок Сербії і Чорногорії Володар (1): 1994/95 Кубок європейських чемпіонів Володар (1): 1990/91
«Левскі» (Софія) Професіональна футбольна група А Чемпіон (1): 2000/01
«Бейцзин Гоань» Кубок Китаю Володар (1): 2003
«Литекс» (Ловеч) Кубок Болгарії Володар (1): 2004
АПР Національна футбольна ліга Руанди Чемпіон (1): 2013/14
«Тханьгоа» В.Ліга 1 Срібний призер (1): 2017
Примітки
Посилання
Офіційний сайт Любко Петровича Статистика виступів у MLS індор Профіль на сайті footballdatabase.eu Профіль на сайті worldfootball.net Профіль тренера на сайті transfermarkt.com Профіль тренера на сайті zerozero.pt Профіль тренера на сайті bdfutbol.com Біографія на офіційному сайті «Црвени Звезди»