Вільнонароджені жінки у Стародавньому Римі були громадянкамиthe form of Roman marriage called conubium, for instance, requires that both spouses be citizens; like men from towns granted civitas sine suffragio, women (at least those eligible for conubium) were citizens without suffrage. The legal status of a mother as a citizen affected her son's citizenship. All Roman citizens recognized as such by law did not hold equal rights and privileges, particularly in regard to holding high office. See A Casebook on Roman Family Law following, and A.N. Sherwin-White, Roman Citizenship (Oxford University Press, 1979), pp. 211 and 268 online (on male citizenship as it relates to marrying citizen women) et passim. ("children born of two Roman citizens") indicates that a Roman woman was regarded as having citizen status, in specific contrast to a peregrina., але не мали правоздатності в політичних відносинах.Bruce W. Frier and Thomas A.J. McGinn, A Casebook on Roman Family Law (Oxford University Press: American Philological Association, 2004), pp. 31–32, 457, et passim Через те, що життя жінок обмежувалося гендерними ролями, римські історики згадували їх у своїх працях рідше, ніж чоловіків. Хоч римлянки не мали прямої політичної влади, жінки з багатих або впливових сімей могли через приватні переговори здійснювати певний впливKristina Milnor, "Women in Roman Historiography," in The Cambridge Companion to the Roman Historians (Cambridge University Press, 2009), p. 278; Ann Ellis Hanson, "The Restructuring of Female Physiology at Rome," in Les écoles médicales à Rome: Actes du 2ème Colloque international sur les textes médicaux latins antiques, Lausanne, septembre 1986 (Université de Nantes, 1991), p. 256.. Видатними постатями серед жінок Стародавнього Риму були Лукреція та Клавдія Квінта, чиї історії стали частиною римської міфологічної традиції. У республіканську епоху відзначилися Корнелія, мати братів Гракхів, та Фульвія, яка командувала армією і випускала монети зі своїм зображенням. Значну роль відіграли й жінки династії Юліїв-Клавдіїв, зокрема Лівія 58 р. до н. е. — 29 р. н. е.), котра вплинула на формування соціальних стандартів Риму. Важливе місце в історії посідає також імператриця Олена (бл. 250–330 рр. н. е.), яка сприяла поширенню християнства.Beryl Rawson, "Finding Roman Women," in A Companion to the Roman Republic (Blackwell, 2010), p. 325.

Інскрипції, а особливо епітафії, документують імена жінок у всій Римській імперії, проте містять мало інформації. Деякі яскраві моменти щоденного життя зберігаються в латинській літературі: у комедіях, сатирі та поезії, особливо у віршах Катулла та Овідія, які зображують життя жінок у римських їдальнях та «жіночих кімнатах», на спортивних і театральних заходах; жінок під час покупок, під час фарбування, магії або ж вагітності — усе, проте, через призму чоловічого погляду на речі.Kelly Olson, "The Appearance of the Young Roman Girl," in Roman Dress and the Fabrics of Roman Culture (University of Toronto Press, 2008), p. 139. Опубліковані листи Цицерона, наприклад, неформально показують взаємодію на державному рівні з дружиною Терентією та дочкою Туллією, а його промови демонструють різноманітні способи, якими римляни насолоджувалися сексуальним та суспільним життями, адже жінки були повіями.

Одна з головних громадських ролей, призначених винятково для жінок, мала місце в релігії: жрецька інституція весталок. Вони не могли одружуватися та мати дітей, проте повинні були здійснювати ритуали, які вважалися необхідними для безпеки Риму та не могли бути виконані чоловічими жрецькими колегіями.Ariadne Staples, From Good Goddess to Vestal Virgins: Sex and Category in Roman Religion (Routledge, 1998)

Дитинство та освіта

Дитинство та виховання у Стародавньому Римі визначалися соціальним статусом, матеріальною забезпеченістю та статтю. Римські діти грали в ігри, та інформація про іграшки висвітлена в письмових та речових джерелах. Фігури у вигляді тварин користувалися популярністю, і деякі діти мали живих тварин і птахів як домашніх тваринBeryl Rawson, Children and Childhood in Roman Italy (Oxford University Press, 2003), pp. 129–130.. У римському мистецтві зображують дівчат, які грають в однакові ігри з хлопцями, такі як м'яч та ігри серсо та астрагал. Ляльки іноді зустрічаються в могилах тих, хто померли у дитячому віці. Фігурки, як правило, 15-16 сантиметрів заввишки і виготовлені з таких матеріалів, як дерево, теракот, і особливо зі слонової кістки. Дівчата у перехідному віці присвячували свої ляльки Діані, богині, яка асоціювалася із «дівоцтвом», або Венері, коли готувалися до шлюбу.Rawson, Children and Childhood in Roman Italy, p. 128 Знатні дівчата, як відомо, одружувались у віці 12 роківBeryl Rawson, "The Roman Family in Italy" (Oxford University Press, 1999), p. 21. (дитячі шлюби), тоді як жінки з нижчого соціального статусу, швидше за все, одружувались пізніше, у підліткові роки.Judith P. Hallett, Fathers and Daughters in Roman Society: Women and the Elite Family (Princeton University Press, 1984), 142.Lauren, Caldwell, "Roman Girlhood and the Fashioning of Femininity" (Cambridge University Press, 2014), pp. 3–4. Прикладом подружнього віку знатних жінок є друг Цицерона — Аттікус, який одружив свою дочку Цецилію Помпонію Аттіку з Марком Віпсанієм, коли їй було 14 років.

Від дівчат очікувалось, що вони берегтимуть цноту, репутацію та будуть скромними до потенційного шлюбуCaldwell, "Roman Girlhood and the Fashioning of Femininity", p. 16.. Легке регулювання шлюбу за законом стосовно мінімального віку (12 років) та згоди на шлюб утворено для того, аби легко покинути сім'ю, а насамперед батька, та залучати дівчат до шлюбу тоді, коли вони вважають за потрібне, та за кого. Шлюб сприяє партнерству між батьком і майбутніми чоловіками, а також формуванню взаємовигідного союзу з політичними та економічними стимуламиCaldwell, "Roman Girlhood and the Fashioning of Femininity", pp. 106–107.. Соціальний режим, що має вплив на дівчат через освіту та виховання, орієнтований на ранні шлюби та особливе обмеження для них. Деякі дівчата навчалися в загальноосвітній початковій школі, однак існують певні дані, що свідчать про те, що освіта дівчат обмежувалася лише цією початковою школою. Звідси випливає, що індивідуальне навчання дівчат вдома було більш популярним. Можливо через те, що батьки побоювалися за те, що у навчально-виховних закладах викривиться гендерна характеристика жінки, скромність.Caldwell, "Roman Girlhood and the Fashioning of Femininity", p. 18 Овідій та Марціал зображають дівчат та хлопців, що разом отримують освіту; Тит Лівій вважає самозрозумілою річчю те, що дочка Центуріона буде навчатися в школіRawson, Children and Childhood in Roman Italy, pp. 197–198. Однак багато інших істориків і філософів, таких як Епіктет, вважають, що освітня система була орієнтована на розвиток «чоловічої гідності», тобто більше орієнтована на чоловіківCaldwell, "Roman Girlhood and the Fashioning of Femininity", p. 17..

Діти обох статей соціалізувалися, відвідуючи вечері або інші, менш елітарні події. Як хлопці, так і дівчата брали участь у релігійних святах; наприклад, у Вікових іграх 17 р. до н. е, Carmen Saeculare співав хор дівчат та хлопчиків.Rawson, Children and Childhood in Roman Italy, p. 198. Діти виростали та перетворювалися на доброчесних дорослих через схоластичні засоби навчання, а саме: наявність навчального плану, вивчення мови, літератури та філософією з моральними настановами. Діти знаті вивчали як грецьку, так і латину з раннього вікуJanine Assa, The Great Roman Ladies (New York, 1960), p. 50.. Жінки вищого соціального статусу були добре освіченими; їх іноді хвалили історики за їх навчання та розвиток Beryl Rawson, "The Roman Family," in The Family in Ancient Rome: New Perspectives (Cornell University Press, 1986), pp. 30, 40–41.. Деякі жінки стали видатними та навіть відносно незалежними у римському суспільствіCaldwell, "Roman Girlhood and the Fashioning of Femininity", p. 2.. Корнелія Метелла, молода дружина Помпея Великого, вирізнялася своїм відчуттям музики та знаннями геометрії, літератури та філософії Plutarch, Life of Pompey 55 LacusCurtius edition.. Цей рівень освіченості вказує на спеціальне, особливе навчання. Однак серед жінок нижчого соціального статусу освіта обмежувалася знаннями про роль жінки у шлюбі та, власне, її роботою в домі;Sandra R. Joshel, Sheila Murnaghan, "Women and Slaves in Greco-Roman Culture" (Routledge; New edition 2001), p. 86.. Тобто освіта формувала жінкам їхню певну гендерну та соціальну роль. Знатні сім'ї вкладали гроші в навчання своїх дочок, де їх навчали літератури та етиці, моралі та доброчесності, щоб надати їм навички та якості, які можуть привабити їхніх майбутніх чоловіків. Епіктет припускає, що у віці 14 років дівчата перебували на порозі жіночої зрілості і починали усвідомлювати неминучість своєї майбутньої ролі як дружини.Caldwell, "Roman Girlhood and the Fashioning of Femininity", pp. 15–16.

Життя хлопчиків та дівчат починали різко відрізнятися після того, як вони виростали із перехідного віку,Rawson, "The Roman Family," p. 40. та згадки про жінок частіше підкреслюють їхні якості як домогосподарок, ніж інтелектуальні досягнення Rawson, Children and Childhood in Roman Italy, p. 45.. Навички римської матрони, що необхідні для ведення домашнього господарства, потребували підготовки, і матері, ймовірно, передавали свої знання своїм донькам у спосіб, в який ці навички були надані їм, з огляду на акцент у римському суспільстві на традиціоналізм Rawson, Children and Childhood in Roman Italy, p. 197.. Цнота та сексуальна чистота цінувалися в суспільстві та вважалися життєво важливими для стабільності як родини, так і держави. Зґвалтування неодруженої дівчини становило загрозу її репутаціїCaldwell, "Roman Girlhood and the Fashioning of Femininity", pp. 11, 45–46.. Імператор Август запровадив шлюбне законодавство, Lex Papia Poppaea, яке винагороджувало шлюб та дітородження. Законодавство також накладало покарання на молодих людей, які не одружувались, і на тих, хто зраджував. Тому для шлюбу та дітородження було прийнято закон від двадцяти п'яти до шістдесяти років для чоловіків, від двадцяти до п'ятдесяти років для жінок.Mary T. Boatwright, Daniel J. Gargola, Noel Lenski, Richard J. A. Talbert, "A Brief History of The Romans" (Oxford University Press; 2 edition, 2013), p. 176.

Жінки в сім'ї та закон

Завжди дочка

Як доньки, так і сини були суб'єктами patria potestas; сім'я, де владою володіє їх батько як голова сім'ї (familia). Римське господарство вважалося колективним (corpus, "тіло"), над яким pater familias мав владу (dominium). Рабів, які не мали правового статусу, були частиною сім'ї як майно. У ранній імперії правове становище дочок мало чим відрізнялося від синів.Frier, A Casebook on Roman Family Law, pp. 19–20. Якби батько помер та не залишив заповіт, право дочки ділити сімейне майно було на рівні із синами, хоча законодавство другого століття до н. е намагалося це обмежити. Навіть незалежно від правового статусу, дочки, здається, не менш шановані в римській сім'ї, ніж сини. Хоча сини були повинні берегти репутацію сім'ї, ідучи по стопах своїх батьків у суспільному життіBeryl Rawson, "The Roman Family," in The Family in Ancient Rome: New Perspectives (Cornell University Press, 1986), p. 18.